Ветерани війни: що на них чекає після повернення до повсякденного життя

Із зацікавленням ознайомився з результатами соціологічного дослідження Українського ветеранського фонду і Міністерства у справах ветеранів України «Потреби та перешкоди ветеранів при працевлаштуванні», що було проведено влітку цього року. Вони розкривають широкий спектр проблем, з якими доводиться стикатися ветеранам армії після повернення додому, в період пристосування до звичних умов життя, серед яких можливість отримати гідну роботу є однією з найскладніших потреб. І не лише через психологічні моменти адаптації, а й тому, що майже половина українських ветеранів втратять свою попередню кваліфікацію та потребуватимуть навчання для подальшого працевлаштування.

Однак з висновками цього дослідження я не можу погодитися повністю, тому що вони звелися виключно до рекомендацій для роботодавців і ветеранів, а от роль держави і місцевого самоврядування у розв’язанні цієї проблеми залишилася десь на маргінесі і звелася до консультативної функції чи надання певних пільг цим обом учасникам.

Дивують висновки дослідження також через те, що певний його розділ присвячено міжнародному досвіду, а саме розв’язанню проблеми адаптації і працевлаштуванню ветеранів армії та воєн у США. Якраз у ньому зроблено акцент і детально розказано про те, які державні закони (а їх загалом чотири), а також державні і регіональні програми діють в цій країні задля того, щоб показники безробіття серед ветеранів були на тому ж рівні або навіть нижчі, ніж серед інших категорій населення. Важливо, що основним роботодавцем ветеранів у США, відповідно до чинних законів, є не бізнес, а держава: від Міністерства оборони, Міністерства у справах ветеранів – до Міністерства транспорту.

У США закон захищає не тільки права ветеранів, які повертаються до цивільної роботи після служби, для продовження кар’єри, але й також вони мають перевагу під час прийняття на роботу у федеральну службу. Ветерани можуть бути попереду інших в разі конкурсного відбору на вакансії, отримувати додаткові бали або преференції стосовно кваліфікаційних критеріїв.

Закон також забезпечує перевагу під час працевлаштування ветеранів з інвалідністю та без інвалідності з конкурсних списків потенційних працівників і визначає умови для спеціальних позаконкурсних призначень, які дають змогу приймати на роботу ветеранів. Окрім державних програм підтримки ветеранів, для працевлаштування в США успішно діють багаторічні регіональні програми, які фінансують штати або органи місцевої влади.

Специфіка української ситуації, на мою думку, полягає в тому, що ветерани ЗСУ, які повертаються з українсько-російської війни, дуже відрізняються одні від одних за віком і соціальним статусом. Серед них як молодь, так і люди похилого віку. Держава повинна підтримувати всіх без винятку ветеранів, а не тільки тих, хто хоче відкрити свою справу чи зробити кар’єру у великій приватній компанії.

Держава і місцеве самоврядування мають дати приклад, як  розв’язати цю проблему, адже вони є чи не найбільшими з роботодавців. Тому і в Україні необхідно розробити й ухвалити спеціальний закон про працевлаштування та соціальну адаптацію ветеранів армії, який би визначив статус ветеранів як цінного ресурсу для розвитку держави, а не як обтяжливе навантаження для бюджету, а також надав ветеранам перевагу під час приймання на роботу передусім у державні та комунальні установи.

Це буде не лише справедливо i гуманно, але й корисно для економічної i політичної стабільності країни. Ветерани армії – це люди, які заслужили повагу i підтримку всього суспільства за свою службу i самопожертву. Вони мають право на гідне життя i роботу після повернення додому. Держава перша повинна допомогти їм у цьому.

Віталій Герсак, голова ГО «Вільні та Вірні», військовослужбовець-доброволець

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства