«…Щоб світ бачив, що Україна сильна і незламна, і ми обов’язково переможемо»

День Незалежності – це однозначно свято для людей і про людей, які її створюють, тобто про усіх нас. У 30-річницю свята Київ був по-особливому красивий завдяки саме людській енергетиці – вона відчувалося у посмішках киян і гостей, які спостерігали за парадом, її було видно у гордості військових, які крокували Хрещатиком, у захваті глядачів, у сльозах матерів і вдів полеглих на фронті бійців.

Усе це було помітно одразу, як тільки переступиш за поріг дому. Здається, що так багато людей у вишиванках Київ ще не бачив – навіть у офіційний День вишиванки. З самого ранку метро було заповнене настільки, що потрапити до вагону у бік Хрещатику вдавалося з другої чи третьої спроби. Схоже, що порівняння «як банка зі шпротами» придумали саме для таких ситуацій.

«Ох і в авантюру ми вв’язалися», – сказав понуро сивий чоловік в окулярах років 60, що стояв поруч, звертаючись до сім’ї, яка з ним і взяла участь у цій "авантюрі". Протримавшись так до Театральної, увесь люд «висипався» з метро, щоб полегшено зітхнути і піти радісно святкувати нашу 30-ту Незалежність.

Нагороди і нове свято – День державності

Урочистості розпочалися традиційно о 10-й ранку з промови Президента, під час якої Володимир Зеленський підписав указ про запровадження Дня української державності. Отже, відтепер 28 липня – ще один вихідний. Президент наголосив, що Україна повертатиме свої цінності. «Ми більше ніколи й нікому не подаруємо жодного камінчика нашої історії, не дамо «окуповувати» жодну сторінку нашої історії, «анексувати» наших письменників, наших науковців, наших спортсменів, наших героїв, які перемагали нацизм», – сказав Володимир Зеленський.

Потім було нагородження. Звання Героя України посмертно було присвоєно солдату Сергію Білоусу та старшині Максиму Ридзаничу. А ще високі державні нагороди з рук Президента отримали медики, діячі освіти, науки та культури – директор Інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова Василь Лазоришинець, тренер збірної України з футболу Андрій Шевченко, всесвітньо відома диригентка Оксана Линів та інші.

На Хрещатику тим часом було вкрай людно і емоційно

Підступитися до Хрещатика з першої спроби кореспондентам Укрінформу не вдалося. На одному лише перехресті Прорізної і головної вулиці столиці, здавалося, зібралося не менше тисячі людей.

«Ну точно авантюра», – подумалося про себе. Тож разом з фотографом довелося спробувати щастя в іншому кінці Хрещатика, біля Бессарабського ринку. Поки спускалися бульваром Шевченка, стало зрозуміло, що ця локація спокійніша – недарма сюди йшли сім’ї з малечою, що ще солодко спала у візочках.

Бессарабська площа теж була забита вщент, і всі можливі підвищення – бордюри, сходи біля магазинів, колони були вже зайняті. Але принаймні ще залишалося місце, щоб прогулятися вулицею.

Помітивши щасливе усміхнене сімейство у вишиваному одязі, не могли пройти повз. «Ми кияни і практично щороку ходимо на парад. А коли стали організовувати Марш захисників, то це для нас стало особливим обов’язком. Діти завжди чекають на це свято, у них купа емоцій», – розповідає пані Вікторія, якій радісно «підтакують» молодші діти Василько та Софія, а з ними посміхається старша Марія.  

Власне, діти – це, схоже, найбільш допитлива і емоційна аудиторія сьогоднішнього параду. Йдучи святковою вулицею далі, ненароком доводиться підслухати розмову батька і сина років семи, який сидить на плечах і дивитися на іноземних військових, що готуються до параду:

- А що це за прапори такі цікаві? – допитується син.

- То прапори не наші, а наших союзників, – каже батько. – Вони допомагають нам відстоювати Незалежність. Якщо раніше вона у нас просто була, то уже 7 років нам тепер треба за неї боротися.

До речі, запрошувати долучитися до святкового параду представників країн-партнерів уже стало традицією. Окрім українських військових, у параді взяли участь військовослужбовці армій США, Литви, Естонії, Грузії, Данії, Норвегії, Канади, Молдови та інших держав.

Увесь час на Хрещатику чергували медики. Працівники однієї з бригад розповіли, що у цілому на їхньому посту біля станції метро Хрещатик усе пройшло спокійно – трапилася лиш одна втрата свідомості і невеличкі пошкодження у діточок.

5 тисяч військових, понад 50 літаків, 400 одиниць військової та спеціальної техніки

Парад розпочався об 11-й із проходження пішої колони – як під лінійку крокували військові, поліціянти, нацгвардійці, курсанти. А ще цього року вперше були залучені до параду кінологічні підрозділи зі службовими собаками.

У повітря піднялися гелікоптери та бойові літаки, кожен проліт яких публіка підхоплювала захопленими вигуками, а діти чимдуж кричали услід «Іще! Іще!». Та найбільше усі чекали на те, аби побачити найбільший у світі транспортний літак Ан-225 "Мрія".

Якщо говорити про підсумкові цифри, то всього у параді взяли участь більше 5 тисяч військових, понад 50 літальних апаратів, 400 одиниць зброї та техніки. І це не могло не справити враження.

Що й казати – це треба хоча б один раз у житті побачити.

«Я живу в Центрі, ми вже бачили репетиції, але сьогоднішня атмосфера – особлива якась. Стільки людей на Хрещатику, здається, я ще не бачив. Мені здається, що у час війни парад однозначно потрібен», – поділився враженнями молодий киянин, який назвався Михайлом.

Марш Захисників як заклик не забувати про війну, яка триває

Парад ще добігав кінця, а частина киян почала рухатися у бік бульвару Тараса Шевченка. Саме там вже втретє мав відбутися Марш захисників України. Тепер це щорічний марш, який проходить центром столиці за участі ветеранів російсько-української війни, родин полеглих та Героїв Небесної Сотні, капеланів, волонтерів.

Укрінформ поспілкувався з кількома учасниками маршу про те, що ця подія означає особисто для них.

«Я хочу сказати одне – цей марш потрібний, щоб світ бачив, що Україна сильна і незламна Держава, і через це ми обов’язково переможемо», – сказав капітан Збройних Сил України Андрій Абрамов.

«Для мене марш – це нагадування українцям про те, щоб вони не забували нас і те, що зараз іде війна. Багато хто від цього стомився і вже не зважає, тому я тут задля того, щоб нагадати», – каже Тимофій Рудяк з Фастова, бойовий шлях якого пройшов на основних гарячих точках війни – в Донецькому аеропорту, Мар’їнці, Широкиному, Гнутовому, Волновасі…  

«Я діючий волонтер, і ми неодноразово їздили та їздимо на передову, і цей парад для того, щоб показати: ми є, ми живемо і перемагаємо. Ми найкращі! Тому емоції найпозитивніші, вони зашкалюють, і особливо було приємно тут побачити хлопців, яким ми допомагали. Хочеться, щоб нарешті війна закінчилася нашою перемогою і настав мир!», – поділилася враженнями Олена Дайнека, активна учасниця Чернігівського волонтерського центру.

Врешті багатотисячний марш рушив, пройшовшись від парку Тараса Шевченка через бульвар Шевченка і Бессарабську площу і далі Хрещатиком до Майдану Незалежності. Вздовж всього руху колони люди аплодували учасникам ходи, лунало «Слава Україні! Героям Слава» і дещо інше, що починається складом Пу...

Скільки їх було? Як мінімум, десятки тисяч. І весь Київ. І вся Україна.

Юлія Горбань, Київ