Незалежності – 30: фотомиттєвості культури

Незалежності – 30: фотомиттєвості культури

Фото
Укрінформ
Незалежність дала неймовірний поштовх для творчості, розвитку всіх напрямків культури і мистецтва в Україні.

Пропонуємо переглянути деякі яскраві миті культурної історії незалежної України – на світлинах Укрінформу.

Читайте також: Незалежності – 30: спортивні фотомиттєвості
Фото: Олег Петрасюк
Фото: Олег Петрасюк

Учасники Параду вишиванок у Києві. 2013 рік.

Вишиванка нарівні з писанкою – один із найяскравіших символів української культури.

У третій четвер травня українці тепер вже традиційно святкують День вишиванки. Будень обрали не випадково. Засновники акції наполягають на тому, що вишиванка – органічний складник життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.

Традиційними стали паради та мегамарші в українському вишитому вбранні.

Фото: Маркіян Лисейко
Фото: Маркіян Лисейко

Півметрові авторські писанки, представлені на "Галереї мистецьких писанок" у Львові. 2016 рік.

Мистецтво створення писанок також не стоїть на місці. В Україні проводяться фестивалі з гігантськими писанками, з них створюють нові артшедеври. Крім того, в місті Коломия на Івано-Франківщині розташований єдиний у сіті музей писанки у формі писанки заввишки 13,5 м.

Фото: Володимир Фалін
Фото: Володимир Фалін

Панно з писанок із зображенням Богоматері у заповіднику "Софія Київська". 2009 рік.

Фото: Микола М'якшиков
Фото: Микола М'якшиков

Юні учасники акції на підтримку української мови з плакатами біля Дніпропетровської обласної державної адміністрації. 2017 рік. 

Незалежна Україна пройшла шлях десятиріч до ухвалення мовного закону. Мова – основний чинник формування нації, саме мова визначає нашу ідентичність, нашу ментальність, а закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної", ухвалений у квітні 2019 року, має забезпечити захист української державності загалом.

Фото: Вадим Грига
Фото: Вадим Грига

Жінка пише Всеукраїнський диктант національної єдності у пресцентрі Національної радіокомпанії України. 2014 рік.

Щороку у День української писемності та мови всі охочі в Україні й за кордоном можуть перевірити, наскільки добре вони володіють українською, написавши диктант. Радіодиктант національної єдності започаткували 2000 року для єднання навколо мови.

Фото: Сергій Аніщенко
Фото: Сергій Аніщенко

Виступ учасника дитячого музичного колективу на урочистій церемонії закриття XIV Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика у Києві. 2014 рік.

Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика вперше відбувся в листопаді 1999 року. Автором ідеї був канадський підприємець і філантроп українського походження Петро Яцик. Мовний конкурс імені Петра Яцика мав на меті сприяти утвердженню державного статусу української мови, піднесенню її престижу, особливо серед молоді. Щороку цей мовний інтелектуальний конкурс об’єднує до 5 мільйонів школярів і студентів і відбувається в українських діаспорах 20 країн світу.

Фото: Маркіян Лисейко
Фото: Маркіян Лисейко

Учасниця 25-го Форуму видавців у Львові. 2018 рік.

Book Forum Lviv або BFL, також відомий до 2018 року як Форум видавців у Львові – книжковий ярмарок і Львівський міжнародний літературний фестиваль. Вперше Форум видавців відбувся у вересні 1994 року у Львові. Цей проєкт став надзвичайно яскравою подією в культурному житті країни, гуртуючи довкола себе як українських видавців, письменників, так і читачів, шанувальників якісної української книги.

Фото: Олег Петрасюк
Фото: Олег Петрасюк

Відвідувачі VI Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». 2016 рік.

Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» – щорічна інтелектуальна подія в Україні, заснована 2011 року. За цей час понад пів тисячі письменників, поетів, ілюстраторів, дизайнерів, філософів та експертів видавничої справи із понад пів сотні країн відвідали захід.

У 2019 році Книжковий Арсенал визнали найкращим літературним фестивалем року на International Publishing Industry Excellence Awards.

Фото: Євген Любімов
Фото: Євген Любімов

Український поет, прозаїк Сергій Жадан під час свого творчого вечора «Тютюнові фабрики» у Києві. 2018 рік. 

За часи незалежності скарбниця української літератури поповнилася чималою кількістю авторів, чиї книги популярні не лише на батьківщині, а й перекладаються та видаються за кордоном. Це, зокрема, Василь Шкляр, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Ірен Роздобудько, Андрій Курков, Ірена Карпа та інші.

Фото: Вадим Грига
Фото: Вадим Грига

Великий автопортрет видатної української художниці ХХ ст. Катерини Білокур у виставковій залі НКММК "Мистецький Арсенал". 2015 рік.

2007 року у Києві відкрився Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал». Упродовж 2010-х він став однією з найважливіших культурних інституцій України.

Сьогодні паралельно із проведенням виставок триває реставрація приміщень і ведеться робота зі створення інституції культури, яка у своїй діяльності інтегрує різні види мистецтва – від сучасного мистецтва, нової музики й театру до літератури та музейної справи.

Фото: Олександр Космач
Фото: Олександр Космач

Лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук під час святкового концерту з нагоди Дня Конституції в Києві. 2011 рік.

Музична сцена незалежної України просто «вибухнула» низкою талановитих артистів, які запропонували слухачу композиції у різноманітних течіях. Їхня музика ставала саундтреками до найвизначніших подій в історії нашої країни за останні 30 років. Деяким українським виконавцям вдалося підкорити серця і вуха меломанів у різних куточках світу.

«Океан Ельзи» можна вважати чи не найпопулярнішим гуртом незалежної України.

Фото: Микола Лазаренко
Фото: Микола Лазаренко

Руслана під час благодійного концерту у Києві. 2005 рік.

За роки незалежності Україна двічі виграла міжнародний конкурс "Євробачення". Першу перемогу здобула 2004 року Руслана з піснею "Wild dances" ("Дикі танці").

Фото: Альона Николаєвич
Фото: Альона Николаєвич

Українська співачка Джамала під час сольного концерту на сцені Львівського театру опери та балету ім. С. Крушельницької. 2016 рік.

Вдруге Україна тріумфувала на конкурсі 2016 року завдяки Джамалі, яка виконала пісню «1944» про депортацію кримських татар.

Фото: Сергій Аніщенко
Фото: Сергій Аніщенко

Анастасія Петрик виступає на концерті у Києві. 2012 рік.

Крім того, 2012 року Анастасія Петрик стала переможницею дитячого Євробачення. З піснею «Небо» українка отримала максимальні 12 балів одразу від восьми країн.

Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко

Вокалістка гурту ONUKA Наталія Жижченко виступає під час музичного фестивалю Khortytsia Freedom. 2018 рік. 

Також Євробачення стало трампліном для потрапляння композицій українського гурту ONUKA до західноєвропейських чартів музичних стрімінг-сервісів. Після виступу в супроводі Національного академічного оркестру народних інструментів (НАОНІ) в межах конкурсу музика українців опинилася в електронних чартах iTunes Британії, Німеччини, Польщі, Нідерландів, Данії та Швеції.

Фото: Павло Багмут
Фото: Павло Багмут

Гурт «KAZKA» виступає під час урочистої церемонії проводів національної збірної України на ХІХ зимові Дефлімпійські ігри в Італію. 2019 рік.

У 2018-му пісня «Плакала» з дебютного альбому «KARMA» українського музичного гурту «KAZKA» «підірвала» YouTube. Кліп став першим україномовним відео, що зібрав понад 300 мільйонів переглядів на платформі. У десятках тисяч відгуків під відео – щире захоплення українською піснею.

Фото: Володимир Тарасов
Фото: Володимир Тарасов

Гурт Go_A під час першого півфіналу національного відбору на пісенний конкурс «Євробачення-2020».

Через пандемію 2020-го Євробачення не відбулося. Однак переможці українського відбору гурт Go_A поїхали на конкурс у 2021-му з піснею «Шум». І хоча українці були лише п’ятими, трек став першою композицією українською мовою українського гурту в історії, яка дебютувала у щотижневому глобальному чарті Billboard 200 (за винятком США).

Фото: Юрій Рильчук
Фото: Юрій Рильчук

Учасники гурту "ДахаБраха" виступають в Івано-Франківській обласній філармонії. 2015 рік

Український етногурт "ДахаБраха" виступав на найвідоміших фестивалях світу – Glastonbury, Roskilde festival, Bonnaroo, Lowlands, Womad, WOMADelaide, WOMEX, Sziget, Fusion, GlobalFEST, Helsinki Festival, Med, Mundial, Oslo World Music Festival, Pohoda, Rudolstadt, Cinars, Dublin World Music Festival, Ethno Port та інших. Були єдиними представниками з України у легендарній передачі “Later… “ with Jools Holland на BBC, а також в ефірах радіо KEXP та NPR.

Фото: Олександр Лапін
Фото: Олександр Лапін

Зображення письменника Миколи Гоголя під час фестивалю сучасного мистецтва Air ГогольFest (дводенна демоверсія Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва ГогольFest) у Вінниці. 2018 рік.

Перший ГогольFest відбувся у вересні 2007-го. Щорічний мультидисциплінарний фестиваль сучасного мистецтва, заснований режисером і керівником Центру сучасного мистецтва «Дах» Владиславом Троїцьким, став знаковою подією в мистецькому житті України, поєднавши в собі майже всі види сучасного мистецтва: кіно, театр, відеоарт тощо. ГогольFest входить до 20 найкращих фестивалів Європи згідно з рейтингом EFFE (Europe for Festivals, Festivals for Europe) та отримав офіційний лейбл. Учасниками фестивалю стали понад 20 тисяч українських митців, його відвідали більш як 500 тисяч глядачів.

Фото: Євген Любімов
Фото: Євген Любімов

Учасниці театрально-музичного гурту Dakh Daughters під час шоу uTopia у межах "зеленої" програми 10-го міжнародного фестивалю сучасного мистецтва "ГогольFest" у Києві. 2017 рік.

Фото: Вадим Грига
Фото: Вадим Грига

Засновник фестивалю "Країна мрій" Олег Скрипка товче мак для куті під час майстер-класу із приготування святкової страви у межах "Країни Мрій Різдвяної". 2013 рік.

Улітку 2004 року на Співочому полі в Києві відбувся перший етнофестиваль "Країна мрій", ініціатором якого став український музикант Олег Скрипка. Фестиваль має літню й зимову локації й складається не тільки з концертів, але і ярмарку виробів народного мистецтва, майстер-класів народних ремесел, параду вишиванок, українських вечорниць. За роки проведення фестиваль відвідали понад мільйон людей. Гостями дійства стали учасники з понад 30 країн світу.

Фото: Сергій Аніщенко
Фото: Сергій Аніщенко

Фестиваль повітряних куль "Монгольф'єрія" під час XII Міжнародного етнічного фестивалю "Країна мрій" у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові. 2015 рік.

Фото: Альона Николаєвич
Фото: Альона Николаєвич

Бандурист гурту ONUKA Євген Йовенко під час виступу в межах Міжнародного джазового фестивалю Leopolis Jazz Fest 2018.

З 2011 року у Львові проходить Leopolis Jazz Fest – міжнародний фестиваль джазу, який нині входить до переліку не тільки найбільших джазових фестивалів у Європі, але й найкращих.

Фото: Ольга Танасійчук
Фото: Ольга Танасійчук

Диригентка Оксана Линів (праворуч) під час репетиції Молодіжного симфонічного оркестру України (YsOU) перед виступом у Konzerthaus Berlin у Берліні. 2018 рік. 

Линів – перша жінка на посаді головного диригента Опери та філармонійного оркестру в місті Ґрац. Засновниця та художня керівниця фестивалю LvivMozArt, засновниця та головна диригентка Молодіжного симфонічного оркестру України/YsOU. Вона працює з численними провідними оркестрами та оперними театрами Австрії, Німеччини, Чехії, Франції, Швейцарії, Іспанії, Швеції, Естонії, Угорщини, Румунії, Японії та України. У 2021 році українка стала першою жінкою-диригенткою за всі 145 років історії Байройтського фестивалю.

Фото: Маркіян Лисейко
Фото: Маркіян Лисейко

Мурал із зображенням всесвітньо відомого українського оперного співака, волонтера, добровольця Василя Сліпака, який загинув на Донбасі, у Львові. 2020 рік.

Василь Сліпак народився у Львові. Разом із хоровою капелою «Дударик» виступав на провідних концертних майданчиках як України, так і світу. Потім закінчив Львівську консерваторію. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Голос дав йому змогу почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом сам долучився до них. Він тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера.

Фото: Сергій Гудак
Фото: Сергій Гудак

Художник Анатолій Криволап під час відкриття своєї виставки "Музейна колекція" у Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая в Ужгороді. 2017 рік.

Криволап - один із найвідоміших і найдорожчих сучасних українських художників. Його полотна експонуються в Національному художньому музеї України, музеях Австрії, Британії, Японії. Роботи митця неодноразово встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному артринку. У червні 2013 року полотно «Кінь. Вечір» на аукціоні в Лондоні було продано за 186 200 доларів. Анатолій Криволап ніколи не малював закордонних пейзажів – тільки українські. 

Фото: Олег Снітовський
Фото: Олег Снітовський

Народний художник України Іван Марчук розглядає фотографії власкора Укрінформу Олега Снітовського в Києві. 2017 рік.

У жовтні 2007-го Марчука включили до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», який формувала газета «The Daily Telegraph». Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії (до «Золотої гільдії» входить 51 художник з усього світу).

Фото: Павло Багмут
Фото: Павло Багмут

На виставці в київському PinchukArtCentre. 2015 рік.

У вересні 2006 року було відкрито PinchukArtCentre – міжнародний центр мистецтв, один із найбільш відомих культурних майданчиків України. За роки існування PinchukArtCentre українці могли ближче познайомитися з мистецтвом таких світових артперсон, як Деміен Герст, Джеф Кунс чи брати Чепмен, а також відкрити для себе творчість молодих сучасних українських митців: Влади Ралко, Микити Кадана, Жанни Кадирової, Кіндер Альбум та багатьох інших.

Фото: Павло Багмут
Фото: Павло Багмут

Моделі демонструють одяг із колекції Артема Климчука під час 40-го Українського тижня моди в "Мистецькому Арсеналі". 2017 рік.

Ukrainian Fashion Week – Український тиждень моди вперше відбувся в листопаді 1997 року. Він став першим тижнем prêt-à-porter на теренах усієї Східної Європи.

Фото: Павло Багмут
Фото: Павло Багмут

Актори під час зйомок фільму "Кіборги". 2017 рік.

Попри складну історію кінематограф часів незалежності багатий на роботи, які гідно представляли Україну на міжнародних кінофестивалях.

Із забороною на демонстрацію та поширення у кінотеатрах, телебаченні російського контенту та медіапродукту виникла потреба у вітчизняних картинах. Сьогодні українські фільми на великих екранах з’являються частіше. Так, лише у 2020 році за підтримки Держкіно в прокат вийшли 20 українських фільмів, ще 92 проєкти були у виробництві.

Фото: Дар'я Решетняк
Фото: Дар'я Решетняк

Українська режисерка Марина Врода на пресконференції в Києві. 2011 рік.

У 2011-му Врода стала лауреаткою нагороди «Золота пальмова гілка за короткометражний фільм» Каннського кінофестивалю зі стрічкою «Крос».

Фото: Сергій Аніщенко
Фото: Сергій Аніщенко

Український кінорежисер Михайло Слабошпицький під час вручення премій Національної спілки кінематографістів України. 2015 рік.

Стрічка «Плем’я» Слабошпицького особлива тим, що стала першим фільмом у світі, знятим без єдиного слова – виключно українською жестовою мовою, – і водночас не має субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу. Картина вийшла в прокат у десятках країн та була представлена на понад 100 кінофестивалях світу, де отримала понад 40 нагород, серед яких Європейський кіноприз і три призи Каннського кінофестивалю.

Фото: Ніна Ляшонок
Фото: Ніна Ляшонок

Перший Одеський міжнародний кінофестиваль відбувся влітку 2010 року. Досить швидко, за якихось декілька років, завдяки потужному приватному фінансуванню і креативній команді ОМК став доволі серйозним кінофестивалем, склавши суттєву конкуренцію київській «Молодості». Одеський кінофестиваль відкриває й підтримує молодих українських кінематографістів, популяризує якісне світове кіно, є місцем зустрічі й обміну досвідом вітчизняних і закордонних кінематографістів. Насичена конкурсна програма, ексклюзивні прем’єри, майстер-класи, зіркові вечірки – все це робить ОМК не тільки незабутньою мистецькою подією літа, але й одним із найбільш перспективних кінофестивалів Східної Європи. 

Фото: Володимир Фалін
Фото: Володимир Фалін

Вечір сучасної хореографії у Національній опері України. 2012 рік.

Танцівники Національного театру опери та балету України з великим успіхом гастролюють за кордоном. Крім того, у багатьох балетних трупах зі світовим іменем працюють колишні студенти Київського хореографічного коледжу або Київської муніципальної академії танцю. 

Фото: Дар'я Решетняк
Фото: Дар'я Решетняк

Передпрем'єрний показ балету-триптиху «Перехрестя» у постановці Раду Поклітару на музику Мирослава Скорика у виконанні артистів театру «Київ Модерн-балет». 2012 рік.

Фото: Віктор Кошмал
Фото: Віктор Кошмал

Артисти Івано-Франківського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка під час показу драми-реквієму "Нація" на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. 2018 рік.

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, а українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобули театральні режисери Роман Віктюк та Андрій Жолдак.

Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, що засвідчили свій авторитет у Європі.

Фото: Олег Петрасюк
Фото: Олег Петрасюк

Театр тіней виступає під час церемонії відкриття 45-го Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість" у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. 2015 рік.

Фото: Павло Багмут
Фото: Павло Багмут

Лазерна інсталяція "Сяйво Чорнобиля" проєкту ARTEFACT на ЗГРЛС "Дуга" у Чорнобильській зоні відчуження. 2019 рік.

Проєкт ARTEFACT за допомогою сучасного медіамистецтва привертає увагу до Чорнобиля для переосмислення його як національної травми та формування нового сучасного сприйняття цієї аварії в Україні та світі, розглядаючи його не лише як найбільшу техногенну, а ще як інформаційну та соціальну катастрофу, в наслідках якої ми живемо сьогодні.

Фото: Олександр Лапін
Фото: Олександр Лапін

Мурал "Місто культури" створюють у Вінниці. 2017 рік. 

Мистецтво вуличного стінопису останніми роками потужно «накрило» українські міста. Величезні мурали зі змістом з’являються один за одним на будинках і навіть в метро.

Фото: Данііл Шамкін
Фото: Данііл Шамкін

Мурал із зображенням актора Богдана Ступки – один із восьми фрагментів артпроєкту Національної єдності MoreThanUs на станції метро "Осокорки" у Києві. 2018 рік.

Фото: Альона Николаєвич
Фото: Альона Николаєвич

Хлопець із вадами зору стоїть біля погруддя українського хірурга, академіка НАНУ Миколи Амосова на виставці "Торкаючись, бачу: великі українці" у львівському Палаці мистецтв. 2015 рік.

В Україні знайомство з поняттям інклюзії почалося лише нещодавно. Першим важливим кроком нашої держави на шляху до розуміння, що культура має бути доступною для всіх, стала ратифікація у 2009 році Конвенції про права осіб з інвалідністю. Стаття 30 Конвенції зобов‘язала державу визнати «право осіб з інвалідністю брати участь нарівні з іншими в культурному житті» та вжити для цього всіх необхідних заходів.

Фото: Юрій Рильчук
Фото: Юрій Рильчук

Церква Зішестя Святого Духа у селі Потелич на Львівщині.

Станом на 2021 рік шість українських культурних об’єктів і один природний належать до списку Світової спадщини ЮНЕСКО: Софійський собор та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра; ансамбль історичного центру Львова; геодезична дуга Струве; резиденція митрополитів Буковини та Далмації; дерев'яні церкви карпатського регіону; Херсонес Таврійський і його хора; первісні букові ліси Карпат. Ще чимало українських об’єктів віднесено до попереднього списку Світової спадщини.

Фото: Олег Петрасюк
Фото: Олег Петрасюк

Учасниця урочистого відкриття виставки "Петриківський розпис – колір традицій" у Києві.

Крім того, чотири українські елементи внесено до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства: петриківський декоративний живопис, козацькі пісні Дніпропетровщини, традиція косівської розписної кераміки та орнек.

Фото: Юрій Рильчук
Фото: Юрій Рильчук

Сувенір, виготовлений у традиції косівської кераміки, на 5-му обласному фестивалі кераміки, ремесел та фольклору "Мальований дзбаник", у Косові на Івано-Франківщині.

Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко

Острів Хортиця залишається осередком збереження духу боротьби за незалежність запорозьких козаків. Археологи постійно роблять тут унікальні знахідки.

Фото: Павло Багмут
Фото: Павло Багмут

Плакат із зображенням бренду Ukraine NOW під час спортивного фестивалю UkraineSportFest з нагоди Дня Незалежності України та Дня фізичної культури і спорту України на території Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. 2018 рік. 

Ukraine NOW – бренд України, розроблений креативною компанією Banda Agency та схвалений урядом 10 травня 2018 року. Головною ціллю було сформувати позитивний образ України серед міжнародної спільноти, привернути увагу іноземних інвесторів та покращити туристичний потенціал.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-