Конституції світу: різні у всьому, але однакові в одному

Порівняйте, скажімо, Конституції Німеччини і Франції – вони дуже різні. Чому ж держави на них засновані у XXI столітті багато у чому схожі? А секрет в тому, що Основного закону треба дуже відповідально дотримуватися. І буде вам щастя, шляхи до якого бувають різні.

Чим подібні, а чим вирізняються конституції країн світу? Що в них є несхожого на наш Основний закон? Чия конституція є найстарішою у світі? Чия найбільша, а чия найменша? У кого найпростіша, а в кого – найскладніша?

Укрінформ зробив огляд деяких Основних законів світу.

Конституції писані і неписані

Переважна більшість конституцій виникла в результаті здобуття країнами незалежності, в процесі війн і революцій.

Існують кодифіковані конституції, тобто такі, де всі головні правові положення зібрані під однією палітуркою, систематизовані, та некодифіковані, які базуються на різних правових актах, статутах, прецедентах. Їх інколи називають «неписаними», хоча це не дуже точне визначення, адже усі офіційні правові документи зафіксовані, попри те, що існують порізно. Хоча… трапляються й тут винятки. Так, у британській конституції, яка є однією з найстаріших некодифікованих конституцій світу, існують певні елементи, які ніде не записані і тримаються лише на багатовіковій традиції. Наприклад, звичай проводити загальні вибори тільки у четвер.

Серед країн, де немає кодифікованих конституцій, а натомість діють певні зведення правових актів – Великобританія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Ізраїль, Сан-Марино.

«Ми, народ» і жодного слова «демократія». Основний закон у США

Конституція США прийнята 21 червня 1788 р. Її поява пов’язана з війною за незалежність 1775-1783 років. Тоді, в результаті збройного протистояння 13 британських колоній у Північній Америці утворили самостійну єдину державу. Карбована фраза американської конституції «Ми, народ Сполучених Штатів…», автором якої є Джеймс Медісон, відома в усьому світі. Вона означає, що саме народ є сувереном, котрий делегує свої повноваження одночасно і загальнонаціональному уряду, і урядам штатів.

Американська конституція є доволі жорсткою, оскільки внесення змін до неї здійснюється кваліфікованою більшістю Конгресу. Після того поправки мають бути ратифіковані трьома четвертями законодавчих зібрань штатів. У цій конституції закладено модель сильної і незалежної судової влади.

Конституція США складається з преамбули, 7 статей і 27 поправок. За весь час дії американської конституції було запропоновано понад десять тисяч поправок. Найбільш відомими поправками є десять поправок, прийнятих у 1791 році й відомих як Білль про права. Серед інших поправок – поправка ХІІІ про скасування рабства. Найбільш багатостраждальною стала поправка ХХVІІ про обмеження права сенаторів підвищувати собі зарплатню, запропонована в 1789 році й ратифікована 203 роки по тому – у травні 1992 року.

Конституція США є однією з найстаріших діючих писаних конституцій світу. У ній є деякі анахронізми – застарілі норми. Наприклад, про те, що в мирний час забороняється розміщувати солдат на постій без попередньої згоди на те власника будинку.

Американська конституційна модель визнана на сьогодні однією з кращих у світі. Але й однією з найважчих до втілення. Алексіс де Токвіль, французький політичний діяч, автор знаменитого трактату «Демократія в Америці» (1835), писав: «Конституція Сполучених Штатів схожа на ті прекрасні творіння людства, які обдаровують славою і багатством своїх винахідників, але, між тим, залишаються абсолютно безплідними в чужих руках». Слушне зауваження, адже відомо, що чимало країн Латинської Америки запозичили англосаксонську конституційну традицію, але виявилось, що в політико-економічних реаліях регіону вона малоефективна. Ліберальні цінності західного зразка, зіткнувшись із традиційним укладом місцевих суспільств, зокрема із притаманними їм корпоративними, кланово-родинними зв’язками – фактично не діють.

Великобританія: «неписаний» закон довжиною у понад вісімсот років

Конституція Великої Британії є однією з найстаріших конституцій світу й належить до «неписаних» основних законів. Не існує навіть точного списку документів, які можна було б віднести до британської конституції. Втім, у її підвалинах – такі поважні документи як Велика хартія вольностей 1215 року, Петиція прав і Білль про права 1689 року та Акт про устрій 1700 року.

Англійська конституція базується на трьох принципах: законодавчому суверенітеті парламенту, верховенстві права та залежності звичаїв від конституційного права. Наприклад, під час Другої світової війни британський парламент вирішив подовжити власні повноваження до 10 років – зважаючи на загрози і небезпеки це було доцільним, але після закінчення війни спокійнісінько повернувся до звичайного п’ятирічного терміну – яскравий зразок взаємозв’язку між принципом суверенітету парламенту та принципом верховенства права, коли парламент не зловживає владою й не чинить свавілля.

У Сполученому Королівстві немає різниці між «конституційним» і «поточним» законом – натомість діє єдиний порядок прийняття і зміни законодавчих актів, що й визначає надзвичайно гнучкий характер британської конституції, позбавляючи її проходження доволі складної процедури змін і доповнень задля модифікації.

Підписана у 1215 році Велика хартія вольностей заклала підвалини міцної англійської парламентської системи, а згодом і всієї світової демократії. Тоді група баронів-феодалів примусила короля Іоанна Безземельного погодитись на певне обмеження королівської влади. Одним із важливих положень стало те, що зважуючись на підняття податків, король мусив радитись із баронами. Було також обрано раду з 25 феодалів, які мали наглядати за дотриманням королем хартії – своєрідний прообраз парламенту. То була перша вдала спроба забезпечити рівні права для всіх через верховенство права.

Згодом, століття за століттям, політична влада поширювалась не тільки від короля до лордів, але й від еліти до простого люду. Це дозволило формувати більш широкі коаліції, які протистояли абсолютизму, а також сприяло зародженню плюралістичних політичних інститутів. Велика Хартія Вольностей вплинула на Конституцію США, Статут ООН і Загальну декларацію прав людини.

Так звана вестмінстерська конституційна модель відображена у колишніх домініонах Великої Британії – Канаді, Австралії, Новій Зеландії.

«Український слід» в конституції Японії

Конституцію Японії розробляли в штабі окупаційних військ США і допрацьовували в уряді Японії. Діє з травня 1947 року. Японія зазнала поразки під час Другої світової війни і була окупована військами США. Тож яскравою особливістю Основного закону Японії є пацифізм. У статті 9 проголошується, що «японський народ на… віки відмовляється від війни як суверенного права нації» та від загрози застосування збройної сили в міжнародних суперечках. Японія відмовляється від створення сухопутних, морських, воєнно-повітряних сил та інших засобів війни. В країні існують обмежені 250-тисячні сили самооборони, які можуть діяти виключно на території країни для захисту від імовірного нападу, а за кордоном – з місіями невоєнного характеру. Японська конституція – одна з найкоротших конституцій світу, у ній лише 5 тисяч слів. Менше тільки в конституції США, а середня за обсягом конституція містить приблизно 21 тисячу слів. За 74 роки існування конституції Японії не було здійснено жодної поправки – принаймні поки що. І це теж унікальний випадок.

Цікавий нюанс: є в конституції Японії хоч і віддалений, але «український слід»: однією зі співавторок нового Основного закону Японії була Беата Гордон (Сирота) – донька вихідця з Кам’янця-Подільського, піаніста-віртуоза єврейського походження Лео Сироти, який прожив в Японії 17 років, очолюючи фортепіанне відділення Токійської королівської музичної академії. Беата Гордон-Сирота розробляла положення про права японських жінок, зокрема про юридичну рівність чоловіків і жінок. Зазначимо, що для Японії гендерна проблема залишається нагальною.

Німеччина: держава для людини, а не людина для держави

Основний закон Німеччини діє з травня 1949 року. Спочатку вважався тимчасовим варіантом: передбачалося, що після об’єднання Німеччини його замінять на новий документ. Однак після приєднання НДР до ФРН – 3 жовтня 1990 року – Основний закон продовжив свою дію на всій території й став повноцінною конституцією.

«Гідність людини є непорушною. Її повага та захист є обов’язком усіх державних органів», ідеться в першій статті першого розділу Основного закону Німеччини. Серед головних цінностей, закріплених у документі, є права людини, людська гідність, державність і моральність. Варто пам’ятати також і те, що однією з попередниць нинішньої конституції країни була конституція Німецької імперії 1871 року, в якій уперше в практиці світового конституціоналізму було закріплено соціальні обов’язки держави, тож Німеччина є не тільки демократичною, а й соціальною державою. Щоправда, у повоєнній Європі будь-яка держава мусила брати на себе чималі соціальні функції.

Характерною ознакою конституції Німеччини є чіткий поділ влади, правова самостійність федеральних земель у певних питаннях (наприклад, діяльності поліції та питань культури), а також значна роль конституційного суду у забезпеченні верховенства конституції.

За весь час дії Основного закону було внесено понад 60 поправок. Чималі зміни торкнулися перегляду оборонної політики після вступу Німеччини в НАТО (1956), а також після об’єднання Німеччини(1990).

Найкоротшою є 31 стаття Основного закону Німеччини: «Федеральне право має пріоритет перед правом земель». Не передбачаються Основним законом і загальнонімецькі референдуми на загальнополітичні теми. Існує лише один виняток – зміна федеративної структури і прийняття нової конституції.

Франція: президент – головний арбітр і «право на спротив»

Конституція Франції, або, як її ще називають, конституція V Республіки, набрала чинності в жовтні 1958 року. Прийнята з ініціативи Шарля де Голля, і вважається, що написана «під нього» – саме після її прийняття де Голля було обрано президентом. З 1791 року – часу зародження французького конституціоналізму, це була вже 16 конституція. Причиною ухвалення нової конституції стала війна в Алжирі (тодішня французька колонія) та антиреспубліканський заколот у розташованому там експедиційному корпусі, що й викликало нагальну потребу посилення виконавчої влади.

Сучасна французька конституційність базується на сильній президентській владі, раціоналізованому парламентаризмі та обмеженій ролі конституційної юстиції. Конституція Франції є жорсткою за порядком внесення змін: ця процедура здійснюється шляхом референдуму або перетворення палат парламенту у єдиний орган – Конституційний конгрес. Президент посідає центральне положення і наділений своєрідними «арбітражними» функціями. «Президент слідкує за додержанням Конституції… Він є гарантом національної незалежності, територіальної цілісності, додержання угод Співтовариства і міжнародних договорів» (стаття 5 Конституції). Президент очолює і засідання уряду, тож його вплив на політичний курс уряду є вирішальним. У певних випадках влада президента може бути фактично необмеженою.

Прикметно, що на відміну від багатьох інших конституцій світу в тексті французької відсутній розділ про права і свободи громадянина. Натомість у преамбулі закріплене посилання на Декларацію прав людини і громадянина 1789 року, а також преамбулу конституції 1945 року, які власне і регулюють подібні питання. Також французи успадкували від попередніх своїх конституцій «право на спротив поневоленню». За весь час існування останньої французької конституції було внесено чимало поправок. Наприклад, у 2000 році термін перебування на посаді президента було скорочено з семи до п’яти років.

Французька конституційна модель на сьогодні є однією з найпопулярніших у Європі. Українська конституція теж взяла чимало запозичень саме з Основного закону Франції.

Індія: противага японському мінімалізму

Конституція Індії діє з 1950 року. Це перша і єдина конституція Індії, прийнята після здобуття країною незалежності в 1947 році. У преамбулі Індія названа «суверенною соціалістичною світською демократичною Республікою». При її написанні було запозичено ряд положень із конституцій Великобританії, США («Ми, народи Індії…»), Японії, Канади, Австралії, Ірландії. На сьогодні є однією з найоб’ємніших конституцій світу. Складається з 25 частин, які, в свою чергу, складаються з понад 400 статей. В англійській версії – це понад 100 тисяч слів. Окрім того, існують ще численні доповнення і додатки. Є надзвичайно деталізованою. Наприклад, лише національній мові відведено 11 статей. В одному з додатків зафіксовані навіть зарплати державних високопосадовців, зокрема президента і губернаторів штатів. За весь час існування конституції до неї було внесено кількасот змін. Наприклад, у 2004 році була внесена поправка, яка передбачає виділення квот на безкоштовне навчання в приватних вишах представників нижчих каст.

Українська Конституція: між минулим і теперішнім

Українська конституційна традиція має досить тривалу, але не сталу історію. Вона зазнала і західного (передовсім романо-германського), і російського впливу. В добу існування Руської держави з одного боку це було римське право, що проглядається насамперед у договірній практиці київських князів із Візантією, а з іншого – свій «закон руський», звичаєве право. Щоправда, великим мінусом стало те, що в Русі, на відміну від тієї ж Франкської імперії, не склалася стійка традиція ленного права, в основі якого лежав договір про взаємні права і обов’язки між сюзереном і васалом, що обмежувало б владу будь-якого феодала. Втім, принцип свободи індивіда завжди лежав в основі всіх документів конституційного значення в Україні, на відміну, скажімо від Росії, де домінуючими були традиції жорсткого авторитаризму.

Вершиною українського конституціоналізму в добу Середньовіччя стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року – визначний зразок політико-філософської та правової думки ХVІІІ століття.

Варто зауважити, що тривалі періоди бездержавності – поневолення Золотою Ордою, часи Руїни, понад 350-річне перебування частини України у складі Російської імперії, а потім у складі СРСР – негативно позначились як на українській конституційній традиції, так і на загальній правовій культурі українців, спричинивши певний правовий нігілізм, недовіру, а подекуди й заперечення самої необхідності та цінності права.

Основний Закон України, прийнятий 25 років тому українським парламентом майже за драматичних обставин, відповідає кращим зразкам західного конституціоналізму, заснованого на ідеях демократії та права. Інша річ – наскільки він є дієвим, а не фасадним, номінальним. Це залежить від кожного з нас. Український правознавець і громадський діяч Богдан Кістяківський (1868-1920) писав, що «Правова держава – вища форма державного буття, яку вибороло людство як реальний факт…». От саме тут і криється ключова наша проблема: людство, може, й вибороло, але нам ще належить остаточно це затвердити у себе.

Світлана Шевцова, Київ

P.S. Чого тільки в конституціях немає…

1. Однією з найстаріших конституцій суверенних держав світу є конституція карликової держави Сан-Марино. Вона належить до некодифікованих конституцій і складається з двох нормативних актів – Законодавчого статуту республіки Сан-Марино (1600) і Декларації прав громадян і основних принципів державного устрою Сан-Марино (1974; з поправками в 2002).
2. Однією з найстаріших із нині діючих писаних конституцій Європи є конституція Норвегії. Вона була розроблена і ухвалена у травні 1814 року. Дві третини статей конституції зазнали поправок. Одна з прикметних – скасування заборони в’їзду євреям на територію королівства (1851).
3. Конституція Мальти забороняє розміщувати на території країни іноземні військові бази. Верфі можуть використовуватися тільки для ремонту військових кораблів.
4. З тексту конституції Ірландії (1937) було прибрано будь-яку згадку про зв’язок з Британією. Цікавою особливістю документа є те, що держава гарантує захист шлюбу і сім’ї. За весь час існування конституції Ірландії ухвалено 38 поправок. Серед найбільш відомих – скасування заборони на розлучення (1996).
5. Одна зі статей конституції Уругваю присвячена воді, яка називається життєво важливим природним ресурсом. Право доступу до водних ресурсів проголошується одним із засадничих прав людини.
6. Конституцію князівства Ліхтенштейн закріплює за монархом значні повноваження, але передбачає можливість для громадян висловлювати йому вотум недовіри. Громадяни, згідно з конституцією, мають лише два обов’язки: здобути шкільну освіту і захищати вітчизну зі зброєю в руках.
7. Конституція Єгипту вимагає, щоб Народна рада (парламент) наполовину складався з «робітників і селян». Окремий розділ присвячений пресі. Забороняється конфісковувати і закривати газети.
8. Одна з глав основного закону Панами присвячена Панамському каналу, який проголошується «надбанням панамського народу». Розширення каналу потребуватиме схвалення на референдумі.
9. Конституцію Еквадору називають ще «зеленою», адже в ній приділено чимало уваги не тільки правам людини, але й природі. Це й не дивно, адже країна має унікальну флору і фауну, а за кількістю видів хребетних тварин на 1000 км2 займає перше місце в світі.
10. Від часу існування Основного закону Тонга було здійснено чимало поправок. Найцікавіша така: за перешкоджання роботі парламенту поправка 1999 року передбачала накладати штраф на фізичних (не більше $ 5 тис.) і юридичних (не більше $ 50 тис.) осіб. Раніше за подібне передбачався лише арешт.
11. Конституція Бангладеш покладає на державу чимало обов’язків, зокрема сприяти сільськогосподарській революції, включно з електрифікацією сільської місцевості, а ще запобігати надмірному вживанню населенням алкоголю, наркотиків та інших не надто корисних для організму напоїв і речовин. Громадяни країни мусять вивішувати портрет президента в усіх офіційних установах країни, а також у посольствах Бангладеш за кордоном.
12. Конституція Мексики, прийнята після революції 1910-1917 років, проголошується «вічною конституцією», адже її в жодному разі не можна змінювати – вона «прийнята на всі часи» і не може бути скасована навіть черговою революцією. Однак це жодним чином не зашкодило змінювати конституцію понад 400 разів.
13. Європейська конституція, або конституція ЄС, ухвалена в червні 2004 року – перекладена 20 мовами і містить понад 60 тисяч слів, що наближає її до індійського рекорду. Однак унікальний документ так і не набув чинності – не всі держави члени ЄС його ратифікували.