Сім'ю ж годувати треба...
У чорнобильський 1986 рік, одразу після аварії, десь у середині травня моєму колезі вдалося позичити в друкарні військовий рентгенометр, і ми разом з ним вирішили пройтися по північній околиці Києва поблизу Виноградаря і поміряти рівень радіації.
Показники зашкалювали. Папірець з цифрами рівня радіації потім років 15 зберігався у моїй шухляді, поки десь не загубився...
На одній з галявин побачили чоловічка із невеличким стадом кіз. Поміряли рентгенометром малу рогату худобу. Поміряли траву, яку вони їли і злякалися:
- Краще б ви не пасли тут кіз, – порадили йому, – на траві дуже багато радіоактивного пилу..
- Як же не пасти, вони ж з голоду помруть! – відповів чоловічок.
- То принаймні не пийте те молоко й не продавайте людям.
- Як же не продавати? А на що моя сім'я житиме? Це в мене єдине джерело заробітку, – роздратовано відповів той...
Ми його так і не змогли переконати.
25 років по тому на міжнародній науковій конференції по наслідках аварії на ЧАЕС відомий польський учений доповідав, що спалах захворювань на рак щитовидки у київських дітей після Чорнобильської аварії був викликаний зовсім не тим, що вони дихали радіоактивним повітрям – концентрація радіоактивного йоду в столиці України була не такою високою.
І злочин влади полягав не в тому, що вона вивела людей на першотравневу демонстрацію на Хрещатику.
Все було набагато гірше.
Справа в тому, що ще близько місяця після вибуху молочно-товарні ферми Київської області, в тому числі й у заражених районах відправляли на молокозаводи молоко. І те молоко продавали в магазинах і направляли в шкільні їдальні й дитсадки.
А була вже тепла весна і корівок виганяли на вільний випас. І трава була така зелена, і маргаритки та кульбаби в ній так яскраво цвіли, що нікому й в голову не могло прийти, що травичка з полів несе в собі радіоактивні йод, цезій і стронцій.
У Києві вже вживалися оперативні заходи по протидії радіоактивному зараженню. Хрещатик обприскувався дезактиваційною сумішшю. У квартирах по кілька разів на день милися підлоги. Всі приймали таблетки йодистого калію і пили Каберне, яке, вважалося, найкраще виводить радіонукліди...
А в цей самий час наші дітки пили радіоактивне молочко...
Бо ані колгоспи з радгоспами, ані молокозаводи не могли без наказу згори зупинити роботу. Бо то означало невиконання плану. А отже могло підірвати економіку. Працівники не отримають зарплатню, а колгоспники – трудодні, а держава відрахування в суспільні фонди для виплат вчителям і лікарям.
А їм усім же треба було годувати свої сім'ї...
Мав пройти певний час, щоб до всіх дійшло. Але йод уже був у шитовидці, цезій – у легенях, а стронцій – у кістках...
P.S. З часом забулася вся ця історія. А нове покоління молодих і впевнених про це й не знає.
А згадалася, коли прочитав заклики наших рестораторів і працівників кінотеатрів (та й деяких мерів) – ігнорувати карантин, бо інакше бізнес не виживе...
Євген Якунов
FB
реклама