Кредитний "лічильник" для мікропозик запрацює по-новому

Користувачі мікрофінансових послуг незабаром зможуть забути про страх втрапити до «боргової ями» через неповернутий вчасно кредит – депутати пропонують встановити ліміт на стягнення за простроченими позиками таких боржників. Відповідний законопроект №1109 нещодавно пройшов у Верховній Раді перше читання. Як проаналізували журналісти порталу minfin.com.ua, законопроект вирішує два основних питання: унормовує сферу мікрокредитування та підвищує якість системи кредитних історій фізосіб. Для цього в Закон «Про споживче кредитування», який врегульовує взаємовідносини кредитора і "побутового" позичальника, пропонують внести кілька змін. Найголовніша – це поширення дії закону на невеликі кредити, розмір яких не перевищує мінімальної заробітної плати (на сьогодні – 4723 грн) та термін сплати складає до 30 днів. Саме в цій сфері виникало найбільше ситуацій, коли через власні дії позичальник отримував непосильні борги, не усвідомлюючи, або ігноруючи наслідки кредитного договору.

Поставити на "лічильник" – не наш метод

У пояснювальній записці до проекту закону зазначається, що досить довго мікрокредити займали невелику частку на ринку фінпослуг і не викликали претензій з боку позичальників та кредиторів, а тому залишалися поза увагою законотворців. А коли останнім часом обсяги мікрокредитування стали стрімко зростати, то разом з ними збільшилося і кількість скарг позичальників, на те, що  у разі несвоєчасної сплати кредиту вони ризикували потрапити у фінансову кабалу. За даними НБУ і Нацкомфінпослуг, у третьому кварталі 2018 року обсяг таких кредитів перевищив 11 млрд грн., а вже за рік – у третьому кварталі 2019-го обсяги зросли ще на 57%. На сьогодні населення уклало 10 млн договорів на мікрокредити на загальну суму близько 40 млрд грн.

Здається, пропозиція отримати позику у 2-3 тис. грн під скромні 1-2% на день виглядає досить привабливою. І насправді, це так і є, якщо не затягувати з поверненням кредиту. От в річному вимірі ставка по такому кредиту може сягати 300-700% і більше. І якщо позичальник не повертає кредит вчасно, то сума заборгованості з кожним днем росте. При цьому кредитний "лічильник" може нарахувати несумлінному клієнту борг значно більший за суму, яку позичальник брав спочатку. Для багатьох українців це ставало фінансовим крахом, бо чим більше позичальник зволікав з виплатою, тим глибшою ставала «боргова яма».

Вирішити цю проблему законодавці пропонують за допомогою ліміту на розмір стягнення з боржника (суми штрафів, пені, процентної ставки, інших платежів). Максимальну суму вирішили обмежити подвійним розміром кредиту. Тобто якщо розмір позики становить одну мінімальну зарплату (4723 грн ), максимальна сума платежів не зможе перевищувати 9446 грн. Але за цю поступку, дрібні позичальники мусять погодитися, що їх досьє автоматично потраплятиме в бюро кредитних історій. Інакше кредит людина просто не отримає.

Без паритету інтересів – "кіна" не буде

Представники мікрофінансового сектору не в захваті від змін, які підготували для них депутати. Голова правління Всеукраїнської асоціації фінансових компаній (ВАФК) Анна Замазєєва вважає, що законопроект № 1109 потребує доопрацювання з урахуванням балансу інтересів як позичальників, так і кредиторів. "Наприкінці минулого року було прийняти досить об’ємний закон щодо посилення захисту прав споживачів фінансових послуг, зокрема, законом запроваджено нові санкції та норми, що обмежують в правах представників фінансового сектору та значно посилюють захищеність, поінформованість та регуляторний захист споживачів. Необхідно реально дивитися на стан речей, адже фінансові компанії внаслідок протиправних та подекуди відверто недобросовісних дій позичальників змушені нести досить великі кредитні та інші комерційні ризики, оскільки забезпечення зобов’язань за такими короткостроковими фінансовими кредитами не передбачено. Саме через це фінансові компанії несуть більші витрати порівняно з банківськими установами, зокрема, на оплату праці співробітників, що супроводжують обслуговування та повернення кредитних коштів", – коментує Анна Замазєєва.

За її словами, через невелику суму кредитів, стягнення заборгованості в судовому порядку не завжди є економічно обґрунтованим, адже судові витрати можуть дорівнювати, або навіть перевищувати суму заборгованості за таким кредитом. "Усвідомлюючи, деякі громадяни цим користуються – набирають непідйомні для них суми кредитів у кількох фінансових компаній одразу і не повертають, займаючись, по суті, звичайним шахрайством. Це може здивувати, але величезна частина різних скарг та «звернень» надходить саме від цієї категорії позичальників", – пояснює Анна Замазєєва. Тому, на її думку, законодавці повинні витримувати зважений баланс у питаннях захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг.

За словами Анни Замазєєвої, під час аналізу норм, запропонованих законопроектом № 1109, представники фінансової спільноти провели під егідою ВАФК обговорення виявлених невідповідності та неузгодженостей між запропонованими проектом нормами та Директивами ЄС, та надали до Верховної Ради України свої пропозиції. "Наприклад, згідно європейських норм, на фінансові кредити у сумі до 200 ЄВРО, або надані на строк до 1 місяця, не розповсюджуються посилені вимоги щодо споживчого кредитування. До того ж, в ЄС під час надання таких кредитів не вимагається від фінансових компаній обов’язково звертатися до бюро кредитних історій для оцінки кредитоспроможності позичальника, адже фінансові компанії мають можливість отримувати відповідні дані з різних джерел, не вдаючись до зростання вартості фінансової послуги через залучення до ще одного «посередника» у вигляді БКІ, чиї послуги не безкоштовні", – каже глава ВАФК.

В ході круглого столу в Укрінформі, голова Комітету ВР податкової, митної та фінансової політики Данило Гетманцев повідомив, що робота над доопрацюванням законопроекту №1109 триває і депутати не мають наміру відкладати його у довгий ящик. "Я переконаний в тому, що в усіх законопроектах ми повинні досягти балансу інтересів між бізнесом, суспільством і державою. І, мені здається, що в законопроекті №1109 такий баланс є. Ми, з одного боку, розповсюдили дію закону "Про споживче кредитування" на сферу мікрокредитування, з іншого боку, врегулювали взаємодію фінансових компаній з бюро кредитних історій. Наразі депутатами подана правка про додаткові заходи дистанційної ідентифікації клієнта, спрямовані на зменшення ризиків шахрайств з боку позичальників. Загалом до законопроекту надійшло близько 70 правок, усі їх незабаром розгляне робоча група, щоб остаточно рекомендувати до ухвалення", – зазначив Данило Гетманцев.

Як перетворити кредити з "поганих" в "хороші"

На думку аналітика «Центру біржових технологій» Максима Орищака, законодавці таким чином намагаються зміцнити ринок кредитування в країні. "Як ми бачимо, в Україні йдуть шляхом сусідньої Росії, враховуючи їх промахи. Так, з одного боку держава підтримує розвиток кредитної пропозиції, з іншого боку відразу замислюється, як уникнути зростання кількості поганих кредитів. Тому потенційному кредитору потрібно мати попередню інформацію, щоб врахувати негативну історію позичальника та зрозуміти потенціал виплат за новими позиками", – пояснює Максим Орищак.

Експерт звертає увагу, що чим гірша загальна економічна ситуація в країні, тим більше активно розвивається сектор мікрокредитування. "В Росії, наприклад, з цим вже стикалися, коли бум мікрокредитування, викликаний проблемами з виплатами раніше взятих боргових зобов'язань в банках, спровокував зростання обсягів мікрофінансових позик. Населення, по суті, брало кредити в МФО, щоб розрахуватися в банках, потрапляючи у фінансову кабалу через високу вартість нових позик. У 2019 російський центробанк почав регулювати умови, при яких видають мікрокредити населенню – це й умова враховувати сукупний дохід сім'ї при видачі кредиту, і ліміти видачі по сумі, і історію позичальника і т.д. Українці рано чи пізно усвідомлять, що без цього ринок кредитування не зможе нормально функціонувати", – резюмує експерт.

З одного боку, перетворення мікропозик в непосильну боргову ношу – це загалом неприйнятна соціальна ситуація, яка не сприяє зміцненню довіри до фінансового продукту. А без цієї довіри важко сформувати у свідомості споживачів установку на те, що навіть найдрібніші борги потрібно повертати у будь-якому випадку. З іншого ж боку, вимагаючи обмежити виплату боргу лише подвійним розміром позики, держава полегшує життя недобросовісним позичальникам. Бо у такому разі боржник, не боючись зростання боргу, по суті, звільняється від відповідальності за затягування строків виплати кредиту, тож вихованню сумлінного платника це теж не сприяє. І тому мікрофінансові організації справедливо підіймають питання про забезпечення балансу інтересів. Якщо ж позичальнику дозволяють знизити поріг відповідальності, то кредитор натомість має отримати дієві інструменти стягнення боргу. Інакше, зловживань не уникнути.

Марина Нечипоренко, Київ