Як трудова міграція почала в Україні на зарплати впливати

В ході круглого столу "Співпраця бізнесу та установ професійно-технічної освіти", який пройшов у Києві цього тижня за участю представників Міністерства освіти і науки, Міністерства праці та соціальної політики, Державної служби зайнятості, а також бізнес-спільноти, голова Федерації роботодавців України Дмитро Олійник повідомив про катастрофічний відтік професійних кадрів. За оцінками роботодавців, у 2018 році з країни виїхало на роботу за кордон понад мільйон осіб працездатного віку (за даними Держстату – 1,3 млн. осіб). І це при тому, що робочі руки потребує й вітчизняна економіка – темпи зростання внутрішнього ринку праці в минулому році становили 7-10%.

14 керівників на двох майстрів з інструментом – оце так конкуренція!

За даними Державної служби зайнятості у 2018 році в Україні, загалом база вакансій зросла на 10% – до 1,1 млн. одиниць. Працевлаштовано протягом року близько 800 тисяч осіб. При цьому зареєстрованих безробітних в Україні залишається теж чимало – 370 тисяч осіб. "Серйозну проблему для багатьох промислових підприємств наразі становить гострий дефіцит кваліфікованих кадрів робітничих професій, які б відповідали якісним характеристикам та потребам виробництва", – йдеться у повідомленні Служби зайнятості.

Дисбаланс, який фіксує державна статистика вражає. Навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію за професійними групами у 2018 році показує, що на одне місце працівника вищої ланки (вища посадова особа, керівник, менеджер) претендує в середньому 14 осіб, а на позицію кваліфікованого робітника з інструментом – лише два. Іншими словами, усі хочуть керувати за високу зарплатню, працювати за трохи нижчу зарплатню – нікому...

Про те що, з України йде нерегульований відтік за кордон не тільки висококваліфікованих фахівців, а й представників робочих спеціальностей, підтвердили також в кадровому холдингу АНКОР. “Це один із головних трендів 2018 року. Виробничі компанії в цій ситуації змушені піднімати заробітні плати та переглядати соціальні пакети, оскільки знайти та утримати персонал на “старих” умовах стає дедалі складніше. Деякі підприємства у 2018 році переглядали заробітні плати своїх співробітників двічі”, – зазначає територіальний директор компанії ANCOR Ukraine Юрій Перч.

В середньому зарплати зросли на 15-20%. При цьому, середньомісячна зарплата в Україні в грудні 2018 року становила 10,5 тис. грн., в Києві – 16,5 тис грн (щоправда, у січні цього року Держстат зафіксував різке зниження – 9,2 тис. грн та 13, 7 тис. грн відповідно).

За словами Юрія Перча, для пошуку персоналу роботодавці нині вдаються до нестандартних методів – розширюють зони пошуку кандидатів, підтримують регіональну міграцію і організовують підвіз працівників за десятки кілометрів, розглядають кандидатури без аналогічного досвіду роботи, пропонуючи професійне навчання, та інше. “Для економіки України, звичайно ж, вигідніше створювати тут робочі місця, ніж отримувати від своїх громадян «перекази грошей з-за кордону», особливо від кваліфікованих кадрів, на навчання яких державою витрачені значні ресурси і багато років. З іншого боку, ми розуміємо, що тренд так званого робочого туризму (при якому працівник переміщається з країни в країну, ніде не залишаючись на постійне місце проживання і повертаючись згодом на Батьківщину) – це загальносвітова тенденція, в яку вбудувалася вже й Україна, що є нормальним процесом у відповідь на глобалізацію», – вважає експерт. На його думку найближчим часом тенденція зберігатиметься. І для того, щоб її вирівняти, власникам та керівникам підприємств доведеться, крім виплати своїм співробітникам конкурентоспроможних заробітних плат та розробки соціальних пакетів, вкладати зусилля у власний імідж та забезпечувати стійке зростання компаній.

Тим часом відзначимо кілька цікавих зрушень, що спостерігаються на вітчизняному ринку праці в окремих професійних сферах.

Високі технології: йти вперед, переступаючи “щаблі”

2018 рік зіграв важливу роль для IT ринку України. Україна увійшла в топ-25 найбільших експортерів інтелектуального продукту в світі, і за даними міжнародного дослідницького центру International Trade Centre, в рейтингу інновацій наша країна перескочила відразу сім щаблів і виявилася на 43-му місці з 126 країн.

В середньому штат компаній збільшився на 15-20%, а зростання заробітних плат у галузі (де вони й так найвищі в країні) склало 13%. Як і раніше, в більшості компаній вони прив'язані до курсу долара. Найбільшу заробітну плату компанії пропонують технічним менеджерам, інженерам, програмістам. Несподіваним виявився спад попиту та зарплат в напрямку мобільних розробок та ігор.

Медицина і фармація: +40% до зарплати – інакше не підходь

Ринок медицини і фармації демонструє стабільне зростання, проте й тут спостерігається зростаючий дефіцит професійний кадрів. Роботодавці намагаються будь-що утримати своїх співробітників, так як знайти заміну стає вкрай складно. Особливо з урахуванням збільшення релокації (переїзду на інше місце в рамках однієї компанії) професійних кадрів в Європу. Закладене в бюджеті компаній зростання фонду заробітних плат +10/15% вже не покриває запити фахівців, які готові розглядати перехід в іншу компанію за умови + 30-40% до наявного рівня заробітної плати. Найбільш популярними на ринку, як і раніше, є медичні представники, менеджери по роботі з ключовими клієнтами, регіональні менеджери, фахівці з реєстрації і нагляду.

Банки, бухгалтерія та юриспруденція: “порятунок” юристів – європейські директиви

У 2018 році на банківському та фінансовому ринках компанії здебільшого шукали фахівців середньої ланки для зміцнення функції продажів та закупівель. У другій половині 2018 року фінансові компанії підвищили заробітні плати для співробітників в середньому на 10%, а в міжнародних компаніях – на 15%. У 2018 році на ринку inhouse (управління персоналом, бухгалтерія та юриспруденція) збільшилася кількість як вакансій, так і резюме. Особливо в сфері бухгалтерії та юриспруденції. Підвищення попиту на бухгалтерів і юристів пов'язано, швидше за все, з постійними змінами у вітчизняній законодавчій базі, викликаними імплементацією європейського законодавства, а також з появою подібних позицій в структурах середніх компаній.

Марина Нечипоренко, Київ