А це ви насправді оплачуєте “безплатні” медицину, освіту, чиновника…
Стартувала загальнонаціональна просвітницька кампанія «Ціна держави», започаткована Центром соціально-економічних досліджень «Кейс Україна». До кінця грудня жителі 15 великих міст отримають через поштові скриньки понад 3 мільйони листівок з інформацією про те, у скільки “обходяться” кожному нашому співвітчизникові державні послуги – оборона, освіта, пенсійне забезпечення, охорона здоров’я. Такі ж пам’ятки одержать і клієнти автозаправних станцій та покупці торговельних мереж – партнерів акції. Йдеться про наші з вами внески у розвиток держави, сплачені як податки.
Виявляється, лише 9% громадян достеменно знають, скільки насправді вони вносять у “скарбничку держави”. Про це свідчать дослідження, проведені нещодавно компанією GfK. При цьому, за даними Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, чверть українців взагалі не знають, що сплачують податки...
Експерти назвали основних “спонсорів” Держбюджету
«Бюджет країни складають дрібні внески громадян із зарплатою 5-7 тисяч гривень. Майже три чверті Держбюджету наповнюють мільйони простих трудівників, які йдуть в магазин, купують бензин, сплачують комунальні послуги. Проте, українці не усвідомлюють, що медичні чи освітні послуги далеко не безкоштовні. І кожен уже заплатив за них – сплативши податки. Розповідаючи про це, намагаємося виховати в кожного громадянина почуття власності щодо суспільних коштів» – каже виконавчий директор Кейс-Україна, засновник проекту “Ціна держави” Дмитро Боярчук.
Як підрахували експерти, середньостатистичний українець спрямовує на утримання держави і забезпечення виконання нею передбачених Конституцією функцій до 50% свого доходу. Зокрема, 22% цієї суми роботодавець сплачує за кожного працівника як Єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду. 18% кожен із нас платить як податок на доходи і 1,5% – у вигляді військового збору. Інші внески до державної казни ми платимо так би мовити “не напряму” – приміром, купуючи товари, “спонсоруємо” бюджет завдяки сплаті ПДВ, а також акцизів на алкоголь, тютюн і пальне.
В сумі ці платежі забезпечують майже три чверті доходів держави. Приміром, частка податку на доходи у Держбюджеті становить 16%, ПДВ – 28%, ЄСВ – 15%, акцизів – 10%. Ще 1% припадає на єдиний податок і 2% – імпортне мито, за яке у підсумку також платять українці – як споживачі.
З українців чи не найменше про податки знають… кияни
Для того, щоб інформувати людей про те, скільки грошей вони віддають на розвиток держави, у 2014 році на спеціальному сайті з’явився податковий калькулятор “Рахунок від держави”.
Як розповів експерт аналітичного центру Кейс-Україна Микола Малуха, ним уже скористалися понад 300 тисяч наших співвітчизників: “Але цього замало, аби сформувати в країні критичну масу громадян. які розуміють, що саме вони формують Державний бюджет і, відповідно, мають право вимагати звіту про те, як витрачаються їхні кошти. Адже “державних” грошей не існує. Це – гроші кожного з нас. Тому ми й вирішили започаткувати першу за часів незалежності. України просвітницьку кампанію, яка розповідає про “вартість держави”, – каже експерт.
В рамках акції, яку Кейс-Україна проводить спільно із Центром протидії корупції, відбувся інформаційно-просвітницький тур найбільшими містами країни, де, поряд з іншим, презентували результати регіональних досліджень. Як зазначалося, найбільше поінформовані про те, хто насправді сплачує за послуги, які надає держава, жителі південних і східних регіонів. На Півдні лише 20% опитаних не розуміють, що кожен громадянин насправді уже сплатив за “безплатні” державні послуги. На Сході таких 25%. Дещо гірша ситуація на Заході і в Центрі. Та особливо “дивує” здавалося б “просунутий” столичний і європейський Київ – 40% опитаних вірять, що держава чи місцева влада забезпечує їх якимись благами абсолютно безплатно.
“А на запитання, що чи хто є основним донором Державного бюджету, жителі Сходу, зазвичай, відповідають: великі підприємства та їхні власники, – розповідає Микола Малуха, – в Одесі говорять, що левову частку надходжень до держскарбниці забезпечує робота портів і митниці. У західних областях вважають, що бюджет наповнюється зусиллями малого й середнього бізнесу. Тож цифра у 73% (частка в дохідній частині сплачених напряму і опосередковано податків та зборів з фізичних осіб) для переважної більшості опитаних була несподіванкою”, – каже експерт.
При цьому він нагадує, що свій внесок роблять і ті хто не отримує заробітної плати і, здавалося б, не сплачує жодних податків. Мова, зокрема, про пенсіонерів. Вони також поповнюють державну казну – зокрема, купуючи товари і послуги. Приміром, за підрахунками Центру Кейс-Україна, кожен пенсіонер щороку поповнює державну скарбницю на суму від 4 до 7 тисяч гривень.
“Безумовно, людям важко усвідомити, що на утримання держави кожен платить стільки ж, скільки витрачає на себе і на свою родину. А тому більшість українців бояться вимагати якості послуг – мовляв, якщо вони безплатні, то добре, що хоч такі, “дарованому коню в зуби не дивляться”..., – каже голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін. – А без базового розуміння того, що насправді це не подарунок, а “куплена” вами в держави послуга, яку надав чиновник, котрого ви найняли на роботу і котрому сплачуєте зарплату, жодні спрямовані на боротьбу із корупцією зусилля не матимуть сенсу. Адже людям “нецікаво” стежити за грошима, які їм не належать. А якщо й цікаво, то лише на рівні “побутового” інтересу”.
Саме тому, на думку Шабуніна, лише обмежене коло українців поки що користується інструментами контролю за витрачанням державних коштів. А їх, за оцінками експертів, в Україні нині навіть більше, ніж у багатьох “цивілізованих” країнах – це й відкриті реєстри, що працюють у багатьох сферах, системи ProZorro, Opendatabot, YouControl та інші.
“Мета проекту “Ціна держави” – навчити громадян контролювати, як використовуються сплачені ними податки, які є основним джерелом наповнення державного та місцевих бюджетів, і вимагати від чиновників чесно звітувати про кожну використану “народну” копійку”, – зазначає Віталій Шабунін.
Владислав Обух, Київ
Фото: Новини Полтавщини
