25 жовтня. Пам’ятні дати

За рішенням Ради Європи та Європейської комісії, ухваленим у 2003 році, 25 жовтня в країнах континенту відзначають «Європейський день правосуддя».

Ідея цього свята полягає в тому, щоб підвищити рівень довіри громадян до правосуддя, поінформувати про їхні права, ліквідувати зону відчуження, що утворилася між суспільством та судовою системою та зробити цивільне судочинство реально доступним для громадян.

Цього дня держави-члени Ради Європи проводять різні заходи: дні відкритих дверей у судах, колоквіуми і семінари, гарячі лінії та трансляції телевізійних програм, тощо. Разом з тим, у рамках загальноєвропейського Дня правосуддя також відбувається вручення премії «Кришталеві ваги», котрою Рада Європи та Європейська комісія, як засновники цього свята, відзначають новаторську практику судів у проведенні цивільних правових процедур. Нагадаємо, Україна, як член Ради Європи, входить до складу Європейської комісії з ефективності правосуддя.

Події дня:

97 років тому (1921) розпочався Другий Зимовий похід частин Армії УНР, який став останньою спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом здобути незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1921 років.

Ювілеї дня:

180 років від дня народження Жоржа Бізе (1838–1875), французького композитора. Найвизначнішим твором Бізе є опера «Кармен». Її прем’єра (1875 рік, паризький театр «Опера комік») відзначилася грандіозним скандалом: публіка була шокована змістом, опера була визнана аморальною, музика потворною. Тодішні преса друкувала статті, де виставу називали «соціальним сміттєзвалищем». Зрештою, «Кармен» надовго зникла з репертуару французьких театрів. Автор не дожив до її поновлення: три місяці потому, як відбулася прем’єра, Бізе помер. Незадовго до смерті композитор уклав угоду на постановку «Кармен» у Віденській державній опері. У Відні опера користувалася великим успіхом у публіки, а також заслужила схвальні відгуки від композиторів, зокрема Ріхарда Вагнера і Йоганнеса Брамса. Останній слухав її 20 разів і казав, що він «пішов би на край світу, щоб обійняти Бізе». Після віденського тріумфу «Кармен» почала стрімко набувати популярності у всьому світі. Нині «Кармен» є однією з найбільш популярних опер у світі. Її виконують майже на всіх оперних сценах світу, зокрема й в українських оперних театрах.

137 років від дня народження Пабло Пікассо (1881–1973), французького художника іспанського походження, громадського діяча, одного з найвідоміших художників ХХ століття. Його ім’я відоме навіть тим, хто не бачив жодної картини іспанця і навіть не здогадується про якісь періоди в творчості художника – «блакитний», «рожевий» чи приміром «африканський», а термін «кубізм» чомусь стійко асоціюється з Чорним квадратом Малевича – одним словом, щось страшне і незрозуміле. Пікассо був не тільки художником, але й графіком, скульптором, керамістом, дизайнером. Його творчість зробила колосальний вплив на розвиток усього мистецтва ХХ століття. Щодо картин Пікассо, а він за своє життя написав їх понад 20 тисяч, то вони є «найулюбленішими» серед крадіїв – саме їх цуплять найчастіше. Впродовж десятків років Пікассо є найдорожчим художником сучасності. Його полотна продаються не за десятки чи сотні тисяч доларів – рахунок тут йде на мільйони. 4 травня 2010 року картина Пікассо «Оголена, зелене листя і бюст», пішла з молотка на аукціоні «Крістіс» за 106 482 000 доларів і стала на той час найдорожчим твором мистецтва у світі. Але вже торік у травні на тому ж таки «Крістіс» було встановлено новий абсолютний рекорд – «Алжирські жінки (версія О)» пішла за рекордні 179 365 000 доларів. За походженням Пікассо іспанець, але переважну більшість життя провів у Франції. Художник офіційно був двічі у шлюбі – його першою дружиною була українка Ольга Хохлова – балерина «Російських сезонів» Дягілева; крім того, митець мав масу «романів». За своє життя він змінив чимало супутниць, і щоразу нова подруга була молодшою за попередню. На першому місці у Пікассо завжди був живопис, мистецтво, а жінки – на другому. І він ніколи, жодного разу не пожертвував мистецтвом заради котроїсь із них, а от навпаки – скільки завгодно. Діти (двоє, що народилися в шлюбі і троє позашлюбних) у шкалі цінностей митця знаходилися ближче до кінця. Пікассо був геніальним митцем і надзвичайно важкою людиною – його егоцентризм зашкалював. Як зауважила одна з його коханих, він поводився з людьми, «як із кеглями – бив кулею одного, аби повалити іншого».

87 років від дня народження Анні Жірардо (1931-2011), французької актриси. Серед кращих ролей – Надін («Рокко і його брати», 1960), Катрін («Жити, щоб жити», 1967), Данієль («Померти від кохання»), мати («Піаністка», 2001). Актриса була нагороджена премією «Сезар» та премією Венеціанського кінофестивалю. Анні Жірардо спочатку хотіла стати хірургом, але потім почала мріяти про сцену. Закінчила (1954) Паризьку консерваторію, дебютувала на сцені «Комеді Франсез» в одній із п’єс Жана Кокто. Невдовзі залишила «золоту клітку» престижного театру заради більш демократичного кіно, хоча протягом життя грала і в театральних постановках. Її зірка засяяла після того, як вона надзвичайно тонко зіграла повію Надін у фільмі Лукіно Вісконті «Рокко і його брати», де її партнерами були Ален Делон і Ренато Сальваторі. Фільм став класикою світового кінематографа. У 70-х Жірардо була найпопулярнішою актрисою Франції. Згодом у її житті були періоди тріумфу і слави, були й періоди акторської незатребуваності, зневіри (рання смерть коханого чоловіка, депресія, наркотики, алкоголь), утім, актриса змогла вистояти. Її остання помітна роль – у «Піаністці» Ханеке, де вона зіграла злостиву деспотичну і, водночас, страшенно жалюгідну матір героїні Ізабель Юппер, за що власне й була відзначена «Сезаром». Звичайно, згадуючи французьких актрис, можна назвати більш розкішних, більш успішних, сексуальних, але Анні Жірардо з її неповторним поєднанням чарівності, французького шарму і шляхетності – особлива.

Роковини смерті:

25 років з дня смерті Марії Капніст (1915–1993), української актриси. Походила зі славетного аристократичного роду Капністів. Саме її дід, Василь Васильович Капніст написав у 1783 році знамениту «Оду на рабство» – гнівний відгук на указ Катерини ІІ про введення кріпосного права на Лівобережній Україні і Слобожанщині. Її батька розстріляли більшовики ще на початку, та й їй самій за графський титул довелося заплатити дорогу ціну, віддавши сталінській каторзі (замість сцени) 20 найкращих років свого життя. З 1961 року актриса почала працювати на Київській кіностудії. Знялась у понад 120 художніх фільмах, серед яких: «Руслан і Людмила», «Олеся», «Пропала грамота», «Стара фортеця», «Табір іде в небо», «Циган» та ін.