У "Заксенгаузені" має висіти меморіальна дошка Ольжичу - ОУН звертається до МЗС
Про це ОУН заявила на своїй сторінці у Facebook.
«У ці дні минає 74 роки з дня трагічної смерті визначного діяча ОУН, поета і вченого О.Ольжича. Достеменно не відома дата його загибелі. Називають 9 або 10 червня. Смерть знайшла його у концтаборі «Заксенгаузен». ... Буде правильно, коли МЗС України домагатиметься встановлення меморіальної таблиці у «Заксенгаузені» на честь героя, одного з найвірніших синів української нації», - йдеться в повідомленні.
Як зазначається, про загибель Ольжича голова ОУН Андрій Мельник дізнався
від Степана Бандери, з яким вони на той час перебували у німецькій тюрмі.
«Достеменно відомо, що О.Ольжича немилосердно катували. Від тортур він і помер. Тіло спалили у крематорії», - зазначають в ОУН.
Олег Кандиба (Ольжич) народився в Житомирі 21 липня 1907 року. Батько — відомий поет і письменник Олександр Іванович Кандиба (псевдонім — Олександр Олесь), мати — Віра Антонівна Свадковська, гімназійна вчителька. Ольжич був слухачем Українського високого педагогічного інституту імені Драгоманова в Празі, філософського факультету Карлового університету в Празі.
Із початку 1930-х років Олег Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет.
З 1929 року — член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Євгена Коновальця. Наприкінці 1930-х років редагував часопис «Самостійна думка».
У 1938—1939 роках брав активну участь у діяльності короткочасного державного утворення — Карпатської України, в її збройній боротьбі проти угорських окупантів. Був арештований, провів три дні у Тячівський в'язниці. Після листа угорських вчених на захист вченого уряд Угорщини розпорядився випустити Олега Кандибу та Уласа Самчука.
В 1941—1942 років Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів переїхав до Львова. У січні 1944 року після арешту Мельника очолив Провід ОУН.
25 травня 1944 року його заарештовало гестапо у Львові. Кандибу ув'язнили у «бараці» Целленбау — окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного табору «Заксенгаузен».
Олег Кандиба — автор поетичних збірок «Рінь» (1935 рік), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), низки праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937). У 1941 році під псевдонімом Д. Кардаш у Празі видав працю «Євген Коновалець».
