«Руки і голови» тікають до Чехії? А грошей їм «підкинути» не пробували?

Уряд Чехії збільшив квоту на прийом українців до 19,6 тисяч на рік. Місцеві фірми зможуть тепер приймати щомісячно близько 1600 українців замість нинішніх 570. Так зреагувала чеська влада на проблеми своїх роботодавців — в країні рекордно низьке безробіття (практично усі зайняті), а економіка на підйомі, тому відчувається серйозний дефіцит робочої сили. Таку ж політику стосовно української робочої сили сьогодні проводить і Польща, де 95% всіх дозволів на працевлаштування, виданих країною в першому півріччі 2017 року, отримали українські громадяни. Офіційно там працюють близько 250 тис. українців, неофіційно — майже мільйон.

Національний банк України вже заявив про ризики посилення міграційних процесів, в тому числі трудової міграції з України. Стверджується, що раніше трудова міграція з України до таких найближчих країн, як Польща або Чехія, відбувалася за моделлю соціальної ексклюзії - ті, хто туди виїжджали робили це тимчасово, щоб отримати більш високооплачувану роботу та утримувати свої сім’ї. Та й за кордоном наших мігрантів розглядали насамперед як робочу силу тимчасову. Особливість же міграційних потоків після 2014 року у тому, що тепер працює модель соціальної інтеграції. Молодь, зокрема, розглядає можливість виїхати з України назавжди.

Втім, давайте розберемося, чи такий вже страшний чорт трудової міграції, як його сьогодні малюють?

В Україні мільйон вакансій, а люди у пошуках роботи їдуть деінде

Раніше Союз працедавців Чехії, Торгово-промислова палата Чеської Республіки та Конфедерація чеської промисловості звернулися з листом до уряду, у якому закликали спростити процедуру найму робочої сили з України. У листі зазначалося, що в країні нині 132 тисячі відкритих вакансій, головним чином йдеться про сферу ІТ, телекомунікації, будівництво, промисловість, електроніку, авто- та машинобудування. Для порівняння, кількість вакансій лише в Державній службі зайнятості України (без урахування запитів, поданих у кадрові агентства) у 2017 році становила 1 мільйон, і за рік зросла на 10%. Загалом співвідношення вакансій до кількості працездатних в Чехії та Україні приблизно однакове.

Аналіз бази вакансій та резюме Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна (hh.ua) показав, що до топ-5 сфер, з яких найчастіше є пропозиції роботи для українців із Чехії входять:

• телекомунікації — 63%

• виробництво — 11%

• продажі — 10%

• робочі спеціальності — 5%

• топ-менеджмент — 5%.

Взагалі, за даними hh.ua, кількість пропозицій про роботу від іноземних компаній в 2016 році зросла в 1,5 рази в порівнянні з 2015 роком, і в 2017 році ця тенденція продовжилась.

Попит чеських фірм на висококваліфікованих фахівців з України в Чехії зростає відповідно до темпів розвитку економіки (у 2017 році +2,6%) і низького рівня безробіття, який становить на сьогодні 2,9% - найнижчий за останні 20 років показник. Цікаво, що в Україні ВВП “зумів” вирости на 2,1% при значно більшому безробітті у 9,7%.

За словами головного економіста компанії Deloitte Давида Марека, економічне зростання в Чехії опирається головним чином на внутрішній попит, якому сприяє зростання зарплат. В січні 2017 року в Чехії відбулося підвищення мінімальної зарплати до 11 000 крон (близько 430 євро). Мінімальну зарплату в Чехії поступово підвищують до 40% середньої зарплати. Заробітки ж минулого року збільшилися переважно для кадрів із середньою кваліфікацією, повідомляють чеські органи статистики. Сьогодні середня зарплата в Чехії - близько 950 євро. Зрозуміло чому, українці зі своєю середньою зарплатою у 250 євро стали найбільшою трудовою діаспорою у Чехії. "Наразі ми маємо 300 тисяч заявок від українців на роботу у Чехії та тисячі вакансій для працевлаштування українців. Це означає, що кількість українських працівників у Чехії зростатиме. І це при тому, що вони вже є найбільшою трудовою громадою у нашій країні", - розповів заступник міністра праці та соціальної політики Чехії Томаш Петрічек під час економічного форуму у Криниці-Здруй (Польща).

Трудові мігранти чи біженці?

Коментуючи ситуацію, народний депутат Ольга Богомолець на своїй сторінці в Фейсбук зауважує, що країни Східної Європи швидко збагнули, що саме зараз в них є унікальна можливість ліквідувати за рахунок України власний дефіцит кадрів, який утворився після не завжди продуманих ліберальних реформ. Тому сьогодні в цих країнах відбувається нечувана раніше лібералізація трудового законодавства саме по відношенню до українців. Крім того, стимулювання трудової міграції з України дає цим країнам зручний аргумент перед керівництвом ЄС, щоб не приймати до себе біженців з Близького Сходу та Африки: мовляв, до нас і так масово їдуть українці.

З нею погоджується і аналітик ГО “Європа без бар’єрів”, Катерина Кульчицька, яка звертає увагу на те, що рівень української трудової міграції до країн ЄС, зокрема, і Вишеградської четвірки стабільно зростав навіть до 2014 року - до війни та візової лібералізації. “Можливо, Чехія, збільшуючи сьогодні кількість дозволів на офіційне працевлаштування українців таким чином намагається взяти під контроль нелегальну міграцію (найпоширенішим видом є оформлення на роботу в Польщі з подальшим переїздом до Чехії за польською шенгенською візою). Наразі Чехія може розглядати українську трудову міграцію як альтернативу прийому біженців за квотами ЄС. З часом, можливо, деякі чеські політики можуть забажати використати "український" аргумент за зразком Польщі, щоб "обґрунтувати" відмову від розподілу біженців за квотами”.

Ігар Тишкевич, експерт програми міжнародної та внутрішньої політики аналітичного центру "Український інститут майбутнього" в свою чергу пояснив причину активізації міграційних процесів у Східній Європі:

“Населення всього східноєвропейського блоку старіє внаслідок проблеми так званого покоління незалежності, яке сформувалося на спаді народжуваності з кінця 80-х по середину 90-х, коли ці країни переживали глибоку економічну кризу. Українці виглядають для Чехії досить непоганим варіантом заміщення, тому що спокійно асимілюються в чеському суспільстві. Вони виглядають так само, як чехи, вони п'ють пиво, розмовляють схожою мовою, тому не викликають відторгнення у місцевого населення”, - зазначає експерт.

Кругообіг робочої сили у світі — це нормально

Водночас президент «Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування» Василь Воскобойник зазначає що міграційні процеси – це не тільки проблема України, а в цілому світова тенденція. Мовляв, світ стає відкритим, глобальним, люди вибирають те місце для життя, яке для них більш цікаво, більше їх влаштовує. В розвинених європейських країнах брак робочої сили покривається за рахунок трудових мігрантів зі Східної Європи, яка, в свою чергу, компенсує його за рахунок українців. “Якщо спиратися на реальну статистику (не тільки на соціологію, яку ми проводили і яка показала, що залежно від груп опитаних, хочуть повернутися від 75% до 90% українців), то, наприклад у Польщі, де ВВП вище нашого в п’ять разів, а “мінімалка” – в 4,5 рази, близько 2-2,5 мільйонів поляків щорічно виїжджають на роботу за кордон. І 80% з них їдуть на термін максимум до одного року. В Україні аналогічна ситуація: з 1,3 мільйона запрошень, які були видані в минулому році для українських трудових мігрантів, я впевнений, що повернеться мінімум 1,1-1,2 мільйона. Левова частка людей повертається. Тому не потрібно демонізувати цей процес, не потрібно говорити, що все пропало, усі українці поїдуть назавжди. Ні, цього не станеться. Для 77% виїжджаючих за кордон – це сезонна робота. Тому я б не став говорити, що трудова міграція – це жахливо”.

Як на ці міграційні процеси має реагувати український уряд? Однозначно, не політичними чи дипломатичними заявами. Вплинути на ці процеси можна лише економічно. Вже зараз український роботодавець говорить про відтік робочої сили і змушений так чи інакше піднімати зарплати для стримування. “Наприклад, "Інтерпайп" Пінчука, за моїми даними, вже починає піднімати зарплати своїм працівникам в Дніпрі через те, що в місті постійно присутні польські конкуренти, які фактично переманюють українських інженерів”, - стверджує Ігар Тишкевич.

За його словами, у цій ситуації вимальовується кілька варіантів. Перший - намагатися утримувати працівників грошима. Виставити конкурентні зарплати, приблизно, як у Польщі мінус 200 євро (різниця якраз на оренду житла) - це можна. Але якщо при цьому залишити без уваги продуктивність, вітчизняна економіка, ставши неконкурентною, рано чи пізно обвалиться. Якщо взагалі нічого не робити - працівники їхатимуть, а економіка стагнуватиме. “В цілому, в ситуації, що склалася, немає лиха без добра. Наростання трудової міграції робочої сили з країни - це те, що в результаті і зарплати підніме, і змусить власників бізнесу замислитися про скорочення витрат за рахунок підвищення продуктивності праці, збільшення енергоефективності, модернізації тощо. Іншими словами, підштовхне до вдосконалення бізнес-процесів (не до експлуатації!) з тим, щоб праця робітника за одиницю часу приносила компанії більший прибуток. Це неможливо забезпечити в умовах старої економічної системи. Значить, бізнес буде тиснути на уряд, "продавлюючи" необхідні реформи”, - вважає Ігар Тишкевич.

Інші експерти з ним солідарні.

Дмитро Франчук, група компаній GT:

- У ситуації з трудовою міграцією невеличкий плюс для економіки держави все ж є, адже за рахунок приватних переказів емігрантів в певній мірі збільшуються валютні надходження. Негативу, звичайно більше. За великим рахунком, ми втрачаємо можливості національного розвитку внаслідок відтоку за кордон кращої, ініціативнішої, мобільнішої частини трудових ресурсів. Змінити цю ситуацію не просто, але реально, якщо захотіти. Потрібно створити більше умов для самореалізації людей в Україні, на кшталт програми розвитку, яку було запроваджено свого часу Сингапуром.

Павло Кравчук, ГО "Європа без бар'єрів":

- За збереження нерівності доходів з європейськими сусідами ми зіткнемося з тією ж проблемою браку кадрів, що і Чехія, Польща, Угорщина зараз, і будемо змушені залучати зовнішні трудові ресурси з країн з нижчим рівнем доходів.

Головними умовами припинення масового відтоку трудових кадрів є підвищення рівня доходів (таким чином, щоб зростала купівельна спроможність зарплати) та цілеспрямована державна політика, зокрема виконання норм "Закону про зовнішню трудову міграцію" щодо заходів реінтеграції трудових мігрантів.

Оксана Поліщук, Київ