Дмитро Гудима
Обличчя нового Верховного Суду
25.11.2017 11:50 19378

Укрінформ продовжує проект, в рамках якого знайомить українців з новими обличчями Верховного Суду, розповідає  про тих, хто вперше надягне суддівські мантії, хто прийшов до вищого судового органу країни з наукових і навчальних закладів, з адвокатури й інших сфер суспільної діяльності.

Доцент кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету ім. Івана Франка, Дмитро Гудима здобув перше місце у рейтингу кандидатів на зайняття 30 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду України. Результат закономірний, адже професію обрав ще в дитинстві і йшов від сходинки до сходинки цілеспрямовано і наполегливо. В університеті з першого курсу увійшов у наукове життя, улюбленими предметами стали кримінальне право та криміналістика. Хотів бути слідчим прокуратури, проте відмовився від цієї ідеї під час навчання у магістратурі, коли отримав на конкурсних засадах нагоду - впродовж 10 місяців пройти стажування у відділі зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України. Тоді бажання стати адвокатом зміцнилося. Далі був вступ до аспірантури, робота в університеті, юридична практика...

Та надамо слово самому Дмитру, новому судді Верховного Суду:

Про «Санта Барбару» і професію адвоката

- Стати юристом вирішив ще в семирічному віці під впливом... популярного наприкінці 80-х телесеріалу «Санта Барбара». Можливо, так сталося тому, що у радянському кіно акцент на адвокатській діяльності ніколи не робився. У детективах основна увага приділялася роботі слідчого, прокурора, оперативних працівників міліції, а постаті захисників залишалися за лаштунками. Мабуть, тому побачений у телесеріалі «заморський» адвокат справив особливе враження.

Робота в напружених умовах навчила мене рахувати не тільки гроші, але й затрачений час

Батьки, дідусь і бабуся тривалий час не схвалювали мій вибір. Думали, що зміню його. Якийсь час навіть переконували, що краще стати «міжнародником» (у середині 90-х розпочався «бум» факультетів міжнародних відносин). Але, незважаючи на це, родина всіляко заохочувала мої інтереси та сприяла професійному становленню.

Адвокатська професія, мабуть, з усіх юридичних професій найбільш розвиває людину, вчить різнопланово сприймати ситуації. Наукова робота дає ще кращі можливості для розвитку, але це розвиток інтелектуальний. А в фінансовому плані ні викладацька, ні наукова діяльність нічого б мені не могли дати, і це одна з причин, чому я з першого дня після закінчення юрфаку займаюся юридичною практикою. Але й адвокатська практика не завжди гарантує стабільні заробітки: сьогодні клієнт є, завтра немає. Тому певні гроші я заробив також на операціях із нерухомістю. Мав статус приватного підприємця, від якого вже зараз відмовився.  

Про несприйняття халтури

Робота в напружених умовах навчила мене рахувати не тільки гроші, але й затрачений час, планувати діяльність на сьогодні, на завтра, на тиждень, місяць вперед. 

Суд - це вже від безвиході, коли інші засоби не дали результату. Але в ньому не можна шукати якусь божественну надію на справедливість

Жахливо не люблю халтуру. І справа не у перфекціонізмі. Просто час, який ми витрачаємо на те, щоби щось зробити, надто цінний, щоби потім витрачати додатковий на ту саму справу.

Багато справ веду pro bono, тобто безкоштовно. Мав свій благодійний фонд, близько 30 відсотків справ вів безкоштовно, крім того, платив зарплату юристу, який там працював.

Завдяки програмі стажування «Помічник голови Комітету Верховної Ради України» у 2002-2003 рр. познайомився з державною службою, з роботою у Верховній Раді, зрозумів плюси і мінуси цієї роботи.

Про негатив і медіацію

Я розумію, що йду в систему, де мною будуть незадоволені. Рідко коли суддя ухвалює рішення - і обидві сторони з ним згодні. Суддя завжди збирає на себе негатив, принаймні з боку того, не на чию користь він ухвалив рішення. Тому в адвокатській практиці я був схильний застосовувати медіацію. Це віяння останніх років. Були ситуації, в яких я зводив дві конфліктуючі сторони, з обома вів перемовини, і ми доходили консенсусу та підписували мирові угоди.

Багато справ веду pro bono, тобто безкоштовно

Дуже добре, що зараз ухвалені нові процесуальні кодекси. Вони передбачатимуть можливість судді вживати заходів для примирення сторін. Суд - це вже від безвиході, коли інші засоби не дали результату. Але в ньому не можна шукати якусь божественну надію на справедливість. Право - це не ідеальний засіб, я б навіть назвав його найменш дієвим у порівнянні з іншими нормами (моральними, релігійними тощо).

Про реформи

Я не розділяю песимізму щодо судової системи, бо більш ніж за 10 років практики побачив суттєві позитивні зміни. Система еволюціонує. Під тиском, повільно, але вона еволюціонує.

Адвокатська професія, мабуть, з усіх юридичних професій найбільш розвиває людину, вчить різнопланово сприймати ситуації

Реформи, які нині відбуваються в суспільстві, зокрема і судова, орієнтовані на майбутнє. Якщо не буде відступу назад, через декілька років ми відчуємо ефект. Навіть читаючи пресу, можна побачити різницю. Раніше не було стільки інформації про затриманих чиновників, про конфлікти між органами влади, наприклад НАБУ, прокуратури. І про те, скільки суддів чи інших чиновників взяли на хабарах, була одна новина на рік.

Про сенс роботи Верховного Суду

Зміни у судовій системі я як громадянин уже відчув. Вони у мене на очах відбуваються. Так, повільно. Але я не вірю у швидкі революційні зміни.  Мабуть, неправильно орієнтувати людей на те, що сформується Верховний Суд - і завтра всі будуть щасливі.

Реформи, які нині відбуваються в суспільстві, зокрема і судова, орієнтовані на майбутнє

Держава створила унікальні умови, запропонувавши вперше в історії України конкурс на посаду суддів саме Верховного Суду. Це не просто вершина піраміди судової системи, це орган, який ідеологічно впливає і на судову систему, і на суспільство загалом. Я думаю, що правильний хід держави був у тому, що у ВС об`єднали представників різних професій - адвокатів, викладачів та суддів. Це зумовить дискусії з тих питань, в яких раніше суддям все здавалося зрозумілим. А якщо будуть пропозиції іншого бачення, то можуть виникати й інші рішення. Я бачу сенс роботи Верховного Суду і в тому, що буде підвищена вмотивованість судових рішень.

Про найскладніше в конкурсі

Рідні моє рішення йти у Верховний Суд підтримали, схвалили і гаряче вболівали. Переживали навіть більше, ніж я.

Найскладнішим у конкурсі для мене було зібрати папери. Треба було підтвердити десятирічний стаж адвокатської діяльності документами з судів і ще багато чого. В останню ніч перед поданням документів я взагалі не спав. Експресом мав їхати до Києва о 6 ранку. О 5-й підірвався з купою паперів, які не міг навіть донести до машини. Поїхав до батьків по чемодан, щоб все це вмістити. Ледь встиг на потяг, а мотиваційний лист написав уже в залі очікування на вокзалі у Києві. Оце було важко. Багато хто не витримав, зійшов із дистанції. А все решта - планомірно: екзамени, підготовка до тестів, до практичного заняття.

Найскладнішим у конкурсі для мене було зібрати папери

В організаційному плані, як на мене, все було відпрацьовано чудово. Ще на початковому етапі зауважив, як добре була налагоджена робота працівників Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які приймали документи. Не було черг, незважаючи на кількість людей, які мали намір взяти участь у конкурсі. І організація всіх наступних етапів була на високому рівні.

Про об`єктивність оцінювання знань і цінність нової інформації

Окремо висловлюся про об'єктивність оцінювання. Я всім своїм студентам кажу і вважаю доречним згадати про це і зараз: оцінювання роботи однієї людини іншою - завжди суб'єктивне. Немає такої сфери життя, в якій би ми оцінювали один одного об'єктивно. На наші оцінки так чи інакше впливає все: зовнішній вигляд, запах, почерк, жестикуляція, зміст написаного чи сказаного, манера, в якій це зроблено, наші світоглядні установки тощо. І до цього треба звикнути та засвоїти як аксіому. Відносно об'єктивно може оцінювати хіба комп'ютерна програма, в алгоритмі роботи якої закладені правильні відповіді. Та й там є свої нюанси.

Досвід участі в конкурсі був дуже корисним. Окрім усього іншого я пройшов серйозне підвищення кваліфікації, готуючись до відповідного іспиту. Востаннє я обробляв стільки різної інформації ще як навчався в університеті. Частину нових знань вже навіть встиг використати в адвокатській практиці. Тож усім колегам можу радити участь у таких конкурсах хоча б для інтенсивного підвищення кваліфікації, для випробування своїх знань і досвіду у порівнянні з, так би мовити, конкурентами.

Я добре почуваюся і в наметі, і в шикарному палаці

Про гроші і статусні речі

Я добре почуваюся і в наметі, і в шикарному палаці. Мені потрібні матеріальні засоби, але в мене нема до них прив`язаності. Я можу легко попрощатися з грішми, чи то в своїх інтересах, чи в чужих, якщо це потрібно. В мене немає бажання наживати все більше і більше. Можу їздити і на старому автомобілі, бо він для мене виконує функцію автомобіля, а не засобу самоствердження. Якщо я вже щось купую, це може бути дуже дорога річ, але на багато років використання. Цього року купив дорогий телефон, бо відчував потребу саме в такому. Це фактично комп`ютер, має унікальні можливості, яких вистачить на найближчі п'ять років. Я не купляю речі, які через рік треба змінювати.

Про перспективи викладацької роботи

Адвокатську практику припинив, адже це несумісна діяльність із суддівською. Викладацька, наукова і творча - сумісні. Якщо юридичний факультет Львівського університету надасть мені можливість викладати в суботу, я буду приїжджати до студентів і читати лекції.

Реально захоплюють подорожі світом і пізнання різних культур

Мені цікаве спілкування зі студентами, я люблю спілкуватися з молодшими. Зараз у них інший світогляд, вони народжені вже після прийняття Конституції, позбавлені тягаря минулого, відкриті до нового, дуже багато зараз читають і розмовляють англійською.

Про користь подорожей і пізнання нового

Реально захоплюють подорожі світом і пізнання різних культур. Люди, які живуть в одному середовищі та не мають нагоди бачити життя інших, надто центровані на власній культурі, не можуть вийти за поставлені у ній рамки та почати творити щось нове. Мої подорожі мене збагачують. Мабуть, саме у них я відпочиваю, незалежно від того, наскільки вони виснажливі. Можу з легкістю ходити новими містами, не сідаючи взагалі, по 12-15 годин. Відчуваю від цього задоволення.

Азія і Африка мене найбільш цікавлять, бо там кардинально інша культура. Я вже не кажу про вплив ісламу на їхню поведінку, на регулювання відносин. Деякі моменти шокують. Зайшов у супермаркет, настає година молитви - всі килимки витягують з сумок, і ти один стоїш, а вони всі починають молитися. Проте ніхто не дискримінує носіїв іншої віри. Ворожнеча між християнами і мусульманами надумана. І надумана представниками західної культури, не східної. Бо історично, коли варвари в Європі знищили те, що набудували римляни, а середньовічна церква не допускала вільнодумства та розвитку науки, ісламська цивілізація справила неабиякий вплив на Європу. Аж до ХІХ століття досягнення мусульман використовувалися для навчання в західних університетах.

Каїр - неймовірне, фантастичне місто, елемент культури якого...сміття. Люди вважають нормальним висипати його просто біля будинку. Через певний час, коли накопичуються величезні купи, його забирають. Ми тут кричали, що у нас у Львові сміттєва блокада. А там це в порядку речей.

З семирічного віку колекціоную марки. Маю повну колекцію марок України та картмаксимумів. Впродовж останніх років також збираю теми «Права людини», «Права дитини», «Конституції», «Правила дорожнього руху». Дуже пізнавально.

Також у мене є домашній улюбленець, пес Томас. Це не просто пес, це - мій друг. На жаль, наразі у Київ з собою забрати не буду, адже не зможу приділяти йому достатньо часу. 

Про навчання, роботу та науку

Народився у Львові 27 липня 1981 року. У 1998 році закінчив із золотою медаллю Львівську гуманітарну гімназію при Львівському державному університеті імені Івана Франка (тепер – Класична гімназія при Львівському національному університеті імені Івана Франка) та вступив на юридичний факультет цього університету. Упродовж навчання в університеті займався проблематикою прав людини, практики Європейського суду з прав людини й антропології права.

Пройшов інтернатуру у відділі зв’язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України за Програмою сприяння парламентові України „Помічник Голови Комітету Верховної Ради України” (2002 – 2003).

У 2003 році з відзнакою закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (далі – ЛНУ), здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень магістра права. Того ж року вступив до аспірантури, був зарахований молодшим науковим співробітником лабораторії дослідження теоретичних проблем прав людини юридичного факультету ЛНУ, в якій працював до 2011 року.

2004 – 2008 – асистент кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету ЛНУ. З 2008 до 2010 року – асистент, а з 2010 р. – доцент кафедри теорії та філософії права цього факультету.

Працював юрисконсультом банку та декількох підприємств (2003 – 2008).

За сумісництвом був працевлаштований молодшим науковим співробітником НДІ приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України (2003 – 2007), а також львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування тієї ж академії (з 2005 року).

У 2006 році – сертифікований як торговець на право здійснення в Україні професійної діяльності з цінними паперами. Тоді ж отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і зареєструвався підприємцем.

У 2008 році захистив кандидатську дисертацію з філософії права на тему «Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження». Того ж року взяв участь у програмі Конгресу США „Відкритий світ” за напрямком „Верховенство права”.

Брав участь у Міжнародних програмах підвищення кваліфікації «Сучасна теорія права» (2007 – 2009) та «Філософія прав людини» (2010 – 2013) Інституту відкритого суспільства, а також у навчально-орієнтаційній програмі Ради Європи у рамках спільного проекту з Європейським Союзом «Посилення спроможностей адвокатів та правозахисників щодо реалізації на національному рівні положень Європейської конвенції з прав людини та Європейської соціальної хартії (переглянутої)» (2013 – 2014). Навчався в Українській школі політичних студій (2012). Пройшов курс дистанційного навчання Європейської програми з прав людини для юристів «Критерії прийнятності звернень, поданих до Європейського суду з прав людини» (2014 – 2015).

У 2012 році присвоєне вчене звання доцента. Виступав офіційним опонентом на захистах низки дисертацій на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук.

У 2013 – 2017 роках був власником юридичної фірми. Для підтримки навчально-освітніх програм і надання pro bono юридичних послуг очолював благодійний фонд (2010 – 2017).

З 2014 року читає лекції та бере участь у тренінгах з практики Європейського суду з прав людини у львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України.

Проблематику теорії та філософії прав людини викладав онлайн для адвокатів з Азербайджану, Білорусі, Молдови, Росії й України у рамках проекту Мережі домів прав людини (Норвегія) «Міжнародне право на захисті суспільних інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» (2014 – 2015), а також на програмі «Стандарти прав людини у практиці адвокатів та суддів» (2017) Української Гельсінської Спілки з прав людини.

У рамках спільного проекту Ради Європи та Європейського Союзу «Посилення спроможностей адвокатів та правозахисників щодо реалізації на національному рівні положень Європейської конвенції з прав людини та Європейської соціальної хартії (переглянутої)» провів цикл тренінгів для українських юристів і адвокатів з проблем недискримінації (2014 – 2015). Неодноразово виступав з лекціями на заходах підвищення кваліфікації адвокатів, організованих Радою адвокатів Львівської області.

Автор понад 100 наукових праць з питань прав людини, практики Європейського суду з прав людини, філософії та методології права. Активно бере участь у науковому житті, виступаючи доповідачем на наукових і науково-практичних заходах.

Про громадську діяльність

Громадською роботою займається зі студентських років. Є членом Асоціації правників України та Національної асоціації адвокатів України.

Координував діяльність Правозахисної адвокатсько-експертної групи «Конвенція’50» та ГО «Гармонія та порядок» (2009 – 2017). Очолював відокремлений підрозділ громадської організації «Всеукраїнське об'єднання правників "Маємо право!"» у Львівській області (2016 – 2017).

З 2010 року – член Координаційної ради молодих юристів України при Міністерстві юстиції України. Працював у секторі з питань участі правничої молоді у нормотворчих процесах. Підготував і вніс пропозиції до чинної Конституції України, проектів Законів України «Про внутрішню торгівлю» та «Про громадські організації» (2010).

Співавтор проекту Закону України «Про вдосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (2009), «Про внесення змін до Конституції України (щодо прав, свобод і обов’язків)» (2015) та низки інших.

Упродовж багатьох років організовував на юридичному факультеті ЛНУ Міжнародні круглі столи з антропології права (2005 – 2014) та прав людини (2016 – 2017), а також Міжнародні форуми з практики Європейського суду з прав людини за участю суддів і юристів цього суду (2012 – 2017).

Брав участь у робочих групах проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні «Підтримка розвитку та запровадження курсу „Верховенство права” на правничих факультетах українських університетів» (2008), а також з розробки модельної програми з філософії права для цих факультетів (2013).

Нінель Кисілевська, Львів.

Інші публікації проекту «Нові обличчя Верховного Суду» - Олена Кібенко, Віталій Уркевич, Костянтин ПільковНаталія АнтонюкЄгор Краснов

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-