Єгор Краснов
Обличчя нового Верховного Суду
21.11.2017 10:38 11347

Розповіді про тих, хто вперше надягне суддівські мантії вищого органу третьої гілки влади.

Укрінформ продовжує проект, у рамках якого знайомить українців з новими обличчями Верховного Суду, розповідає  про тих, хто вперше надягне суддівські мантії, хто прийшов до вищого судового органу країни з наукових і навчальних закладів, з адвокатури й інших сфер суспільної діяльності.

Доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія» та керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Максимус» Єгор Краснов, який 11 листопада склав присягу на вірність українському народові, став одним із нових представників суддівської спільноти, про яких Президент Петро Порошенко сказав: "Кожен четвертий суддя оновленого Верховного суду – адвокат або науковець. Вони будуть мати шанс побудувати нову систему правосуддя..."

На конкурс  він подавав  документи як правник-науковець і ця участь стала для одесита своєрідним "тестуванням" реформи системи правосуддя. У Верховному Суді 36-річний Єгор Краснов буде працювати у складі Касаційного господарського суду.

Про вибір професії

Вибір професії для мене ніколи не був сумнівним чи двозначним: зі шкільного віку хотів стати юристом. Певною мірою, це пов’язано з тим, що батько свого часу працював у правоохоронних органах. У мене класичний приклад реалізації шкільної мрії: курси підготовки абітурієнтів для вступу до Одеської  державної юридичної академії, навчання та закінчення останньої з відзнакою, пропозиція залишитися в аспірантурі, після її закінчення – успішний захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Про студентські роки

Чим пам'ятні студентські роки? Найбільш яскраві моменти – це бурхливі диспути з юриспруденції, а ще участь очолюваної мною університетської команди з водного поло в різних чемпіонатах. З часів студентства особливо запам’яталися, напевно, дві речі – притаманний усім молодим людям пошук справедливості  (для студентів-правників – це взагалі справа честі), а також участь різноманітних змаганнях з університетською командою з водного поло.  Який то був драйв – ми ж були чемпіонами Одеси! Я зараз думаю, що це була не лише захоплююча гра, а й гартування характеру, завдяки чому навчився ставити важкодоступні цілі й долати бар'єри..

Про хоббі

Незважаючи на настрій та погоду, двічі на тиждень беру ракетку та йду грати у теніс. Це інтелектуальний вид спорту - граєш ракеткою, а виграєш головою

Жага до спорту залишилася ще зі студентських років. Вважаю, що він дисциплінує дух та дає поштовх до постійного вдосконалення. Незважаючи на настрій та погоду двічі на тиждень беру ракетку та йду грати у теніс. Це інтелектуальний вид спорту – граєш ракеткою, а виграєш головою. А ще цей спорт вимагає неабиякої психологічної стійкості, і вона дуже знадобилась під час конкурсу та буде допомагати в подальшій роботі у Верховному Суді. 

Про роботу над дисертацією

Одним із результатів  захисту дисертації була  підготовка на її базі  монографії з однойменною темою: “Основні трудові права:  законодавство України та  міжнародні стандарти”.  Коли працюєш над якоюсь темою майже чотири  роки, а потім виходить друком книжка, то відчуваєш не тільки радість, а і певне  полегшення – адже виконана робота починає  жити своїм життям.

Про участь у конкурсі до Верховного Суду

Сьогодні, завдяки прозорим  конкурсним процедурам, зайняти суддівську посаду стає  можливим не тільки на місцевому рівні, а й на найвищому рівні в державі

Цьому важливому кроку у моєму житті передував ще один конкурс. За десять років до цього я подав заяву і пакет документів для участі у конкурсному відборі кандидатів на посаду судді Господарського суду Одеської області. За результатами  випробування був  зарахований до резерву, але від мене зажадали довідку про наявність вакантного місця. Оскільки фактично надати її було не можливо, після спливу трирічного терміну мені просто повернули  документи. На цьому на той час моя “суддівська кар’єра” закінчилася, так і не розпочавшись.

Попри цей досвід, коли оголосили конкурс до Верховного Суду, я вирішив, що буду брати у ньому участь. А нещодавно я склав присягу судді Верховного Суду. І для  мене особисто це є  беззаперечним показником того, що судова система  змінюється. Якщо десять  років тому в мене не було  шансів зайняти посаду судді  обласного суду, то сьогодні, завдяки прозорим  процедурам це стає можливим не тільки на місцевому рівні, а й на найвищому рівні в державі. 

Про ставлення родини до конкурсу

Ми з дружиною Анастасією однодумці, тож я мав у всьому її повну підтримку. Мій успіх у конкурі – це і її успіх, він спільний для нас обох. Зараз готуємось до переїзду на нове місце роботи. Спокійно поставились до моєї участі та перемоги у конкурсі і батьки. Я би сказав, була стримана радість, оскільки високою є не стільки посада, скільки рівень відповідальності.

Про очікування від судової реформи

Завершувати судову реформу необхідно якнайшвидше, бо в суспільстві накопичилася низка "перезрілих" проблем, які потребують нагального вирішення

Очевидно, що перезавантаження системи в рамках судової реформи лише стартувало. Відбірковий конкурс на посади суддів Верховного Суду вважаю першим її етапом. Триває кваліфікаційне оцінювання майже тисячі діючих суддів. Оголошено також конкурс на заміщення шестисот вакантних посад у судах першої інстанції, у найближчий час за аналогічною процедурою буде розпочато конкурсний набір до апеляційних судів. Ось після того, як на ці вакантні посади на основі прозорого конкурсу теж прийдуть висококваліфіковані фахівці, а також набудуть чинності зміни до процесуальних кодексів, в тому числі новели для забезпечення швидкого розгляду справ, захисту законних інтересів представників ділових кіл та іноземних інвесторів, наближення правосуддя до людей стане реальністю - українці зможуть відчути зміни на краще. Я особисто переконаний, що завершувати судову реформу необхідно якнайшвидше, бо в суспільстві накопичилася низка "перезрілих" проблем, які потребують нагального вирішення.

Про наділення  Верхового Суду правом законодавчої ініціативи

Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки ніхто не оспорює – це основа основ демократичної держави. Однак, право законодавчої ініціативи не є безпосереднім прийняттям законів. Згідно Конституції це право належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів України, до 2014 року таке право належало також Національному банку України, а до прийняття Конституції у 1996 році, таке право належало також Національній академії наук України. На мою думку, тут необхідно виходити із специфіки діяльності ВС: це узагальнення судової практики, підготовка постанов пленумів – тобто підведення підсумку того, як працюють на практиці ті чи інші закони. Як показує судова практика, саме судді виявляють прогалини та колізії в законодавстві. Коли мене запитали про надання ВС права законодавчої ініціативи, то відповідаючи на це стверджувально, я мав на увазі саме подолання наведених негативних явищ в праві, що призводить до помилок при правозастосуванні. Особливо це питання актуальне сьогодні в умовах динамічності законодавства, збільшення його масиву та ускладнення суспільних відносин. Проте це є великим теоретичним і практичним питанням, яке, думаю, ще не раз буде обговорюватися як суддями, так і правниками-теоретиками.

Про участь правників у перезавантаженні судової системи

Вважаю, що рівень відкритості конкурсних процедур до Верховного Суду був безпрецедентним. Це дозволило здобути перемогу тим, хто при закритій системі рейтингування не мав би шансів.

Щоправда, ще на етапі подання значна частина пакетів документів науковців була відхилена за формальними підставами через некоректну норму в законі – за якою право брати участь у конкурсі мали лише ті науковці, які працювали чи захищали дисертації у вишах. Зараз ця помилка виправлена.

Очікування результатів проходження низки етапів виснажувало учасників конкурсу не менше, аніж саме виконання конкурсних завдань. У моїй родині встигла народитись донька Аріна (посміхається), а конкурс до ВС ще йшов до свого завершення.

Попри це, я раджу правникам неодмінно брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад в судах першої і другої інстанцій, а також у другому конкурсі до ВС та конкурсі до суду з питань інтелектуальної власності. Адже зараз на офіційному сайті ВККС, можна побачити як кількість вакантних посад по кожному суду, так і повний перелік документів, що необхідно подавати. Більше того, подання документів зараз автоматизовано: реєструєтесь на сайті, обираєте зручний час і подаєте – як у посольствах. Так само прозоро відбувається тестування та інші конкурсні процедури. Ще декілька років тому можна було бачити, як претенденти на суддівські посади простоювали у довжелезних чергах. І це лиш один з багатьох штрихів, що характеризують якість реформування судової гілки влади.

Я вважаю, що чим більше висококваліфікованих кадрів прийдуть до оновлених судів, тим легше буде також працювати суддям у найвищому органі правосуддя. Тому закликаю правників не стояти осторонь процесів змін у державі, а долучатись, щоб зробити правосуддя більш доступним для всіх.

Про навчання і науку

Єгор Краснов  народився 22 серпня 1981 року в місті Одеса. У 2003 році закінчив з відзнакою Одеську національну юридичну академію, цього ж року вступив до аспірантури. У 2008 році закінчив Інститут підготовки професійних суддів та здобув кваліфікацію магістра права. В 2009 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення на тему: «Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України». Кандидат юридичних наук, доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія», адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Максимус».

Автор понад 50 публікацій у вітчизняних та зарубіжних фахових виданнях з питань забезпечення та реалізації прав людини у сфері праці та соціального забезпечення, у тому числі: монографій «Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України» (2012), «Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення» (у співавторстві) (2015), навчально-методичного посібника «Трудове право України» (у співавторстві) (2010, 2013), курсу «Особливості розгляду спорів, що випливають з трудових і соціально-забезпечувальних відносин» (2015) та ін.

Член Асоціації правників України з 2006 року.

Михайло Аксанюк, Одеса.

Фото Ніни Ляшонок та з особистого архіву Єгора Краснова

Попередні публікаціі проекту «Нові обличчя Верховного Суду» – Олена Кібенко, Костянтин Пільков, Віталій Уркевич, Наталя Антонюк

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-