Близько 80% прокурорів вважає, що права затриманих “майже не порушуються”

Такі результати дослідження «Роль прокурора на досудовій стадії кримінального процесу», що проводилося протягом 2016-2017 років, презентував фонд «Відродження».

"Практично 80 відсотків прокурорів вважають, що права затриманих майже не порушуються", - сказав на презентації голова правління громадської організації «Експертний центр з прав людини» Юрій Бєлоусов.

За його словами, 87% опитаних стверджують, що підозрювані скаржаться на порушення їхніх прав переважно з метою уникнення відповідальності, а 38% респондентів вважають, що на порушення прав затриманого можна не звертати уваги.

За даними дослідження, найпоширенішим запобіжним заходом в Україні є тримання під вартою. Приміром, у 2016 році під вартою, за даними ГПУ, перебувало 17,5 тис. осіб, під домашнім арештом - близько 9 тисяч, заставу внесли 257 осіб.

Водночас, як свідчать дані дослідження, норми КПК в частині визначення місця фактичного затримання підозрюваної особи переважно порушуються, зокрема, на етапі затримання. За словами керівника Управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги Вікторії Мітько, у проаналізованих протоколах місцем затримання вказувалося приміщення правоохоронного органу - зазвичай кабінет слідчого. Тож можна зробити висновок, що як мінімум 67% усіх затримань в порядку ст. 208 КПК є незаконними, адже до моменту складання протоколу особа тривалий час перебуває у невизначеному статусі, а сам час такого затримання взагалі ніде не фіксується. Як наслідок - час неофіційного затримання не береться до уваги під час обрахування й процесуальних термінів (24/60/72 години), сказала вона.

Проте прокурори не вбачають у цьому порушення законодавства, вважаючи, що особа не є затриманою, якщо щодо неї не складено протокол про затримання. А затримуватись особа має переважно на місці злочину чи за місцем проживання, наголосила адвокат.

Дослідження вказує і на проблеми у питаннях збирання доказів прокурорами. За словами провідного наукового співробітника юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка доцента Андрія Орлеана, прокурори мають різне тлумачення своєї ролі у збиранні доказів. Зокрема, 42% вважають, що прокурор організовує весь процес розслідування, натомість 46% не поділяють такої думки.

За результами дослідження підготовлено низку рекомендацій. Вони передачають, зокрема, виключити на рівні законодавства не характерні для процесуального керівництва елементи нагляду, залишивши єдину функцію прокуратури у кримінальному провадженні на досудовій стадії - процесуального керівництва розслідуванням. Пропонується розмежувати функції керівника органу досудового розслідування та процесуального керівника в частині організації досудового розслідування. Також рекомендується впровадити систему управління якістю роботи прокурора, яка б базувалася на мінімальних вимогах до здійснення процесуального керівництва, регулярних внутрішніх оцінках з боку найдосвідченіших колег, оцінці потреб у навчанні та підвищенні кваліфікації, регулярних навчальних заходах.

Крім того, в органах прокуратури необхідно ліквідувати дублювання функцій структурних підрозділів, функцію зонального контролю на вищому рівні і перерозподілити людські та фінансові ресурси з метою посилення ланки місцевих прокуратур.

Необхідно також ужити заходів щодо забезпечення процесуальної незалежності прокурора, зокрема, заборонивши погодження процесуальних документів у керівництва та надання керівниками прокуратури вказівок щодо розслідування.

Більш детально з дослідженням можна ознайомитись на сайті https://www.issue.com/irf ua

Метою дослідження було вивчити реальну практику роботи прокурорів, її ефективність та відповідність законодавству і міжнародним стандартам. Дослідники опитали 503 прокурори, провели 7 фокус-груп із прокурорами, адвокатами, слідчими суддями, керівниками слідчих підрозділів Національної поліції, проаналізували 1541 документ та статистику Генпрокуратури за 2013-2016 роки.