Ми довели, що не дамо «руському міру» нав`язувати свою ординську «культуру»

Ми довели, що не дамо «руському міру» нав`язувати свою ординську «культуру»

1570
Ukrinform
У місті Попасна Луганської області 22 липня відбулися урочистості з нагоди святкування третьої річниці з нагоди визволення міста від російських окупаційних військ.

Бійці легендарних батальонів ім. генерал-майора Кульчицького та батальону “Донбас” пронесли колоною двадцятиметрове, державне блакитно-жовте знамено до Площі Героїв.

Урочиста частина розпочалася із молитви за Україну та молитви “Вервиця Перемоги”, із словами привітання до жителів міста звернулися командир батальону ім. генерал-майора Кульчицького Толочко Анатолій Вікторович, представник батальйону “Донбас” та представники місцевого самоврядування.

У повітрі витав святковий настрій, що особливо підкреслювався у світлих, що палали радісним блиском, очах та українських вишиванках багаточисельної Попаснянської громади.

Лунала Українська пісня. Відбулися нагородження воїнів та місцевих жителів пам’ятною нагрудною відзнакою “За службу Державі”. На Площі Героїв, на місці падіння міни крупного калібру у 2014 році відкрили меморіальний знак “Пам’ятай щоб не повторилось”.

Якіж зміни у настроях місцевого населення відбулися у порівнянні з 2014 роком?

Про це та інші наболілі питання безпосередньо із місця подій спілкуємося із комбатом батальону ім. генерал-майора Кульчицького Толочко Анатолієм Вікторовичем.

- Звісно, що зміни відбулися досить відчутні. Відчувається позитивна тенденція у ставленні до Української держави та Українського війська. У п’ятнадцятому році, я вже не говорю про чотирнадцятий, місцеві не знали, що їм робити, була величезна боязнь місцевого населення відносно того, чи прийшовши сьогодні, ми завтра не віддамо їхнє місто московському окупанту.

Приміром, у п’ятнадцятому році населення майже не було, а зараз люди, котрі були виїхали в центральні чи західні регіони, повертаються до своїх домівок, починають працювати, активно відбудовуючи своє місто та домівки. Дуже багато повернулося дітей, активно функціонують дитячі садочки та школи.

На вашу думку, що послужило поштовхом у зростанні довіри до Української держави, чи то пак більше, тіснішої ідентифікації себе із українською спільнотою місцевими жителями?

- Ну, в першу чергу, вони мали можливість порівняти: ідеологічні гасла, котрими Росія прикриває свої злочини, та справжнє, повсякденне, смертоносне обличчя “руського міра”.

Люди перестали метатися в сторони. Побачивши “руський мір” зсередини та опіку Української держави, це і фінансування на відбудову російськими військами зруйнованих міст, і, не дивлячись на деякі коливання нашого уряду, все таки чітку позицію: “Це наша земля, наш народ і нікому віддавати ми їх не збираємося”. Місцеве населення, проаналізувавши, обрало для себе чітку позицію.

Величезну роль тут зіграла робота місцевої адміністрації і, на мою думку, рішення про військово–цивільну адміністрацію було актуальним та однозначно правильним. Так як, працюючи на місцях, вони в першу чергу користуються авторитетом та підтримкою місцевого населення, ведуть чітку проукраїнську політику, що спрямована на розбудову Української держави, формуючи світогляд суспільства у державотворчому руслі загалом.

І як наслідок народ усвідомив, що будувати державу зможе і повинен сам.

Наскільки важливою в даній ситуації є боротьба на інформаційному фронті?

- Звісно, що робота наших інформаційно-пропагандистських відділів, м’яко кажучи, бажає бути кращою. Але та негативна робота російської пропаганди, що ведеться, сприймається населенням десь на третій, четвертій лінії, але майже не сприймається населенням на території, де був безпосередній контакт із окупантом.

Не дивлячись на те, що Росія намагається активно нав’язати свою думку, тут народ має можливість оцінити те, що говориться і те, що робиться.

Але, безсумнівно, що роботу у інформаційному просторі потрібно посилювати і вдосконалювати інформаційно-пропагандистський напрямок роботи.

Особливо важливо зробити наголос на вихованні молоді та дітей, так як це - майбутнє України.

Також не менш важливо, щоб молодь, котра перебуває в “сірій зоні”, по максимуму забезпечувалась державними пільгами, в такому разі батьки цих дітей побачать, що держава дбає про своє майбутнє, по-особливому сприятиме утвердженню державотворчої ідеї на місцях.

Четвертий рік війни, міняються ротації, вливаються свіжі сили в батальон... Які настрої воїнів на даний час?

Зараз як загальна тенденція - дуже велика психологічна втома, люди втомилися чекати невідомості під обстрілами. Воїни хочуть активних дій, хочуть іти вперед і визволяти остаточно свою Батьківщину, є, звісно, поодинокі випадки порушення військової дисципліни, але це як вийняток.

Однак усе, звісно, залежить від позиції держави стосовно воїнів. Бійці, котрі виконоють свій обов’язок тут на фронті, повинні мати впевненість у тому, що їхні родини захищені та забезпечені. От, наприклад, у нашому батальоні у багатьох наших воїнів народилися немовлята, тож звісно, що вони хвилюються, наскільки вони зможуть забезпечити їм майбутнє.

Однозначно, що потрібно більш активно проводити ідеологічно-виховну роботу, щоб у свідомості як воїнів, так і суспільства більш чітко висвітлити той багатющий пласт нашої історії та боротьби, допомогти зрозуміти та пам’ятати, що таке загалом Україна та національна державотворча ідея.

Це, звісно, допоможе дати достойну відсіч антиукраїнській пропаганді, що ведеться досить активно Росією.

Але в першу чергу - це знання своєї історії, адже “Народ, котрий не знає своєї історії, не має майбутнього”.

Ще важливе ставлення суспільства до фронтовиків, розуміння і усвідомлення важливості та навіть святості обов’язку по захисту своєї землі, це, з одного боку, укріплює дух воїна, а з іншої - являється вагомим чинником у прийнятті ним рішення, чи повертатися йому на наступну ротацію.

На завершення нашої розмови: Які побажання чи поради у вас як у бойового комбата будуть українському народу в цей нелегкий час війни?

- В першу чергу, хочу сказати: “Будьмо єдині, тому що тільки спільними діями зможемо отримати повноцінну перемогу і розбудувати державу. Але пам’ятаймо, що легко нам не буде, бо, як говориться, найважче буває наприкінці. Тож у жодному випадку не падати духом, а, консолідуючи сили, кувати Перемогу нашого народу та забезпечити достойне майбуття для наших дітей та Української держави загалом ! СЛАВА УКРАЇНІ !

Керівник ГО. “Фронтова капеланія Шлях Єднання”

Клірик Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Капелан Микола Мединський-Залізняк.

Автор фото Іванна-Калина Костюк.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-