Гончарний горн римської доби та візантійська монета
У Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї представили нові археологічні знахідки, зроблені на території міста впродовж останніх років.
Серед них – гончарний горн пізньоримського часу, візантійська монета, ювелірні прикраси, землеробські знаряддя та фрагменти посуду, які допомагають відтворити історію Чернівців задовго до першої писемної згадки про місто 1408 року.
Однією з основних стала знахідка, зроблена на початку сучасної вулиці Корнелія Дзержика в Чернівцях. Там археологи виявили гончарний горн, який попередньо датують пізньоримським часом – приблизно III–V століттями нашої ери.
Детальніше про знайдені артефакти розповідає кореспондент Укрінформу.
ГОРН, ЯКИЙ ПРОЛЕЖАВ У ЗЕМЛІ ПОНАД ПІВТОРИ ТИСЯЧІ РОКІВ
Як розповів доцент кафедри всесвітньої історії ЧНУ та провідний науковий співробітник музею Микола Ільків, ділянку на межі старої частини міста та Роші дослідники обстежили минулої зими. Попри те, що навколишня територія вже давно активно забудована, тут зберігся невеликий вільний від сучасного будівництва клаптик землі.
«Спершу, як то передбачає методика досліджень, ми заклали розвідковий шурф, тобто невеликого розміру яму, щоб перевірити, чи раптом на цьому клаптику, вільному від сучасної забудови, не трапиться якоїсь старожитності», – розповів Микола Ільків.
Першою підказкою стали невеликі шматки обпаленої глини. На них археологи помітили круглі відбитки. Коли знайшли ще кілька схожих фрагментів, виникла версія, що йдеться не просто про залишки культурного шару, а про конкретну давню споруду.
Поступово, шар за шаром, дослідники знімали ґрунт. Після кількох зачисток почав проступати круглий контур.
«Тоді ми вже трішки спокійніше видихнули: стало зрозуміло, що роботу зробили недарма. Там не просто щось хаотично збереглося від давнини, а справді почали проступати контури якогось давнього об'єкта», – каже археолог.
Далі лопати вже не використовували – об'єкт розчищали вручну шпателями, кісточками та пензликами.
Зрештою побачили випалену монолітну конструкцію приблизно півтора метра в діаметрі. У ній були невеликі отвори діаметром близько 3–4 сантиметрів.
Так археологи зрозуміли, що перед ними – гончарний горн. Він був двокамерним. Нижня частина слугувала топковою камерою: туди закладали дрова, а гаряче повітря через спеціальні отвори піднімалося вгору, де знаходився посуд для випалювання.
«Традиційно, починаючи ще з міднокам'яної доби – п'ятого-четвертого тисячоліття до нашої ери – і фактично аж до історичного часу така конструкція є характерною для гончарного горна, тобто теплопристрою для випалювання керамічного посуду», – пояснює Микола Ільків.
Знайдений у Чернівцях горн, за словами дослідника, має схожість із реконструкцією горна римського часу, знайденого у Відні.
ЩО ВИГОТОВЛЯЛИ ЧЕРНІВЕЦЬКІ ГОНЧАРІ У РИМСЬКУ ДОБУ
Сам горн – лише частина історії. Разом із ним археологи знайшли фрагменти посуду. Серед них – так званий сіродимлений або провінційно-римський посуд. Схожа кераміка була поширена на великій території Римської імперії та за її межами. Місцеві майстри запозичували технології виготовлення такого посуду, адаптуючи їх до власних умов.
«Оця взаємодія цивілізації і варварської периферії на цьому прикладі дуже гарно представлена. І саме кераміка нам дозволила це з'ясувати», – говорить археолог.
Дослідники знайшли також фрагменти двох мисок. Одна з них, судячи з поверхні, взагалі не пройшла випалювання. Гончар встиг виготовити посудину, відполірувати її поверхню та нанести зигзагоподібний орнамент, але з невідомих причин до завершального етапу вона так і не дійшла.
З кількох сотень фрагментів археологам удалося приблизно реконструювати форму одного кухонного горщика. Він має розхилені вінця та невелике звужене дно – характерні ознаки посуду того періоду.
Особливо цікавою знахідкою стали фрагменти античних амфор. За складом глиняного тіста фахівці встановили, що вони могли походити з Гераклеї Понтійської – давньогрецького поліса на південному узбережжі Чорного моря. В таких амфорах перевозили, зокрема, вино, оливкову олію та інші продукти.
Це свідчить про те, що територія сучасних Чернівців була включена у значно ширші торговельні та культурні зв'язки.
«Очевидно, вздовж Дунаю, Пруту ці давні шляхи торгівлі дозволяли цим товарам потрапляти і на нашу територію, до місцевого населення», – пояснює Микола Ільків.
Археологічні знахідки допомагають дослідникам побачити місто задовго до появи першої писемної згадки.
«Навіть після першої писемної згадки про Чернівці достовірних фактів про ранню історію міста мало. Максимум – хто був старостою, бургомістром. Але якихось деталей про побутове, господарське життя, економіку, торгівлю – цього в писемних документах украй обмаль», – каже археолог.
Саме тому кожна археологічна знахідка може додати до історії міста окрему деталь.
МОНЕТА, ЯКА ВІДКРИВАЄ ІСТОРІЮ X СТОЛІТТЯ
Іншу частину археологічних досліджень представив асистент кафедри всесвітньої історії ЧНУ Віталій Калініченко. Він розповів про пам'ятки Райковецької культури VIII–X століть та, за новішими датуваннями окремих дослідників, першої половини XI століття. На території сучасних Чернівців нині відомо близько 12 поселень та городищ, пов'язаних із цією культурою.
Особливу увагу дослідники приділяють археологічному комплексу в Садгірському лісі. Його виявили ще у 1999 році археологи Сергій Пивоваров та Любомир Михайлина.
За словами Віталія Калініченка, пам'ятка є унікальною для археології України через велику кількість металевих та ювелірних виробів. Тут виявили майстерні, господарські ями, житла, землеробські знаряддя, зброю, прикраси та інші предмети.
«Ми продовжили дослідження, тому що такої значної кількості металевих виробів – як кольорових, так і залізних – до цього часу ніде не було виявлено», – розповів Віталій Калініченко.
Серед знахідок – наральники, мотички, серпи, коси, сокири, долота, ножі, точильні бруски, наковальні та інші предмети.
На території комплексу також знайшли п'ять скарбів із землеробських знарядь. Один із них складався з серпів, чересла та двох сокир.
Окремий пласт знахідок – зброя. Археологи виявили наконечники стріл різних типів, сокири, ножиці та інші предмети.
Але найбільше увагу дослідників привертають ювелірні вироби. Це кільця, лунниці, підвіски, поясні накладки та інші прикраси. За словами В.Калініченка, аналогічні предмети відомі переважно у Південній та Центральній Європі, зокрема у візантійському світі.
Однією з найцікавіших цьогорічних знахідок стала монета.
«Цього року ми дуже довго з нею працювали, ідентифікували. Наразі її вдалося розшифрувати», – розповів археолог.
Ідеться про мідний фоліс візантійського імператора Константина VII Багрянородного, датований 945–959 роками. Ця знахідка має значення не лише сама по собі. Вона дозволяє точніше датувати інші археологічні матеріали з пам'ятки.
«У нас є датування X століття. По цьому ми можемо повністю датувати і керамічний матеріал, зробити певні припущення щодо періоду проживання населення в той час», – пояснює В.Калініченко.
ЧОМУ X СТОЛІТТЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗАГАДКОЮ
Для історії Чернівців особливо важливим є те, що археологічні знахідки дозволяють заповнити прогалину в знаннях про X століття.
«Період X століття – це надзвичайна лакуна в історії нашого краю. Ми знаємо тільки, що на цій території було слов'янське населення, і все. А виявляється, у нас тут відбувалися надзвичайно цікаві речі», – каже Віталій Калініченко.
Знахідки свідчать про землеробство, ремесла, виробництво, торгівлю та контакти населення Чернівців із сусідніми регіонами.
Особливий інтерес становлять прикраси, які мають аналоги на територіях Візантії, Болгарії та інших частин Південної та Центральної Європи.
Дослідники знайшли, зокрема, свинцеві медальйони, кільця, бубонці, намистини, поясні пряжки та накладки. Окремі поясні накладки, за словами В.Калініченка, є надзвичайно рідкісними для території України. Схожі предмети відомі у похованнях печенігів у Молдові та Болгарії.
Водночас у Чернівцях їх знайшли не в поховальному комплексі.
«У Чернівцях ці знайдені речі треба певним чином інтерпретувати. Тепер наша задача – шукати могильник», – зазначив дослідник.
Дослідження археологічного комплексу в Садгірському лісі та інших пам'яток Чернівців планують продовжувати. Науковці сподіваються, що нові розкопки допоможуть більше дізнатися про життя населення на території сучасного міста у період від другої половини IX до першої половини XI століття – і насамперед про загадкове для істориків X століття.
ЩО МОЖНА ПОБАЧИТИ НА ВИСТАВЦІ
На виставці «З археологічної мозаїки Чернівців» у музеї представили знахідки різних періодів – від доби бронзи до XVIII–XIX століть.
Серед найдавніших експонатів – кераміка, вироби з кістки та каменю, пов'язані з добою пізньої бронзи та культурою Ноа. Їх виявили, зокрема, на території сучасної Роші.
Є тут і бронзова сокира, яку випадково знайшов місцевий житель Іван Мельничук у районі вулиці Заставнянської, коли обробляв землю на своїй ділянці. Він передав знахідку до музейних фондів.
Окремо представили матеріали з Ленківців – території, де розташовувалося поселення княжої доби. Серед них – бронзові бубонці, пряжки та застібка книги.
Цікавим експонатом є також фрагмент посудини типу Вілланова. Назва походить від однойменної місцевості в Італії, звідки традиція виготовлення такого посуду поширилася на значну територію Європи.
Фрагмент має пелюсткоподібно оформлену горловину та оздоблення у вигляді канелюр.
«Якщо буде можливість залучити фахових реставраторів по кераміці, то навіть на основі цього фрагмента вдасться відтворити більшість цієї посудини. А може нам вдасться віднайти ще окремі її фрагменти», – розповідають дослідники.
Остання вітрина присвячена австрійським Чернівцям. Тут представлені будівельна кераміка та керамічний посуд.
Окремо показали матеріали з нещодавно дослідженого гончарного горна.
Дослідники наголошують, що цьогорічна виставка демонструє далеко не всі знахідки останнього року. Частина матеріалів ще потребує очищення, фотографування, замальовування, реставрації та наукового визначення.
Сам гончарний горн та знахідки з нього на виставці представили вперше.
Для археологів цінність таких знахідок полягає не лише в їхньому віці. Вони дозволяють перейти від загального твердження «тут жили люди» до конкретнішої історії – чим ці люди займалися, що виробляли, з ким торгували та які культурні зв'язки підтримували.
Галина Олійник, Чернівці
Фото автора
