Коровай, кошенята і сльози: на Миколаївщині родини ВПО отримали сучасні будинки

Комфортне житло для внутрішньо-переміщених осіб на Миколаївщині звели за підтримки Фонду відбудови України, за сприяння Посольства Королівства Данія і Миколаївської ОВА. Із переселенцями з Херсона та Дніпропетровщини поспілкувалася кореспондентка Укрінформу.

МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ СТАНУТЬ БЛИЖЧИМИ

Кривоозерська громада – одна з найвіддаленіших на Миколаївщині. Від обласного центру до центральної садиби – Кривого озера – близько 220 кілометрів, через стан доріг шлях займає майже чотири години.

За вікном проносяться оксамитові лани озимини, що чергуються з почорнілими полями соняшника й кукурудзи. Дехто з аграріїв не збирав урожай, що надто низький через цьогорічну посуху, тож поля залишилися відпочивати до весни.

Наш мінівен зупиняється біля сільради одного зі старостинських округів громади – «Криве Озеро-2». Те, що тут відбувається якась подія, видно здалеку: попри похмуру погоду і туман, довкола багато людей, дівчата в українському національному вбранні, лунає музика.

- Сьогодні відкриваємо новий мобільний пункт здоров’я, обладнаний усім необхідним для якісної медичної допомоги. Він обслуговуватиме 1500 жителів. Працюватимуть двоє фельдшерів, можна буде здати найпоширеніші аналізи. Допомогли облаштувати данські партнери, раніше ми перебували у пристосованому приміщенні, – розповідає завідувачка пункту Галина Островська.

Кривозерська громада налічує 15 старостинських округів, де мешкає 23 тисячі людей. Селище Криве Озеро має протяжність понад 14 кілометрів. Громадського транспорту тут немає, люди пересуваються власними авто або пішки, і такий пункт дуже потрібний.

Керівниця управління соціальної політики та охорони здоров’я селищної ради Олена Марків розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення до громади приїхало понад 4 тисячі людей. Нині на обліку – близько 1900 внутрішньо-переміщених осіб, але ще прибувають.

- Переселенці знаходили прихисток у родичів, знайомих або орендували житло, бо порожніх хат по селах стояло чимало. Спершу це були жителі Миколаєва, але згодом більшість із них залишили громаду. Зараз мешкають переважно люди з Донецької, Луганської та Херсонської областей. А нещодавно почали прибувати і з Дніпропетровщини – з районів, до яких наближаються бойові дії, – каже Марків.

За її словами, частина ВПО працевлаштовуються: у громаді працюють аграрні підприємства, харчосмакова фабрика, пекарні, магазини, комунальні установи. Дехто займається підприємництвом.

ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ – ЖИТЛО, ГРОМАДІ – ФАХІВЦІ

Оглянувши пункт здоров’я, прямуємо на іншу локацію. Тут п’ять родин ВПО отримують ключі від сучасних модульних будинків загальною площею 100 кв. м, обладнаних для комфортного проживання.

Кривоозерщина – гостинний край. Новоселів за народною традицією зустрічають короваями на вишитих рушниках – символами добробуту та злагоди. А ще дарують кошенят, які мають першими переступити поріг, щоб водилася удача.

- На Миколаївщині це вже другий успішний проєкт такого типу, реалізований за підтримки данських партнерів. Перший – у Доманівській громаді, де житло отримали вісім родин переселенців. Загалом на території області проживає 140 тисяч ВПО, і більшість із них радо жили б у таких будиночках. Це реальна підтримка для людей, які втратили житло, та інструмент для громад, щоб залучати працівників соціальної сфери, – зазначив начальник Миколаївської ОВА Віталій Кім.

До слова, у місті Первомайську також стартував подібний проєкт, але більш масштабний – там планується звести понад 50 модульних будиночків для переселенців. Для цього виділили земельну ділянку, триває оформлення документів. Проєкти впроваджуються за підтримки Фонду відбудови України та сприяння Посольства Королівства Данія і Миколаївської ОВА.

Присутній на церемонії у Кривому Озері Надзвичайний та Повноважний Посол Данії в Україні Томас Лунд-Сьоренсен наголошує, що кошти на зведення будинків надходять від приватних данських фондів, які мають щире бажання допомогти українцям.

- Данія підтримує Україну в багатьох сферах, зокрема, в будівництві медичних закладів, житла для переселенців. Наша мета – щоб люди, які постраждали від війни, отримували гідні умови життя, а громади – можливість розвиватися, – сказав Посол та додав, що й надалі триватиме підтримка таких проєктів.

За словами Кривоозерського селищного голови Павла Бузінського, будинки виготовляють на заході України і привозять уже практично готовими. Селищна рада для проєкту виділила 2,5 га землі та півтора мільйона гривень на благоустрій території та прокладання комунікацій: встановили огорожу, підвели воду, електрику, інтернет. А ще – забезпечили насінням овочів: біля кожного будинку є присадибна ділянка, тож весною можна буде посадити город.

- Житло надається у користування без права власності: спочатку укладаємо договір на рік, потім його можна буде продовжити. Родини можуть тут жити стільки, скільки необхідно, – каже очільник громади.

На запитання, за якими критеріями тривав відбір, адже бажаючих тут жити значно більше, аніж самих будиночків, відповідає: «Пріоритетність надання житла ВПО визначається за спеціальною методикою, згідно з постановою Кабміну, яка передбачає нарахування балів. Перевагу мають сім’ї військовослужбовців, родини з дітьми тощо. Хто набрав більше балів – отримує будинок для проживання».

Бузінський додав, що нагальною проблемою у громаді є нестача лікарів. Він звернувся до данських партнерів із проханням надати ще сім таких будиночків для медиків. Адже залучити у сільську місцевість гарного фахівця наразі дуже непросто, житло – один із визначальних критеріїв.

ПОЧАТИ ЖИТТЯ СПОЧАТКУ

Коротка урочиста частина закінчується, гості роз’їжджаються, тож є можливість оглянути будинки і познайомитися з їхніми мешканцями.

Підходжу до молодої дівчини та зрілого чоловіка, який тримає на руках маленьку дитину. Знайомимося з 22-річною Яною та її татом Віталієм. Місяць тому вони приїхали до Кривого Озера з селища Просяна Синельниківського району Дніпропетровщини.

Віталій каже, що вдома працював залізничником, робота відповідальна, тож не міг покинути, і родина трималася, скільки могла.

- Але останнім часом жити там стало неможливо. Нас евакуювали «Білі Янголи», бо мало хто вже наважується заїхати у наше село. Тут, на Кривоозерщині, зустріли добре. Ми дуже вдячні за надане житло, планую шукати роботу, – каже чоловік.

Яна витирає сльози, пригортаючи щойно подароване руде кошеня: «Майже всі люди з нашого села вже виїхали – із трьох тисяч мешканців залишилося менше 100. Фронт наближається, і життя там перетворюється на суцільне жахіття. Ми трималися, бо ніхто не хоче залишати рідну домівку. Але у мене дворічна дитина, чоловік у ЗСУ, мусили їхати. Тут значно спокійніше, хоча б не прокидаємося від постійних вибухів. Надають гуманітарну допомогу, оформили виплати для переселенців, уклали декларацію з сімейним лікарем, – ділиться Яна.

Біля одного з будинків – юна дівчина і двоє жінок. Це родина Кірюхіних: Софія, її мама Тетяна та бабуся Антоніна. Батько – на фронті. Родина переїхала на Кривоозерщину близько трьох років тому з Херсона.

Софія навчається онлайн у 8 класі однієї з херсонських шкіл.

- У мене тут чимало подруг, але все ж дуже хочу додому, бо там було багато друзів. Щоправда, більшість виїхали, тож спілкуємося онлайн. Але дехто залишився, хоч там і дуже страшно. Ось нещодавно подружка розповідала, що пішла до магазину, а по дорозі її почав наздоганяти дрон. Тікаючи, вона заховалася під велике крислате дерево. Так він висів над нею цілих пів години, і лише коли полетів далі, вона змогла повернутися додому. Дуже перелякалась, – розповідає дівчинка.

Вона також сподівається, що коли ситуація зміниться, її родина обов’язково повернеться додому. Тим більше, що там залишилася ще одна бабуся, яка доглядає лежачого дідуся і не може виїхати.

Софія тримає на руках подаровану на новосілля кішку. Тож цікавлюся, чи вже придумала для неї ім’я.

- Ще ні, хочу якесь незвичне. У нас удома у Херсоні було багато тварин. Але сюди ми приїхали лише з одним песиком породи джек-рассел-тер’єр, як і відомий Патрон. Та через деякий час він зник. Може, повернувся додому, бо він дуже розумний, а, може, загинув, – каже Софійка.

Поки ми розмовляли, підійшов керівник відділу комунальної власності та майна Кривоозерської селищної ради Сергій Рибка з ключами, і ми пішли з родиною оглянути їхній новий дім.

У будинку, який ще пахне свіжими фарбами, дві спальні з панорамними вікнами, простора вітальня з каміном, що опалюється дровами, у кожній кімнаті також електричні нагрівальні панелі. Кухня обладнана холодильником із функцією шостого чуття, індукційною плитою, витяжкою. Також є духовка з грилем, пральна машинка, душ, бойлер, новенька сантехніка.

- Тут усе на електриці. Тому додатково встановлено систему захисту, яка спрацьовує при вимкненні електроенергії, щоб запобігти аварійним ситуаціям. Газу в нашій громаді практично немає, опалення на вугіллі, дровах та електричне, – зазначає Рибка.

ПОСАДИЛИ КВІТИ, А ВЕСНОЮ БУДЕ ГОРОД

Прощаюся з родиною та йду далі вулицею. Заходжу до будинку, неподалік якого сушиться білизна. Виходить молода жінка, знайомимося. Це Люба. Її родина заселилася трохи раніше, тож уже встигли трохи обжитися.

Жінка розповідає, що самі – теж із Херсона. Виїхали ще у 2022 році – через три місяці після окупації. З тих пір побували у різних місцях, і, зрештою, прибули сюди. У Люби двоє діток: старшій – 7 років, меншій – лише 7 місяців. Чоловік та брат – військовослужбовці.

- Брат вважається зниклим безвісти, вже понад рік про нього нічого не відомо. Дуже хвилюємося: сподіваємося, що живий… У Кривому Озері ми лише три місяці, раніше жили у селі неподалік, але там немає ні магазинів, ні школи, ні лікарні. Тому з дітьми дуже складно. Старшому потрібно було в школу йти, тому постало питання про переїзд. Нам запропонували участь у конкурсі на модульні будиночки. Оформили документи і нас обрали, – каже Люба.

Вона розповідає, що будинок теплий, затишний, коли немає світла – опалюють дровами. Оформили нічний тариф на електрику, тож економлять на опаленні. Жінка працює дистанційно у Херсонській державній морській академії. З дітьми допомагає мама.

Люба проводить невеличку екскурсію присадибною ділянкою: «Грунт тут, як бачите, поки що не дуже придатний для вирощування рослин. Але нам обіцяють завезти чорнозем, тож весною плануємо засадити огород. Розбили квітник, щоб було гарно».

Ділиться, що у Херсоні залишається її свекруха, яка через дрони виходить із дому лише по воду і продукти.

У Кривому Озері дійсно дбають про переселенців, підтримують їх. Та дуже боляче, що через скажену країну-сусіда, що розпочала цю криваву війну, сотні тисяч українців змушені покинути свої домівки, друзів, родичів, життя, яке будували роками, і починати все спочатку десь на чужині.

Алла Мірошниченко, Миколаїв – Криве Озеро

Фото авторки