Шпигунські ігри за будапештським сценарієм
Від розмов про «ніж у спину» та «урізання прав угорської нацменшини на Закарпатті» в уряді Угорщини перейшли на новий рівень загострення. Уже кілька тижнів після викриття СБУ мережі угорських агентів, які розвідували на Закарпатті військову інфраструктуру та передавали інформацію угорським кураторам, триває вислання українських «шпигунів» із Угорщини. Показове, із залученням правоохоронців та надзвичайно широким публічним висвітленням в угорських медіа.
Експерти, з якими Укрінформ обговорює цю тему, усі як один кажуть: це гра прем’єра Віктора Орбана на свого виборця. Наступного року навесні там парламентські вибори, і Україна – це топтема, на якій уряд тримає увагу свого виборця. Погано для нас, що до наступної весни «нових поворотів» у й так уже геть не добросусідських відносинах з угорцями ставатиме тільки більше. До того ж треба вчитися правильно грати в ці ігри, щоб не пропускати паси та не бити у свої ворота.
ШПИГУНИ, ВАЖКА ТЕХНІКА, ЗБИТІ ДРОНИ І СІЙЯРТОВЕ «РУКИ ГЕТЬ!»
За останні три тижні скандали, пов’язані з угорцями, кілька разів зринали в українському медійному полі. Зокрема, 9 травня СБУ викрила мережу угорських шпигунів в Україні. Їхнім завданням був збір інформації про військову захищеність Закарпатської області, пошук вразливих місць у наземній і повітряній обороні регіону, а також вивчення суспільно-політичних поглядів місцевих жителів, зокрема сценаріїв їхньої поведінки, якщо на територію регіону зайдуть угорські війська. Це були колишні військовослужбовці, їхній куратор – кадровий співробітник воєнної розвідки Угорщини – його особу також ідентифікувала СБУ.
Власне, українці звикли до таких новин, єдине, що зазвичай у них фігурували російські агенти, а не спецслужби європейської країни.
Того ж дня очільник МЗС Угорщини Петер Сійярто заявив про висилання з країни двох українських дипломатів. За його словами, вони шпигували під «дипломатичним прикриттям». Згодом у Будапешті співробітники Центру боротьби з тероризмом затримали громадянина України нібито за підозрою у шпигунстві – показово, за участі силовиків та із широким висвітленням у медіа.
Другий епізод травневих «шпигунських ігор» – ІПСО з угорськими танками біля закарпатського кордону. 13 травня в соцмережах і телеграм-каналах почали шерити відео з маневрами угорської важкої техніки із зазначенням локацій уздовж українсько-угорського кордону: містечок та сіл, де розташовані прикордонні КПП. Ці відео описували як «підготовку Збройних сил Угорщини до перекидання на Закарпаття». На фоні повного ігнору ситуації з боку СБУ, Центру протидії дезінформації та Закарпатської ОВА ця ІПСО вдало спрацювала: відео, що насправді було знято на навчаннях угорських військових у різні роки і змонтоване, набрало мільйонні перегляди та реакції. Офіційно на цю ситуацію відреагували лише у ДПСУ, де на запит Укрінформу відповіли, що не спостерігають незвичних рухів на кордоні. Згодом видання Інфо.пост розібрало ситуацію і пояснило, що це – вдало розіграний гібридний вкид.
Утім, на нас чекав уже наступний виток кампанії – повідомлення в угорському виданні про те, що Збройні сили Угорщини виявили та збили безпілотник у районі міста Токай, розташованого в північній частині країни на березі річки Тиса.
Апогеєм «шпигунських ігор» стала заява 14 травня від лідера парламентської фракції «Фідес» (Fidesz) Мате Кочіша, що угорські служби національної безпеки виявили «ще двох українських шпигунів». Один із них – український регіональний політик від президентської сили «Слуга народу», до того ж етнічний угорець із Закарпаття Ролан Цебер. Ця кампанія, зі скликанням Ради оборони країни, отримала масштабне висвітлення в угорських медіа як «атака українських спецслужб».
А вже цього тижня маємо наступний поворот – на фоні поширення локальними ЗМІ неперевіреної та маніпулятивної інформації (зі згадуванням того ж Цебера) щодо можливих санкцій до Товариства угорської культури Закарпаття через його фінансування угорським урядом. Цю новину підхопили угорські медіа. Не забарилася і реакція міністра закордонних справ Петера Сійярто з вимогою від уряду України «негайного пояснення щодо повідомлень у ЗМІ про заборону партії, яка представляє угорську громаду на Закарпатті та бореться за її права». «Руки геть від Товариства угорської культури на Закарпатті!» – заявив Сійярто у своєму фейсбуці.
Міністерство закордонних справ України відповіло на ці закиди, що жодних таких дій щодо згаданого товариства не вчинялося.
«Повідомлення у ЗМІ, що стверджують протилежне, неправдиві», – зазначили в МЗС.
МЕТА – МАКСИМАЛЬНО ДЕМОНІЗУВАТИ УКРАЇНУ В ОЧАХ СВОГО ВИБОРЦЯ
Ми звернулися до аналітика Інституту Центральноєвропейської стратегії, редактора видання Infopost.media Віталія Дячука з проханням пояснити загальну ситуацію та поділитися думками про усі ці травневі епізоди: щодо видворення шпигунів, вкиди з угорськими танками на кордонах Закарпаття, засідання Ради оборони Угорщини, регіонального депутата із Закарпаття та Сійяртового «Руки геть!».
- Перше: реакція угорського уряду на оприлюднення інформації про затримання нашою СБУ угорських агентів певною мірою превентивна та гіперболізована. Також вона максимально показова щодо затримання нібито українських розвідників спецназом. Суть цього – максимально демонізувати Україну в очах угорського виборця, який уже й так заляканий урядом і провладною партією, що каже про можливість перенесення війни з України на територію Європи, «українські генетично модифіковані продукти» та мігрантів.
Щодо другого – неприємно дивує наша запізніла реакція на поширення фейків, які впливають і на українське, і на угорське суспільство. Україна фактично не має власного голосу в Угорщині. Неупереджено про нашу ситуацію там розповідають небагато медіа, вільних від впливу угорського уряду. Тому хоча б вчасне, якщо не превентивне, реагування офіційних джерел на інформаційні хвилі в бік України мало б бути. Я дуже сумніваюсь, що Росія прямо впливає на такі кроки угорського уряду, правлячої партії та ключових угорських політиків. Однак попри всі вигоди, які прагне отримати від накруту ситуації Віктор Орбан, головним бенефіціаром у цій ситуації є таки Росія.
Ну й щодо третього – звинувачення у шпигунстві та роботі на угорську опозицію представника президентської партії «Слуга народу» Ролана Цебера – це також вдала робота Віктора Орбана на свого виборця. Після того як Євросоюз почав працювати над механізмами протидії маніпуляції правом вето з боку Угорщини, Орбану потрібно щоразу шукати нові приводи, щоб виправдати тезу про загрози від вступу України до ЄС. І не використати гіпотетичні зв’язки між всіма «ворогами» угорського народу – опозицією, війною та українською розвідкою, яку, за версією «Фідесу», представляє названий депутат Закарпатської облради, – Орбан не міг, – вважає експерт.
Що ж стосується останнього скандалу з начебто забороною Товариства угорської культури на Закарпатті, коментує Дячук, сумно, коли угорська влада черпає інформацію та робить заяви не на основі двосторонніх консультацій, які тривають, не на основі думок експертного середовища чи спілкування із власною спільнотою в Закарпатті, а використовує маніпулятивні судження сумнівних медіа. І в момент, коли корисні справи у двосторонніх відносинах робляться без зайвого галасу, інформаційний вакуум, зосібна й в Україні, заповнюють неконструктивні речі, публікації чи виступи. Водночас інформаційний простір в Україні також доволі насичений джерелами інформації, які мімікрують під ЗМІ й формують, по суті, чутки на основі даних сумнівного походження, маніпулюючи цитатами. Це показує також недосконалість медійного середовища, несформованість культури кенселінгу ненадійних ЗМІ та часто невисокий рівень інформаційної гігієни.
ДІЇ ПРОТИ ДЕПУТАТА ВІД «СЛУГИ НАРОДУ» – ПОКАЗОВІ
Закарпатський політолог, доцент Ужгородського нацуніверситету Михайло Шелемба у всій цій історії відмічає публічне викриття агентів угорських спецслужб на Закарпатті СБУ як вдалий хід держави.
- Те, що були затримані шпигуни, – це добра історія. Українська держава показала, що їй не байдужа ситуація на західному кордоні, не байдуже будь-яке втручання з угорського боку, і що вона буде за цим слідкувати, – відзначає Шелемба.
Дії угорців проти українських політиків, тобто депутата облради Цебера, Шелемба вважає демонстративними.
- Цебер організовував візит Петера Мадяра в Україну, він підтримує зв’язок з угорськими опозиційними політиками, і тому дії проти нього з боку угорського уряду були показовими. Уряд дає зрозуміти, що вони все бачать. Також тут іще більш показово, що Цебер – етнічний угорець. Це дуже великий дзвінок для всіх угорських політиків в Україні: мовляв, ми легко можемо заборонити вам в’їзд до ЄС, навіть незважаючи на те, що ви є етнічними угорцями. Це демонстрація позиції: «ми будемо боротися з усіма, хто не з нами».
Саме тому, каже Шелемба, показовим є також мовчання закарпатських угорців у всіх цих історіях. Немає реакції на антиукраїнську кампанію, хоча якщо Україна не вступить до ЄС, закарпатським угорцям від цього добре не буде.
- Їхня абсолютна мовчанка під час цієї вакханалії з кампанією проти вступу України до ЄС дуже легко пояснювана. Власне, а що їм ще лишається, якщо їх підтримують через велику кількість фондів та грантів угорського уряду? Звісно, що вони мовчатимуть. Їхня справа на цей момент – зберегтися тут як політична сила, вони тепер будуть намагатися максимально відмовчатися або ж робитимуть максимально легкі заяви. Якихось обурень щодо політики уряду Орбана не варто навіть очікувати.
ЦЕБЕР ПРО ЗВИНУВАЧЕННЯ У ШПИГУНСТВІ: ЦЕ АБСУРДНО
Ситуацію з обвинуваченням у шпигунстві Укрінформу прокоментував також депутат Закарпатської обласної ради Ролан Цебер. Цікаво тут те, що, з його слів, угорці заборонили йому в’їзд в шенгенську зону ще минулого року в кінці літа – коли після удару росіян по Охматдиту опозиційний політик Петер Мадяр передав допомогу від угорського народу.
- Для мене було несподіванкою, що через мене в Угорщині скликали цілу Раду нацоборони. Утім, це показує ставлення уряду Угорщини до нашої країни. Так, я справді організовував зустрічі з угорськими політиками, щоб вплинути на позицію Угорщини щодо війни в Україні. Але це дипломатія, а не шпигунство: знаходити друзів та підтримку в такий важкий для моєї країни час. І якщо промоніторити мою діяльність, в Угорщині та інших країнах ЄС я зустрічався з десятками інших людей, окрім Мадяра, і всюди говорив про те, що треба допомагати Україні. Зокрема, з Левенте Мадяром, угорським урядовцем. Вони пов’язують Петера Мадяра зі мною – тепер в угорських ЗМІ топтема, що він співпрацює з Україною та хоче Україну затягнути в ЄС. У час, коли угорський уряд рекламує: не голосуйте за Україну в ЄС, бо це погано для Угорщини.
Цебер вказує на причину: в Угорщині тепер відбуваються «історичні моменти», коли вперше за часи правління «Фідесу» міняється прихильність виборця та ріст популярності Петера Мадяра.
ПОПРИ ШПИГУНСЬКІ ІГРИ, ДІАЛОГ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
Віталій Дячук зазначає, що всі травневі епізоди «шпигунських ігор» – це гра уряду Угорщини на внутрішню аудиторію.
- Зважаючи на весь бекграунд, чергове загострення двосторонніх відносин Угорщини та України свідчить передусім про те, що Угорщина увійшла в найактивнішу фазу передвиборчого періоду. Стратегія «Фідесу» завжди полягала в об’єднанні виборців не навколо якоїсь мети, а в боротьбі з ворогом: чи то внутрішнім, чи зовнішнім. Якщо проаналізувати риторику партії та теми «національних консультацій», то раніше цими ворогами були Джордж Сорос (хоча в 1980-х Орбан отримував від його фонду грант на навчання), мігранти та Брюссель, який «обмежує свободу ухвалення рішень Угорщиною». Однак після повномасштабного вторгнення Росії цим ворогом стала Україна, а точніше, її прагнення до євроінтеграції.
Тема зі «шпигунським» скандалом, вважає Дячук, вдало потрапила в канву агресивної риторики Орбана та його команди, адже саме в цей період йому потрібні були нові аргументи для заперечення щодо вступу України до ЄС, для відповідного затягування двосторонніх консультацій у питаннях угорської спільноти в Закарпатті. Тобто в короткостроковому періоді це стало каталізатором для згортання діалогу. Українська сторона відразу висловила готовність працювати далі в конструктивному руслі, але з ініціативи угорців ті ж консультації щодо нацспільноти перенесли. Водночас діалог продовжується як на парламентському рівні, так і на урядовому, відбуваються візити представників України до Угорщини, участь у спільних заходах аграрного сектору, у конференції спікерів парламентів Євросоюзу.
УГОРСЬКА ПОЛІТИКА, ЯК І МОВА, ЗАВЖДИ БУЛА СКЛАДНОЮ
Політолог Михайло Шелемба пояснює чергове загострення україно-угорських відносин складністю угорської внутрішньої політики.
- Угорська політика (як внутрішня, так і зовнішня) завжди була складна – от як їхня мова, яку мало хто розуміє в світі. Однозначно говорити про те, що там насправді відбувається, складно. Треба розуміти, що Угорщина є членом ЄС та НАТО. Водночас Орбан – чи не найкращий друг Трампа в ЄС. Той самий Орбан приймав у себе Сі Дзіньпіна, і китайці багато інвестують в угорську економіку. Ну і Орбан – це лідер з ЄС, який зустрічається з Путіним. Ось фактично п’ять векторів угорської політики, і на всіх них грає Угорщина.
Що стосується цих шпигунських історій – це 100% направленість на внутрішнього споживача, заготовка вже на наступний рік, коли відбудуться вибори до парламенту. Я би тут не настільки звертав увагу на ці блокбастери із затриманням шпигунів у центрі Будапешта, як на пост Орбана в кінці минулого тижня, де він прямо звинувачує в усіх проблемах та бідах Угорщини Україну, яка «витягує та викачує гроші з ЄС». Якщо простими словами перекладати, Орбан прямо говорить своєму виборцеві, що Україна – це тягар на плечах ЄС, від якого треба відмовлятися, переставати підтримувати Україну, «бо вона вже і так зруйнована». Хоча нічого подібного до цього нема – і Орбан, який минулого року проїхав більшу частину території України на авто, це бачив на власні очі. Але за рік у нього вибори, та й кількість країн, що скептично ставляться до підтримки України, зростає. Прикладом є Польща, де, на наш подив, один із кандидатів у президенти підписується публічно під тим, щоб не пускати Україну в НАТО. Євроскептицизм зростає. Але, на відміну від інших країн, які тільки починають грати цією картою, Орбан її давно вже використовує і тепер просто робить нові ходи.
НЕ ТРЕБА НІ ЕЙФОРІЇ, НІ ПАНІКИ
Як поводитися нам у цій ситуації? Шелемба радить бути уважними й розумними.
- У нас час від часу наростає ейфорія стосовно того, що опозиція до Віктора Орбана в Угорщині набирає сили – йдуть розмови про те, що він програє вибори через рік. Я хочу нагадати, що Орбан переміг у 2022 році, на другий місяць нашої повномасштабної війни, коли в ЄС та усьому світі прихильність до України була максимальна. Тоді, до речі, ми також зробили неправильний хід – з підтримкою опозиції в надії на те, що Орбан не переможе. Але це не вплинуло на хід подій, тому що в Угорщині є 199 депутатів, 106 із них обирається на мажоритарних виборчих округах. На цих округах опозиція перемогла тільки в Будапешті й ще на двох-трьох округах по країні. Усе. Решта – це орбанівська «Фідес».
Поки не закінчаться вибори в Угорщині, ми ще почуємо і прочитаємо багато різних «сенсацій», які чіплятимуть емоційно. Але мусимо конструктивно працювати на цьому полі складних відносин з Угорщиною. Не реагувати на вкиди та прямо електоральні заяви з боку уряду Угорщини – це лише поглибить конфлікт і дасть Орбану додаткові ходи, які він обов’язково використає проти нас.
Також, наголошує Шелемба, обов’язково вести діалог з угорцями – без голосу Угорщини не буде наступних пакетів санкцій чи виділення допомоги. Потрібно працювати з партнерами з ЄС, щоб, умовно, з’явився ще один Шольц, який «покличе Орбана на каву», коли потрібно буде ухвалити рішення консенсусом.
Треба готуватися, що дуже гарячий період в українсько-угорських стосунках триватиме аж до виборів в Угорщині. Але варто мати на увазі, що вона так само залежна від загальної світової кон’юнктури: наприклад, питання Трампа та його мит на європейські товари з ЄС торкнуться й Угорщини як члена ЄС. Тому потрібно працювати конструктивно.
ЗАЛУЧАТИ ГОРИЗОНТАЛЬНУ ДИПЛОМАТІЮ, БІЗНЕС ТА САМОВРЯДУВАННЯ
Віталій Дячук також наголошує на конструктиві.
- Ми виконуємо вимоги щодо євроінтеграції, які висувають Угорщина, Євросоюз, Венеційська комісія та інші, – саме тому обґрунтовані претензії до України, які могли б зупинити процес вступу, вичерпуються.
Утім, у ситуації, що склалася, попри чергову кризу у двосторонніх відносинах, діалог продовжувати необхідно, до того ж не тільки на урядовому рівні, а й на рівні міжнародних інституцій, які мають вплив на Угорщину. Наприклад, потрібна чітка резолюція щодо виконання Україною євроінтеграційних вимог, особливо в тому, до чого апелює Угорщина. Також цей діалог потрібен на горизонтальному рівні: неурядових організацій, експертної мережі.
- На Закарпатті ми ведемо саме такі розмови на щорічних форумах «Dialogues on Europe / Діалоги про Європу» та Re:Open Zakarpattia. Цінність таких заходів, які мають відкриту частину та закриті фахові консультації, не тільки в напрацюванні рекомендацій для діалогу, а й у конкретній взаємодії представників різних країн. Одним із чудових прикладів стало оздоровлення в Угорщині дітей українських військовослужбовців на основі укладеної під час форуму домовленості між мерами Івано-Франківська, Дебрецена та Берегова, – зауважує Дячук.
Ну і, звісно, наголошує він, треба долучати самоврядування, просуваючи взаємовигідні партнерства на рівні міст, інфраструктурні проєкти, та бізнес. Йдеться як про великі спільні транскордонні проєкти та платформи на кшталт BusinessBridge між Угорщиною, Румунією та Україною, так і окремі бізнеси, наприклад, у галузі металевих конструкцій, особливо після релокації на Закарпаття великих виробників.
Діалог та співпраця на такому рівні та спільні проєкти дадуть змогу формувати правильне сприйняття України в Угорщині, незважаючи на несприятливе інформаційне поле, яке є тепер.
Тетяна Когутич, Ужгород
Фото з відкритих джерел
