"Стояв на колінах і плакав"

Прифронтову громаду на Запоріжжі російські військові обстрілюють ледь не щодня. Місцеві кажуть, що є три види обстрілів: артилерійські, ракетні та авіаційні – керованими авіабомбами. Останні – найстрашніші. Ворог різною зброєю дістає та знищує геть усе, що не може захопити.

СПРАВУ 30-ТИ РОКІВ ЗРУЙНУВАЛИ ЗА 30 СЕКУНД

До війни тут було 4195 мешканців, нині – 3608. Приїхали люди із сіл, які зовсім близько до фронту. В громаді є світло, газ, привізна питна вода. Більше того, місцеві фермери продовжують сіяти, обробляти та збирати врожай попри обстріли.

Невелике сільськогосподарське підприємство мав і Яків Маринченко. Чоловік займається вирощуванням зернових культур та соняшника із 1995-го року. Переробляв зерно на борошно та продавав місцевим жителям. 25 серпня ворожа ракета вмить зруйнувала справу його життя.

"Коли стався вибух, я був удома. Прийшов сюди і плакав. Стояв на колінах і плакав. Не повірив, що такі руйнування можуть бути. Що ракета може скрутити метал, зруйнувати все, що зроблене з душею. 30 секунд пройшло – і справа, на яку я витратив майже 30 років свого життя, яку хотів залишити дітям, зруйнована. Уявіть, лише за 30 секунд. Я два-три дні не виходив із дому, заснути не міг. Усе перевернулось", – розповідає Яків Васильович.

Він погодився поспілкуватися з журналістами, аби ми могли зафіксувати наслідки злочину, який вчинили російські військові.

Чоловіку 67 років. Громаду, в якій він живе, не називаємо з міркувань безпеки. Фермер провів нас на територію свого вщент зруйнованого підприємства.

"Тут у мене було два ангари. Перший – 36 метрів, там був млин. Другий – склад під зерно, яке я збирав", – Яків Васильович починає "екскурсію", проходячи між розірваними шматками металу та обладнання. Підприємство реставрації не підлягає.

МІЛЬЙОННІ ЗБИТКИ

Підприємець каже, що ще не рахував збитків. Навіть не прибирав нічого, аби відповідні структури могли зафіксувати воєнний злочин.

"Якщо казати грубо, то три мільйони гривень. Близько 100 тисяч доларів. Я підприємець малого рівня, великих доходів не мав", – каже чоловік.

Російські війська обстрілювали громаду касетними снарядами буквально з початку повномасштабної війни. Стеля ангару була схожа на решето – вся в дірках. Чоловік розповідає, що неодноразово латав її та продовжував працювати. Але цього разу ворог атакував ракетою.

"Нічого більше немає. Он там стоїть комбайн, в якому пробита кабіна, пошкоджені радіатори. Поруч із ним – душова, яку будував для працівників. Теж пошкоджена. Техніка для внесення добрив, обприскування полів – знищена. Вибух був страшної сили. Метал розлетівся на 150-200 метрів, збирали по селу", – каже пан Яків.

Росіяни вдарили о восьмій ранку. На території підприємства дивом нікого не було, сам господар за кілька хвилин до удару поїхав трактором у справах.

Посередині тепер уже колишнього двору господарства, поруч із млином, від удару залишилась вирва. Попередньо, це – наслідки влучань "Іскандера" або ракети Х-41. Більш точно тип ракети мають встановити слідчі. Фермер додає: як йому пояснили працівники ДСНС та СБУ, які працювали на місці одразу після удару, якби ворог бив ракетою С-300, пошкодження були б меншими, а від КАБу вирва була б набагато більшою.

ЗГУРТУВАТИСЬ, АБИ ВИЖИТИ

Він має до 60-ти гектарів землі. Млин купив на початку 2000-х років на заводі у Вінницький області. Чи буде встановлювати новий, поки не знає, навіть не думає про це. Фермер зітхає: він утратив господарство, без роботи залишилися семеро його постійних працівників.

"Дуже важко сказати, що буде далі. Насамперед треба дочекатися нашої перемоги, а тоді щось планувати. Щотижня гатять окупанти. Сьогодні сильно обстрілювали з четвертої до шостої ранку. Зараз тиша – мабуть "снідають". З обіду знов почнуть", – говорить співрозмовник.

Питаю в нього: що буде із землею, чи засіяна?

"Земля залишилась, але техніка пошкоджена. І трактори, і ГАЗон – усе на металобрухт перетворилось. Тепер треба винаймати техніку, платити, щоб обробити землю. Буду просити колег, аби допомогли. Підтримка є", – відповідає.

У жовтні пан Яків мав збирати соняшник – цією культурою у нього засіяно 20 гектарів землі. Каже, що місцевий фермер допоможе йому скосити, надасть сховище для зберігання.

Чоловік, про якого йдеться, навідріз відмовився спілкуватись із журналістами. Дуже боїться, що загарбники якось дізнаються про його господарство та зруйнують.

А ще Яків Васильович мав сіяти пшеницю. У нього зберігалось близько 50 тонн зерна – чоловік залишив його саме для посівної. Зараз це – дві невеличкі купки перемішаного із камінням та цементним пилом збіжжя.

"Після ракетного удару воно зіпсоване, підгоріле. Сіяти неможливо. І запах має такий, що й на переробку не піде. Хіба на корм скотині віддати", – розповідає він.

На наше прохання Яків Васильович розкрив зерно (воно було під плівкою на випадок дощу). Хотів набрати в жменю, але завадило каміння. Почав горнути лопатою – піднявся страшний пил. Фермер каже, що близько 30 тонн згоріло одразу.

Після ракетного удару вже минуло трохи часу, та йому все ще важко говорити. Ніби комок у горлі заважає. Пан Яків ділиться, що колись розмовляв зі своїми колегами-аграріями, як вони допомагатимуть один одному у випадку "прильоту". Але тоді кожен потайки думав, що з ним такого не може статися.

"Мені телефонують партнери, знайомі. Але я фінансів не прошу, бо не можу гарантувати безпеку. Внесу в реєстр пошкодження, буду сподіватися, що держава потім допоможе. А зараз мені треба зібрати соняшник та посіяти зернові", – каже фермер.

Ольга Звонарьова
Фото Дмитра Смольєнка