Екопікнік на Вільшанському водосховищі: закарпатське сміття збирали три сотні людей з усієї країни

На березі Закарпатського моря відбувся перший у цьому році і 18-ий за рахунком екопікнік — так волонтери з команди “Чисто.де”, яка організовує періодичні прибирання найкрасивішої, але найбільш засміченої водойми на Закарпатті, називають свої масові акції. Зазвичай вивозять сміття звідси вантажівками, а збирати на березі водосховища відходи, які стікаються сюди з водою гірських річок, як у велику ванну, приїжджають люди з усієї країни. Започаткували свого часу ці еко-пікніки Роман та Олена Жуки — екоактивісти з Мукачева, торік Роман пішов добровольцем на війну, а в травні він загинув, з того часу цю роботу Олена з командою продовжує без нього. Утім підтримати прибиральників на берег закарпатського моря на цей раз прийшов військовий оркестр 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ, де Роман Жук служив розвідником.

ПІДТРИМАЛИ ТАКОЖ ДОЛИНУ НАРЦИСІВ, ЯКА ПЕРЕСИХАЄ

- Ми цього разу охопили дві локації — берег Закарпатського моря та Долину нарцисів. З весною вода знову принесла на берег багато сміття з гірських сіл, що розташовані вище по течії річок Теребля та Ріка і впадають у штучне море. Утім із січня цього року нам вдалося добитися, аби берег Закарпатського моря було визнано заказником, тому ми на цей раз обмежили кількість людей на акції, закрили раніше реєстрацію, тож було десь 270-300 людей, зібрали 1789 кг скла, 936 кг пластику - це піде на переробку. Те, що не переробляється? вмістилося у 150 мішків, це орієнтовно 1200 кг, - розповіла Олена Жук.

Наступного дня після прибирання на березі Закарпатського моря еко-активісти перемістилися у Долину нарцисів.

- Тут було менше людей, близько 150-ти, але ми впоралися із завданням — Долину потрібно розчищати від зарослів верболозів, також там треба робити штучні загати з гілок, щоб затримувати вологу на території заповідника, - каже вона.

За даними науковців, останніми роками Долина нарцисів надмірно пересихає влітку, цей фактор призводить до того, що зменшується біорізноманіття заповідника.

ФОТОЛОВИ У ЗАКАЗНИКУ ПЛЮС ЛОКАЛЬНА МУЗИКА ТА КУХНЯ

Екопікніки, задумані колись Романом Жуком, - не тільки прибирання, це й величезний хаб для обміну думками і досвідом, а ще — підтримка локальної культури.

- На цей раз ми організували таку активність як фотолови — просили людей ходити берегом із фотоапаратами та знімати рослини й тварин, що тут живуть. Це потрібно для роботи із захисту заказника “Берег Закарпатського моря”, ми продовжуємо його досліджувати, - говорить Олена Жук.

У травні, додає вона, продовжаться судовий процес із ГО “Життя дерев” - нагадаємо, торік компанія з Києва захотіла облаштувати на березі Закарпатського моря начебто дитячий табір для переселенців, отримавши на це дозвіл від регіональної влади. Утім зчинився скандал, і згодом ОВА скасувала дозвіл на землю, а облрада визнала “Берег Закарпатського моря” заказником, тепер тут дещо обмежена підприємницька діяльність. Судова тяганина між екоактивістами та підприємцями триває. Саме через неї у травні не проведуть наступний екопікнік, його організовують вже на червень, каже Олена Жук.

ПОКИ АКТИВІСТИ ЗБИРАЛИ СМІТТЯ, ЇМ ГРАВ ОРКЕСТР 128-Ї БРИГАДИ

Майже на кожен еко-пікнік організатори запрошують митців, музикантів і лідерів думок. Тут часто можна побачити Аліну Паш, відомі закарпатські гурти — “Рокаш” та “Селиські гудаки”, під час експедиції Карпатами на березі Закарпатського моря побував Євген Філатов та записав, як звучить закарпатське сміття. Тоді побутові відходи використали для того, аби “прогриміти” головний меседж еко-пікніків та донести його до всіх українців: “Прибери Карпати, як у себе біля хати!”

Цього разу своїм досвідом ділилася керамістка Тетяна Літус з Ужгорода — дівчина кілька років тому втратила ногу в боротьбі з раком, ходить на протезі, продовжує творити у своїй студії. Зараз Тетяна ділиться своїм досвідом, а він, на жаль, через війну та каліцтва, отримані в зоні бойових дій, є актуальний для дуже багатьох українців. Вона розповіла свою історію, зазначила, що важливо ділитися власним досвідом з іншими, бо це підтримує людей, які зіштовхнулися в житті з такими проблемами.

Також, каже Олена Жук, на березі під час акції з прибирання сміття грали місцеві музиканти та куховарили жителі Драгівської громади (на території якої розташований заказник).

- Ми хотіли дати людям, які з'їхалися сюди з інших місць, відчути саме це місце — через його музику та локальну їжу. Грали троїсті музики, місцеві гурти та ансамблі, а драгівці варили особливу страву, яку тут у селах готують після Великодня — квасниковий суп. Його у казані варять зі щавлю та шовдаря (м'ясний спеціалітет на Закарпатті, вуджений свинячий окіст — ред.).

Ну і вразила усіх підтримка з боку військових. Ми запросили пограти на березі військовий оркестр Закарпатського легіону — 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ, де служив Роман. Це була особлива музика, така, що мурашить. Ми звикли підтримувати військових, бо завдяки їм можемо продовжувати тут у тилу свої акції, але коли отримали від них підтримку навзаєм — це дуже потужне відчуття! Коли вони говорять про важливість екології, що боротися за чисту землю так само потрібно, як і очищувати її від загарбників. Вони згадували і про Романа. Ми наспівалися різних пісень, і сльози лилися часом, і відчули цю взаємопідтримку, - ділиться Олена Жук.

СМІТТЯ СТАЛО МЕНШЕ, АЛЕ САМО ВОНО НЕ ЗНИКНЕ

Цікавимось, чи за три роки існування екопікніків стало менше сміття на березі Закарпатського моря.

- Так, його стало менше, проте проблема не зникла і не зникне, доки не буде відповідних дій влади. Якщо у селах вище по течії немає організованого вивозу сміття, то від людей не можна очікувати, що вони перестануть викидати своє сміття в річку. Так, можна навчити їх сортувати, споживати усвідомлено, виробляти менше сміття, але якщо вони не матимуть полігону для вивозу відходів або сміттєпереробного заводу, то це ніколи не вирішить проблеми, - наголошує жінка.

Зі слів Лєни Жук, наразі команда “Чисто.де” працює над тим, аби встановити уловлювач сміття вище по течії річки Тереблі, яка впадає у Закарпатське море у селі Мерешор.

- Ми знайшли інженера, яка наразі розробляє проєкт такого уловлювача. Це компанія з Одеси, вони мають досвід, але їхні уловлювачі в Одеській та Харківській областях встановлені на річках, які не є гірськими. Гірські річки мають свої особливості: під час паводку течія стає дуже швидкою, несе зі сміттям дерева, це може пошкодити уловлювач. Тому потрібно створити такий проєкт, що був би корисний у наших умовах. Над цим працюють інженери, тут ми недавно мали виїзну комісію з питання встановлення уловлювача. Мріємо, щоб він запрацював іще в цьому році. Тоді можна буде локалізувати сміття — так воно просто не доходитиме до моря, - пояснює екоактивістка.

РАНІШЕ ЛЮДИ ФОТОГРАФУВАЛИ ТУТ ШАШЛИКИ, ТЕПЕР — МОРЕ І ПРИРОДУ

Власне, те, що за три роки тут так і не вдалося побороти проблему з відходами та зменшити кількість сміття — не показник. Олена Жук каже, що результат їхньої роботи є, він очевидний.

- Мені зараз на акції про це сказав голова Колочавської громади, він підійшов і каже, знаєте, раніше люди також сюди часто приходили, але в соцмережі викладали переважно фото шашликів і веселих компаній. А зараз — повно фото прекрасних місцевих видів. Для мене це дуже цінно, це означає, що люди полюбили це море, так, як свого часу ми. Я вірю, що таких людей ставатиме дедалі більше, - каже жінка.

В ІНШИХ ГРОМАДАХ ТАКОЖ ОРГАНІЗОВУЮТЬ ПРИБИРАННЯ

Наразі до активістів з команди Чисто.де звертаються за порадами, щоб організувати схожі заходи в інших громадах.

- До нас зверталися із Ясіня, Жденіївської громади, просять поділитися досвідом, як вирішувати проблему зі сміттям, коли нема централізованого вивозу. Працюють у своїх громадах команди “Чисто.Косів”, в Мукачеві — “Екодесант”. Ми підтримуємо зв'язок і комунікуємо, дуже цінно, що нас стає більше. Люди починають усвідомлено купувати, споживати, сортують своє сміття, вчаться з ним поводитися. Ми змінюємось. Зараз, під час війни це тим більш цінно: коли одні борються за рідну землю, інші роблять усе, або багато чого, аби змінити своє ставлення до неї.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Анастасії Хлібник, Фб Чисто.де