Зазирни за «Край землі» очима бранця «Ізоляції»
У Хмельницькому обласному художньому музеї до Дня незалежності України відкрилася і нині триває експозиція «Зони чутливості». Тут зібрані роботи, якими поповнився заклад упродовж 2013-2021 років. На полотнах митців відображені теми, що турбують українське суспільство і неоднозначно ним сприймаються.
Чим для нас є Революція Гідності та Майдан? Чому треба боротися за тимчасово окуповані території? Як впливають на Україну отримання Томосу, трудова міграція, відкриття ринку землі? Де баланс між духовними і матеріальними потребами? Такі та низку інших питань порушують на полотнах художники.
В експозиції представлена і картина художника з Донецька Сергія Захарова «Край землі», в якій поєднані пейзаж та натюрморт. Автор своїм полотном запитує в нас, що ми знаємо про його рідне місто, й водночас руйнує усталені стереотипи.
«ЗОНИ ЧУТЛИВОСТІ» ЗІ ЗНАКАМИ ЧАСУ
Відвідування Хмельницького обласного художнього музею – це ніби подорож у часі. Заклад розташований у людній центральній частині міста на вулиці Проскурівській. Його вишукана будівля зведена у 1903 році для Проскурівського відділення Південно-Російського промислового банку. Залишаючи за дверима буденний гамір, потрапляєш у приміщення, якому понад 100 років.
До реальності повертає експозиція «Зони чутливості» в одній із зал на першому поверсі. Екскурсію виставкою проводить заступниця директорки музею з наукової роботи Олена Михайловська.
«Це начебто маленька зала, але вона показує, яким чином наш музей працює з сучасним мистецтвом. Добираючи твори до нашої колекції після виставок, закуповуючи за наш скромний бюджет або приймаючи в дар від художників, ми намагаємося вибудовувати якусь концепцію, аби для наших нащадків лишився знак часу. Важливо, щоб реальність була сприйнята саме так, як її сприймають митці. Ми бачимо за реакцією дітей, дорослих, людей похилого віку, що їх це зачіпає і їм це близьке. На виставці, що називається «Зони чутливості», представлені твори з нашої колекції, які в нас з’явилися з 2013 по 2021 рік. Ми відібрали роботи, що говорять про нагальні проблеми, які дуже чутливо сприймає суспільство – про мову, міграцію, збереження архітектурної спадщини, рекламу, карантин, відкриття ринку землі. Зрозуміло, що ми не могли оминути питання Криму й Донецька, а також Майдану», – розповідає музейниця.
Кожна картина – це як мистецький фронт боротьби, спротиву чи підтримки різних тем, що постають у щоденному суспільно-політичному дискурсі. Митці не залишаються байдужими і розмовляють з нами мовою своєї творчості, яку важливо зрозуміти.
ДОНЕЦЬК – TERRA INCOGNITA?
Олена Михайловська показує графічний роман «Діра» художника Сергія Захарова із Донецька, в якому автор зобразив своє перебування у в’язниці так званої «ДНР». Митець опинився у підвалах бойовиків, бо створював на вулицях окупованого міста артінсталяції, що висміювали ватажків самопроголошеної республіки.
«Сергій Захаров, художник, 1967 року народження, прожив усе своє життя в Донецьку. Раптом усе змінюється, і він більше не може бути художником за тих обставин, за яких хотів би. Великий артцентр сучасного мистецтва «Ізоляція», який був створений у Донецьку завдяки приватній ініціативі, у 2014 році захоплюють сепаратисти і перетворюють його на буцегарню. Іронія долі в тому, що Сергій Захаров опиняється в художньому центрі, але як бранець сепаратистів і ворогів України, в якій живе. І півтора місяці перебування якраз у цій дірі художник описує і змальовує неймовірно потужними образами у своєму графічному романі», – говорить заступниця директорки музею.
Далі ми підходимо до картини «Край землі» Сергія Захарова, яку музей придбав у художника позаминулого року. Полотно Олена Михайловська знайшла на одній із онлайн-платформ під час пандемії, коли музейники працювали дистанційно. Вона каже, що її вразили потужність зображеного образу і скромна ціна роботи, хоча на той час Сергій Захаров уже був досить відомим.
«Тут ми бачимо, наскільки сам донеччанин працює зі стереотипами. Звичні стереотипи про Донеччину – терикони, труби, які символізують промисловість, і алкоголь. Перевернута склянка – так роблять, коли хтось помирає. Разом із тим це символічна робота, яка теж до нас звертається. "А ви певні, що на тій території ми тільки це маємо? Бо я ж теж звідти. Я знаю, що там не тільки отак, що там земля, за яку, можливо, варто поборотися". Художник користується дуже простими візуальними засобами, а з іншого боку – це така формула нашого ставлення до Донецька», – зауважує музейниця.
Вона наголошує, що художник поєднав у своїй роботі одночасно пейзаж та натюрморт. Тим самим він показує, що сучасні митці можуть ігнорувати класичні жанри та підходи в мистецтві.
«Може, комусь іноді здається, що краще нехай ті території ідуть. А Захаров каже, що ми не можемо так робити, це не край землі, це не міфічна територія, це реально наша українська територія», – додає співрозмовниця.
Олена Михайловська пригадує: коли проаналізували статистику відвідування нового сайту художнього музею, виявили, що на 5-6 місцях серед найактивніших були жителі Луганська і Донецька. Тобто там цікавляться українським мистецтвом.
«Коли був міжнародний день музеїв, до нас прийшло привітання від Луганського художнього музею. Ми намагалися відповісти їм теж привітанням, але наші повідомлення були заблоковані. Ми навіть отак можемо вести ідеологічну війну. Якщо хтось говорить, що мистецтво – це для людей, які вже добре нагодовані, мають багато вільного часу, то це не так, адже воно допомагає жити і виживати. Коли люди приходять в музей, вони виходять іншими, тому що знаходять якийсь відгук, а часом – вирішення проблеми, хай і невеличкої», – каже музейниця.
МАЙДАН, КРИМ, ВІЙНА
В експозиції «Зони чутливості» картину Сергія Захарова логічно доповнюють інші твори, присвячені осмисленню подій останніх років в Україні.
Ось, наприклад, Олексій Сай зі своєю роботою «Без назви. Із серії «Розбомблені». Київський художник був відомий своїм напрямом «Excel-art». Він створював картинки із життя офісів у комп’ютерній програмі Excel, які потім наносив на алюмінієві пластини.
«У 2013 році Олексій Сай був активним майданівцем, але на фронт, за рядом сімейних обставин, не міг поїхати. Художник розуміє, що ця його грайлива іронічна серія не на часі. Він відкриває в телефоні Google-карти з розбомбленими територіями Донеччини і Луганщини, і переносить ці карти болгаркою на свої твори. Він нищить свій попередній доробок і створює серію «Розбомблені», тобто фіксує, як бомбилася земля. Художник хоче бути в ритмі, в пульсі своєї країни. З одного боку, це сучасне абстрактне мистецтво, а з іншого – сучасні мапи розбомблених територій», – пояснює Олена Михайловська.
Над роботою, яку створив Олексій Сай, розміщена картина Олексія Белюсенка «Катамаран на тлі Меганому-2». На ній відомий кримський мис, куди їздили відпочивати митці, зображений як розмитий спогад.
Навпроти – робота «Ніч» молодого митця Євгена Клименка.
"У нас була персональна виставка цього потужного живописця, – каже заступниця директорки музею. – Вважаємо, що музей сучасного мистецтва відрізняється від класичного тим, що ми маємо ризикувати, знаходити і давати можливість молодим митцям показувати себе в музейному середовищі. На картині «Ніч» – події на вулиці Інститутській. Тут очевидний вплив старих майстрів. Багато хто з мистецтвознавців погоджується, що оце брунатно-коричневе підсвітлення, наприклад, – вплив Рембрандта. Те, що нам здається незрозумілим і сучасним, має коріння і підґрунтя, якщо воно дійсно вартісне, а не імітація. Тільки майстерності сьогодні вже замало. Треба йти далі, аби тією майстерністю про щось говорити".
Ірина Чириця, Житомир–Хмельницький
Фото автора та надані Хмельницьким обласним художнім музеєм
