Люки, екоскотч, зміцнювач асфальту – і все з тетрапаку

Зміївська паперова фабрика на Харківщині, заснована ще наприкінці 1893 року, першою в Україні почала переробляти тетрапаки. Наразі підприємство планує обладнати ще одну лінію, щоби збільшити потужності. Прикро лиш те, що в країні, яка потопає у смітті, його переробникам доводиться докуповувати сировину за кордоном.

100 РОКІВ ПРОГРЕСУ

За понад століття роботи Зміївська паперова фабрика, звичайно, неодноразово змінювалася. Спочатку підприємство випускало обгортковий папір. Сировиною слугували деревна маса, солома, ганчірки. Згодом як матеріал почали використовувати деревину. У роки Другої світової війни фабрику знищили окупанти: підірвали димову трубу, зруйнували головний корпус та спалили робітниче містечко. Після визволення Змієва у 1944 р. підприємство почали відбудовувати, за рік воно вже випускало продукцію.

У 1970-1990-их роках фабрика виготовляла папір для цигарок, сигарет та основу для копіювання. Для виробництва використовувались лляне волокно, сульфатна целюлоза із хвойної деревини та целюлоза із листяних порід дерев.

Головний технолог, а 40 років тому – лаборант, Тетяна Ятлова згадує: коли почала працювати, папір для цигарок робили з ганчір’я. «Варили усякий мотлох. Зараз у технологічному, екологічному плані – це інше підприємство. Наприклад, повністю використовується обігова вода», – зазначає спеціаліст.

Восени 2002 року фабрика розпочала випуск паперу різного виду з макулатури. У 2009-му тут у співробітництві з компанією Tetra Pak (всесвітньо відомий виробник пакування, лідер в області переробки, упаковування й доставки рідких харчових продуктів) освоїли переробку пакетів.

«Упаковка тетрапак – це майже 45% картону, ще 45% поліалюмінієвої суміші, як ми її називаємо – поліал. І ще 10-12% – відходи, які все ж таки залишаються. Щоб вийти на 100% переробки, потрібне спеціальне обладнання, якого ми поки що не маємо», – говорить директор фабрики Юрій Калиниченко.

Шлях макулатури та тетрапаку на підприємстві починається однаково – з розмолотної ділянки. Ми перебуваємо там у той час, коли запущено переробку саме тетрапаку. Стрічка-підйомник – і величезний пакунок відходів потрапляє у гідророзбивач об’ємом 16 кубічних метрів. Там, у воді, починається процес розривання та розволокнення пакування. У цьому «чані» тетрапак може бути від 50 хвилин до 1,5 години.

«Надалі відбувається кілька очисток – у «басейнах» під нами, а потім хороше волокно в рідкому вигляді йде далі, з нього робиться папір», – говорить Калиниченко і показує вже раніше відділену поліалюмінієву плівку. Її також очищують ще на двох виробничих стадіях.

Відділені органічні волокна підприємство пускає на різні паперові вироби – прес-форми, стаканчики, пакети, обгортки, папір для книжок. Поліал продають одразу після відділення від картону або ж у вигляді гранул.

«Є клієнти, які купують власне плівку, або ж ми робимо з неї різні види гранул. Наприклад, наш партнер вінницька компанія «Руслана» виготовляє з гранул люки. Дуже міцні й нецікаві «металістам». Ще можна плитку робити, черепицю. Також ми виготовляємо модифікатори для асфальту, вони використовуються для додаткового зміцнення покриття», – розповідає Калиниченко.

Цього року на фабриці планують запустити ще кілька агрегатів, щоб отримувати, як зазначає керівник, «чисту, ідеальну гранулу». Підприємство вже веде перемовини з постачальниками, щоб отримувати тетрапаки першими і в більших об’ємах. «Зараз ми переробляємо до 7 тисяч тонн упаковок на рік, а після запуску влітку ще однієї лінії дійдемо до 10 000. У 2022-му хочемо вийти на переробку 12 тисяч тонн на рік», – ділиться планами директор.

ВОЛОГОСТІЙКИЙ ПАПІР ТА ЕКОСКОТЧ

Усе те, що ми називаємо одним словом «макулатура», підприємство переробляє в кількості до 15 тисяч тонн на рік. Для розуміння: на виготовлення 1 тонни паперу потрібно 1200 тонн вторсировини.

Папір роблять різних видів, зокрема, офсетний, книжковий, обгортковий.

Останні здобутки – випуск вологостійкого паперу та екоскотчу.

«Чесно говорю – більше року працювали над вологостійким паперовим посудом. Досягли такої якості, що наш стаканчик не намокне, навіть коли цілий день стоятиме з рідиною. І при цьому його можна знову й знову переробляти», – заявляє Юрій Калиниченко.

Так само безкінечно можна переробляти й паперовий скотч з напиленням крохмалю. Після випуску пробної партії підприємство вже виготовило промислову. Її замовило харківське видавництво «Ранок» – для пакування замовлень.

За міцністю екоскотч поступається пластиковому і коштує відчутно дорожче, констатує Калиниченко, але додає: треба ж розуміти різницю, коли йдеться про очистку планети.

Головний технолог Тетяна Ятлова показує, як перевіряється екологічна стрічка.

«На розривній машині затискається смужка, прибираються упори – і папір починає натягуватися. Цей зразок витримав 6,65 кг сили на квадратний метр. Це дуже добрий показник для скотчу. А такий показник як зольність становить 3%. Якщо ми спалимо його, майже нічого не залишиться. Це ж органіка», – пояснює Ятлова.

Залежно від умов виробництва конкретної партії та її об’ємів, ціна одного рулончика скотчу (200 м) сягає від 120 до 150 грн.

Наразі підприємство продовжує експериментувати з папером – над чим саме працюють, тримають у таємниці.

На жаль, такі українські підприємства, як Зміївська фабрика, змушені купувати сировину для своєї роботи за кордоном. Це при тому, що наша країна захлинається у власному смітті. Тонна європейських тетрапаків, за словами Калиниченка, коштує від 50 до 100 євро.

«Макулатуру ми збираємо в регіоні, купуємо в інших областях. А от тетрапаки треба завозити з-за кордону. Ця партія, що ви бачили на переробці, з Європи. В Україні тетрапаки часто перемішані з іншими видами відходів – макулатурою, плівкою чи ще чимось. Сортування – на вкрай низькому рівні, глобальних сортувальних станцій взагалі немає, все ж уручну на смітниках і звалищах робиться», – констатує Калиниченко.

Він упевнений, що вже багато людей готові до сортування побутових відходів удома, однак місцева влада не готова забезпечити роздільний збір, не вистачає і дій з боку держави.

«Розділите ви вдома – а в дворі ж один контейнер для усього! Це прикро. У країнах Європи є і стимули, й штрафи. Наприклад, у магазинах паперовий пакет дешевший за пластиковий, бо там державні програми діють. Власникам вигідніше, щоб їхні покупці обирали екопакування. У нас же все навпаки», – говорить директор фабрики.

Юлія Байрачна, Харків–Зміїв
Фото В’ячеслава Мадієвського