У Миколаївській ОТГ масштабний велотур завершився українським рекордом
Стартували велосипедисти в Миколаївці, 22 вересня. Маршрут пролягав через села Дмитрівка, Мар’їна Роща, Катеринівка, Петрівка. У кожному населеному пункті гості дізнавалися про історію цих поселень, легенди, місцеві традиції, смакували фірмовими стравами та напоями.
Захід було проведено завдяки гранту 60 тис. грн, який Миколаївська об’єднана громада виграла в конкурсі «Європейський тиждень мобільності». Він є частиною проекту «Зелене світло велоруху в громадах», який проводить «Асоціація велосипедистів Києва».
Підготувати проект та велопробіг громаді допомогли у Дніпропетровському Центрі місцевого самоврядування, створеному за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону України.
– Ми, ще коли не знали про конкурс, планували провести у громаді велотур. Та раптом дізналися про грант. Написали програму європейського тижня мобільності й відправили на конкурс. Як-то кажуть, ризикнули – і виграли. Це перша грантова перемога нашої громади. Маленька, але вдала», - розповідає Інна Чорнокнижна, начальник відділу культури, туризму, молоді і спорту Миколаївської ОТГ. – І ось тепер на грантові кошти проводимо «Європейський тиждень мобільності.
За її словами, він тривав з 16 по 22 вересня, в останній його день учасники вирушили у велотур селами громади.
– Протягом тижня до нас долучилось більше 5 тисяч жителів від найменшого до найбільшого. У дитячих садочках проводили піші прогулянки, школярі разом з вчителями виїжджали у невеликі велотури від села до села, де діти дізнавались про їхню історію. До цього майже місяць проводили підготовчі роботи, виходили на суботники, готували локації, - додає Чорнокнижна.
Вона зазначила, якщо порівняти з велотуром, що громада провела у червні, кількість учасників зросла до 150. Розширилися й масштаби – крім жителів Миколаївської ОТГ брала участь і Межівська тергромада, багато молодих, активних велосипедистів приєдналися з Першотравенська, Дмитрівки.
Загалом наша мета, аби про Миколаївську громаду дізналися всі, тому вирішили проїхатись веломаршрутом територією нашої громади, невеличкими її селами, до яких давно ніхто не заїжджав. Надалі ми плануємо проводити «Європейський тиждень мобільності» щороку, - зауважує Чорнокнижна.
Як велосипедисти агітували дмитрівчан приєднуватись до ОТГ
Журналісти зустріли учасників велотуру на трасі, коли ті вже стартували з Миколаївки. Різнокольорова юрба велосипедистів на хвилину затрималась, аби підтягнулись ті, хто відстав.
– Куди прямуєте? - запитуємо у заступника голови Миколаївської ОТГ Любові Гарнатко.
– Зараз їдемо до сусіднього села Дмитрівка. Там у нас екозупинка на 15 хвилин, презентація єдиного у Петропавлівському районі електромобіля та його перспектив в майбутньому, - каже вона.
Голова Дмитрівської сільської ради Іван Руденко привітав гостей та розповів історію села.
Він зазначив, що Дмитрівка заснована 1776 року й названа на честь козака Дмитра Полового. Село розкидане на півтори тисячі гектарах землі і розділене наче поквартально. На одному з таких кварталів Лебежому й було перше поселення. Зараз до сільради входять шість населених пунктів – заснованих вихідцями з села Дмитрівки: це Олефірівка, Бажани, Кардаші та наймолодше село Відродження. Разом тут проживає майже 4,5 тисячі населення. Мають чотири школи, амбулаторію, два ФАПи, чотири будинки культури, три відділення зв’язку. За останні два роки найбільше намагаються підтримати освітню галузь. На заміну вікон, ремонти, автобусне обслуговування та інші потреби шкіл виділили більше мільйона гривень. Питання вуличного освітлення вирішують у співпраці з партнером - ДТЕК Павлоградвугілля.
– Цього року спрямували 415 тисяч гривень на проведення освітлення, якщо темпів не збавимо, то й наступного року співфінансування на суму 500 тисяч гривень допоможе вирішити питання остаточно, - сподівається голова сільради.
Приїзд велотуру в Дмитрівку планувався далекоглядно. Це саме та сільрада, яка мала б органічно об’єднатися з Миколаївською ОТГ, але в останній момент її депутати передумали, вирішили, що їм добре й так, тож нині покладаються на допомогу фермерів та шахт ДТЕК «Павлоградвугілля». Хоч між собою люди таки говорять, що та допомога – сьогодні є, а завтра? От в об’єднаній громаді бюджет сягнув 75-ти мільйонів, і вулиці тут давно вже всі освітлені, а в необ’єднаній Дмитрівці він так і лишився в межах 6-ти мільйонів. Отож миколаївці, як добрі сусіди, не ображаються на те, що їхньою пропозицією про об’єднання знехтували, навпаки, намагаються переконати, що жити в громаді набагато краще й цікавіше.
Про переваги об’єднання дмитрівському голові нагадали й свої ж односельці – пенсіонери:
– Іване Івановичу, зробіть так, щоб нас приймали в лікарні Першотравенська. Адже миколаївських приймають, а нам кажуть - платіть. Пошкодуйте пенсіонерів, то ми вам дякуватимемо, - просить бабуся, яка, до речі, приїхала чи прийшла до магазину з велосипедом.
– Питання вирішується, хоч воно справді не таке просте, як здається, - обіцяє голова сільради.
Руденко згодом пояснив, що депутати Миколаївської ОТГ дійсно уклали міжмуніципальну угоду з Першотравенською лікарнею, перерахували 1,5 мільйона гривень і всі мешканці можуть скористатися послугами профільних лікарів. Це крім того, що є три свої сімейні лікарі. А в Дмитрівці, може цього й хотіли б, так коштів на все не вистачає.
Між тим зацікавлені вже обступили електромобіль і розпитували власника Ігоря Мартиненка про безшумну диво-машину.
На думку Ігоря, у найближчі п’ять років перспектива застосування таких автомобілів в Україні зміниться на краще. Але хтось має бути першим. І дуже добре було б, якби приклад показали керівники держави, районів, областей, сільських рад. Адже потрібно робити інфраструктуру, аби людина не переймалась, що проїде якихось 150-200 кілометрів і їй потрібно зробити десь підзарядку автомобіля. Тому підхід не лише власників електрокарів, а й влади у тому, щоб розвивати інфраструктуру для таких автівок, – найголовніше завдання нині. А загалом це – звичайний автомобіль. Проте він не шкідливий для довкілля і зовсім безшумний.
– То це виходить у Дніпро доїхати й все?
– Та ні, в Дніпрі є швидка зарядка, що за 50 хвилин на 80 відсотків місткості акумулятора заряджає. Тому я гарантовано знаю, що мені вистачить повернутись додому, - каже власник автокара.
Велотур єднає громаду
Після екологічної зупинки велосипедисти вирушили до села Мар’їна Роща. На них чекала «Галявина дружби» та смаколики з медом від місцевих пасічників. А їх тут – через кожен двір. Ось і юний бджоляр – шестикласник Данило Богацький, який переймає мудрість ремесла у батька Олександра. Він не лише показував як влаштований вулик, а й організував фотозону у «Щасливому вулику». Інша фотолокація діяла на фоні осіннього сільського колориту з гарбузами, яблуками, виноградом.
Знаючи, що велотурівці у селі Петрівка потраплять на зупинку зі справжнім українським весіллям, мар’їнські бджолярі передали молодятам банку солоденького, а всі разом уквітчали весільне деревце.
Для мешканців цього села децентралізація прийшла з доброю звісткою. Понад 20 років селяни потерпали без води. У місцевих колодязях вона гірка й несмачна, а нині тут вихваляються новенькою водонапірною баштою.
Депутат Миколаївської сільради Вадим Садовий зазначив, що в ній ще має вистоятись певний час фундамент, але бетонні кільця для розведення мережі водогону по селу вже завезли і підрядник з понеділка розпочне роботу.
– Воду братимемо з артезіанської свердловини на 61 метр, пробурити яку допомогли у ДТЕК «Павлоградвугілля». Я особисто обходив людей і всі погодились на підключення централізованої води, - заявив депутат.
Ще 15-20 хвилин крутять педалі учасники велотуру і потрапляють на ярмарок у селі Катеринівка. На столах та імпровізованих ятках дари садів та городів: дорідна картопля й цибуля, огірки й помідори. А ще тут – вишивані рушники й рукоділля. Ось вже хтось прицінюється, хтось просить обміняти, а десь вже за щось сваряться торгівці. Одне слово – ярмарок! Люди обступають видовище.
– Ой, ви ж нам козу не затопчіть, - просить ведуча, - Ігорчику, кричи, що в нас там коза є. А десь з-за спин чується молоденький голос господаря:
– Селфі з козою платне - коштує 5 гривень, а спробувати подоїти – буде ще дорожче!
Сміх, жарти, веселощі, улюблені українські пісні, яких співають разом. На лавці сидять старожили – тутешні жінки. Питаємо, чи подобається, кивають, що так, кажуть, давно в нас нічого такого не було.
– А чи є сміливці дістати черевики зі стовпа?
Не встигли розгледітись, як один хлопчина пружно піднявся по свіжоструганому п’ятиметровому стовпові, і ось вже на вершечку відв’язує чоботи.
Знайомтесь – Владислав Лісний, займається рукопашним боєм, дотримується здорового способу життя. До речі, у велотурі він майже весь час теж був попереду. Звичайно, за свою перемогу в конкурсі отримав приз.
Рекорд України на найбільший металевий тризуб встановлено!
Частування на «Катеринівському ярмарку» було для велосипедистів доречним, адже попереду очікував переїзд на висоту, що по-місцевому зветься Герцівська гора. Це місцева «Говерла», адже вважається найвищою точкою Дніпропетровщини – 108 метрів над рівнем моря. Сили знадобилось чимало, дехто вирішив залишити своїх залізних двоколісних внизу. В усіх відчувалась втома. Але вже на висоті учасники велотуру відчули піднесення, щойно глянули на великий Державний прапор, встановлений тут до Дня Незалежності України. Нині тут вже розмістився величезний металевий тризуб.
– Бути на цьому місці приємно. Приємно, що і Прапор, і Герб України стоять на нашій території. У Дніпрі – найбільший, а в нас – найбільший на території громади. Тепер на цьому місці частіше проводитимемо різноманітні заходи. Вже наступного року тут будуть зміни і буде в нас маленька Хортиця, - сказав голова Миколаївської ОТГ Віктор Одоєвцев.
Виступ юних козаків та козачок гурту «Джура» села Васильківське, що теж входить до об’єднаної громади, зачарував силою та мужністю. В очах кожного глядача можна було прочитати: «Це ж наші! Молодці!». Як вправно і хлопці, й дівчата вертіли гирями. На мить здалося, що ось у тієї дівчинки вона, мабуть, бутафорна, так легко вона її підкидала й ловила на льоту. Аж ні – справжня. А які силові вправи на міцність залізного ланцюга, згинання шампурів, ходіння по лезах ножів!
– Минулого разу ми піднімали Прапор на найвищій точці нашої громади, а нині – відкриваємо тут Герб. А для нас велика перемога в тому, що зібралося багато людей вдруге. Ми сьогодні були у трьох селах Миколаївської громади, де щиро вітали гостей. Всі раді, емоційні, сповнені ентузіазму і раді зустрітися ще, - сказала староста Петрівського старостинського округу Миколаївської ОТГ Світлана Гарнадко.
Настала урочиста мить, представник Національного агентства рекордів України Олена Булах оголосила зафіксований новий рекорд:
– Розмір металевого Герба: 4 метри 65 сантиметрів – заввишки, 3 метри 40 сантиметрів завширшки. Я хочу урочисто заявити, що це найбільший металевий Герб в Україні. Ви є найперші. Тепер, щоб перевершити цей рекорд, треба намагатись зробити ще більший, але на цей час ви увійшли в історію, - сказала Олена Булах.
Державний Гімн, що заспівали біля тризуба учасники велотуру, вітер, як ретранслятор, розніс околицями. А хтось зі старших спокійно і впевнено сказав, що саме тут і є Україна.
На весіллі були, мед-пиво пили
Коли спускались з гори, кожен переживав якісь свої глибокі емоції. І навіть, коли приїхали у Петрівку та ховались у тіні дерев на подвір’ї старої садиби пана Герценова, відчували, що кожен думає про своє.
Аж раптом ведуча запрошує спершу тих, хто в кольорових футболках (тобто гостей Миколаївської ОТГ) до панських володінь. Просить вимкнути телефони, бо ліхтарями користуватися не можна. Спускаємося до льоху, звідти долинула мелодія скрипки. За два кроки з денного геть нічого не видно. Загадковість струшує уяву. Пальці намацують вогку глину на стіні, ноги теж відчувають вологу. У темряві підсвічуються обличчя учасників інсталяції, які наче питають, на що ж ми витрачаємо життя? На роботу, гроші, імідж, різні турботи, вихваляння, а варто б - на добро, любов, ласку, мрії.
Цікаво, що в самій панській будівлі нині діє Свято-Троїцький храм. Правда служба відбувається тут лише у великі свята, здійснює її отець Олександр з Першотравенська.
Їй 240 років, це панська хата, он тут кухня була, а далі кімнати. Товщина стін – 75 сантиметрів.
Ось тут, - показує в кімнаті справа, - мій син у першому класі сидів за партою, коли початкова школа була, доки у 1974 році не відкрили нову. Я працювала головним бухгалтером, то я знаю, - розповідає староста храму Валентина Сивокобильська.
Зрозуміло, що панська хата такого віку могла б стати гарним туристичним об’єктом, якби зробити відповідний ремонт.
– Не все одразу, - говорить Одоєвцев. – Цього року ми ремонтуємо будинок культури в Петрівці, наступного – плануємо в Катеринівській. Церкві теж допомагаємо.
Коли вже всі пройшли «випробування» льохом, велотурівців запросили на українське весілля у Петрівці. Обирали посадженого батька, зустрічали нареченого, що приїхав зі сватом на мотоблоці, перевіряли молодого на щедрість, на почуття гумору. Коли в молодого не вистачало грошей на викуп, який просили за молоду, що «чимало наїла у батьків», люди щедро складали в шапку хто п’ять, хто двадцять гривень. І щиро йому співчували, коли намагались підмінити наречену. Та, як і буває на гарному весіллі, все скінчилось по-доброму: молодих благословили, рушничком зв’язали, молодій господині хустку пов’язали. А ще ж пісень співали, танцювали. І не аби що, а автентичний танок «Картопля». Для учасників велотуру провели майстер-клас. Не забули й про подарунки, які передавали молодятам на зупинках. А яке ж весілля без застілля! Спершу посадовили молодих, а далі й всіх гостей пригостили обідом. Так і хочеться сказати, як у казці, що кореспонденти Укрінформу там теж були, мед-пиво пили, але попереду ще була остання велозупинка і підбиття підсумків, подяка усім, хто долучився до проведення «Європейського тижня мобільності».
Попри втому, досить спекотну погоду, всі були задоволені, жалкували лише, що раніше не брали участі у такому заході.
До речі, з дистанції жоден учасник не зійшов, хоч по дорозі луснули шини у трьох велосипедів і техпідтримці довелося їх брати в автопричіп. Загалом веломандрівники того дня подолали 40 кілометрів шляху. Тож до наступного велотуру організатори вже планують щось цікаве й незвичне.
Програма «U-LEAD з Європою» фінансується спільно Європейським Союзом і державами-членами - Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією і підтримує реформу децентралізації та її секторальні напрямки.
Людмила Блик, Микола М’якшиков, ДНІПРО
