Цілюща вода до-Юрського періоду

Цілюща вода до-Юрського періоду

527
Ukrinform
У колишньому княжому маєтку працює нині Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня, що славиться унікальною за складом мінеральною водою

Колись це був княжий маєток. У прямому сенсі слова: ним півтора століття тому володів недавній герой Шипки, командир Старобільського кінного полку князь Бойчевский. Повернувшись із Болгарії у 1878 році, Бойчевський звів у трьох верстах від центру міста панський дім на лівому березі Айдару, якраз навпроти місця впадання річки Білої. Навколо дому висадили сад, однак недовго князь насолоджувався тихим, майже сільським життям. Скоро він отримав призначення в Москву, і маєток довелось продати багатому місцевому купцеві на прізвище Марченко.

КНЯЖІ ХОРОМИ

Старобільчани якось погано запам’ятали князя Бойчевського, а от Марченка пам’ятають і досі. Мої знайомі, ще дітьми, йдучи гуляти в мальовничий куточок на околиці міста, так і казали: «Йдемо до Марченка…»

Мені, звичайно, трохи ніяково, що не можу пригадати імена цих панів. Здається, князя звали Миколою Петровичем, а ініціали Марченко – К. К. (хоча один раз зустрів згадку про ще одного представника старобільського купецтва з таким прізвищем на ім’я Петро). Більшого в інтернеті знайти не вдалося, а проводити тижні в повітових архівах елементарно не вистачало часу. До того ж, завданням моїм була зовсім не історична розвідка і написання чиїхось біографій, а розповідь про сьогодення установи з дещо сухою титулатурою: комунальний лікувально-профілактичний заклад Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня (СОФТЛ). Хоча зовсім без історії тут не обійтися.

Розмістився заклад якраз у княжих хоромах. Точніше, власне «хороми» сьогодні капітально ремонтують: після того, як тут із десяток років похазяйнував приватник від медицини, це єдиний реальний спосіб врятувати історичну будівлю. А всі процедури проводяться у новому корпусі… Ну, як – новому. Два десятки років тому його побудували за кошти тоді передового - як це не дивно сьогодні звучить – державного підприємства «Ровенькиантрацит». До початку війни працівників вугільного об’єднання тут лікували безкоштовно, але після відомих подій 2014-го такий привілей вони втратили.

Чи знайшла окупаційна «влада» заміну цієї втрати для «віджатого» в Ріната Ахметова підприємства? Гадки не маю. Хоча до мене донеслося відлуння скандалу зі спробою оздоровити кількох працівників Должанського (недавній Свердловськ) і Ровеньків у російській Анапі. Грошей на це на підприємствах не знайшли, і окупаційна “влада” не дала.

Зате ті з пацієнтів СОФТЛ, хто під омофор «русскава міра» не потрапив, не лише нічого не втратили, але й багато придбали. У цьому кореспондент Укрінформу мав можливість переконатися особисто. Щоправда, в медицині він мало що тямить, зате оцінити осучаснені інтер’єри коридорів, вестибюлів і палат цілком у змозі. І новеньке обладнання теж справляє належне враження.

Щодо палат... Коли мені показали розкішну, на дві персони, палату з холодильником і плазмовим телевізором, я запідозрив підступ, але головлікар одразу ж повела мене по палатах, так би мовити, другої категорії.

На чотири ліжка, але ще більш просторі – і все з тими ж холодильниками і «плазмою». Деяку нерівність, зрозуміло, можна угледіти і в цьому. Однак... Лікарня, крім обов’язкового переліку безоплатних послуг, надає ще чималий спектр послуг платних. А людина, яка платить свої гроші, вибачте, має право вимагати більш комфортних умов. Між іншим, формально СОФТБ грошей за надання ліжок у палатах не бере – тільки платні послуги. Тим не менш, найкращі умови готова забезпечити.

МІЛЬЙОНИ НА ЗДОРОВ’Я

Слід сказати, що основні зміни в колишній Водолікарні відбулися за останні два роки. Головний лікар Олена Платонова, цілком природно, висловила подяку за сприяння в цій шляхетній справі безпосередньо голові облдержадміністрації Юрію Гарбузу. А кому ж іще – враховуючи, що в області відсутній такий атавізм «совка» як обласна рада?! Адже це за підписом голови ОДА були виділені кошти на (цитую):

«Капітальний ремонт лікувального корпусу № З СОФТЛ у сумі 2 849 000,00 грн; капітальний ремонт їдальні в сумі 1 495 043,00 грн; капітальний ремонт котельні 1 498 000,00 грн; капітальний ремонт благоустрою території 2 982 000,00 грн; поточні ремонти приміщень Старобільської ОФТЛ 613 511,00 грн; закупівлю сучасного медичного обладнання в сумі 2 668 484,00 грн»

Так, до слова. Подібні звіти авторові цих рядків доводилось читати багато разів. Тому здались дивними відносно малі суми, виділені на реконструкцію лікарні. Якщо не помиляюсь, іншим господарникам подібні обсяги перетворень обходились чи не на порядок дорожче.

Новим обладнанням Олена Іванівна особливо пишається:

– Звичайно ж, з його застосуванням пацієнти набагато краще і швидше одужують. Болі знімаються навіть після першої процедури. Особливо ударно-хвильової; особливо після лазера БТЛ-івського, після магнітотерапії. У дітей швидше йде процес консолідації – тобто відновлення кісткової тканини, її загоєння після переломів. У нас чудовий тренажерний зал. Пацієнти, яким протипоказане підводне витягування, займаються у тренажерному залі (залів – два). Там мультистанція – може займатися не одна людина, а відразу три. В області ми – єдина така лікарня.

Гуляючи по території, підійшли до альтанок.

– Бачите: в одних альтанках столики звичайні, а інших – високі. Здогадайтесь, чому.

Довго вона мене не екзаменувала, пояснила майже відразу. Виявляється, після процедури витягування пацієнт може стояти або лежати. Сидіти він не може.

– Ми тому і в кожній палаті встановили телевізори. Щоб хворі могли лежачи дивитися передачі. У фойє ж можна тільки сидіти...

– Гроші на лікування – бюджетні?

– Так, але все, що ми заробляємо на платних послугах – також витрачаємо на лікування. На закупівлю грязей, на матеріали для кисневих коктейлів – соки, женьшені, корінь солодки і таке інше – але не в таких великих обсягах, як за бюджетні кошти. Платна медицина існує у нас іще з 2008 року. У нас була і бюджетна частина, і госпрозрахункова. Були тільки амбулаторні хворі, які могли купувати процедури, не проживаючи тут і не харчуючись. Раніше перелік платних послуг затверджував Департамент охорони здоров’я; з 2012 року ми, прораховуючи свої процедури, віддаємо в Департамент економіки; той перевіряє наші розрахунки і передає в Торгову палату. Голова обласної адміністрації затверджує платні послуги, інформація про які публікується в обласній газеті.

У 2013-му році у нас був один невеликий спектр процедур: масажі, ванни мінеральні, перлинні, грязьові аплікації, електрогрязьові і ще деякі. Закупивши нове обладнання, ми переглянули сектор послуг, перерахували і впровадили новий їхній перелік. У 2018 році глава області їх затвердив – звичайно ж, після Департаменту економіки, де нас перевірили. Є відповідний наказ. Ось у нас вже нові послуги з великим спектром процедур.

ВОДА І СІЛЬ

Строго кажучи, ми з Оленою Іванівною так і не дійшли єдиної думки щодо цього самого «періоду». Просто з’ясували, що вода – унікальна натрій-хлоридна бромна – на території лікарні видобувається, на підставі ліцензії Мінекології, на глибині 507 метрів. Родовище, як встановили фахівці геологічного підприємства «Схід ДРГП» – «середньо-кам’яновугільного віку». «Юрські» водоносні горизонти залягають навіть на меншій глибині – до 350 метрів.

– Мінеральна вода – це наша родзинка. Свердловина у нас на території лікарні, її регулярно досліджує Одеський інститут курортології. Хімічний склад води вони досліджують кожні півроку; йдуть клінічні випробування. Є висновок, що ми можемо лікувати пацієнтів із захворюваннями опорно-рухової системи. Вода використовується тільки зовнішньо. Бальнеологично – тільки для ванн. Ну, ще можна застосовувати для полоскання горла. Відмінно звужує судини, забезпечує протизапальну дію. Навіть практикуємо лікування захворювань шкіри – таких як псоріаз: чудово йде загоєння. Мало того: бувають у нас пацієнти з остеомієлітом, з хронічною формою свищів. І теж вода загоює. Цілюща вода, дійсно.

– Воду на винос не продаєте?

– (сміється) Ні, якщо комусь із пацієнтів ніс, горло заклало – звичайно, прийде у ванне відділення, набере мінеральної води і три-чотири рази на день – полоскання. Так – можна. Люди за день одужують.

Ще один предмет гордості головного лікаря – соляна кімната:

– На стінах сіль – кухонна. І працює апарат для спелеотерапії. Теж закуплено за бюджетні кошти. Там система така. Є операторська кімнатка, де встановлено апарат. Працює за принципом кавомолки. У нього закладається просушена кам’яна сіль, яка подрібнюється до найкрихітніших частинок, і ця дрібнодисперсна сіль подається в кімнату. Приглушене блакитне світло, яке не дратує і навіть заспокоює, легка музика – і сіль. Людина лежить півгодини, вдихає… Дуже допомагає при хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, алергійних захворюваннях.

ДЕ ЛІКУВАВСЯ НЕСТОР ІВАНОВИЧ

Лікувальна база СОФТБ налічує 11 підрозділів, і про всіх їх у мене просто немає можливості розповісти в одному матеріалі. Тому запитав прямо про ефективність лікування.

– Показники? Статистика? Ведеться. За 2017 рік у нас проліковано більше тисячі хворих. Зазвичай у нас на 50 ліжок 850 путівок передбачено на рік, але іноді буває й більше. Ми виписуємо з покращенням стану майже 100% пацієнтів. Сколіози вирівняти неможливо. Коли йде викривлення, на 100% його вже не виправити. Це якщо дитина згодом займається танцями, плаванням і всім іншим, що зміцнює м'язовий корсет – тоді інша справа. Протрузії, грижі міжхребцевих дисків – так, вони зменшуються в розмірах після витягнення. Але зовсім прибрати їх... Міжхребцевий простір – його ж не збільшити одним витягом. Ми трішечки, якщо на 1 мм збільшимо – тоді ця протрузія, грижа, зменшується, диск трошки сплющується. Але щоб зовсім – це тільки оперативне втручання необхідно. Але це вже питання нейрохірургів, оперуюючих травматологів – але не фізіотерапевтів. Ми, фізіотерапевти, намагаємося полегшити страждання наших хворих.

Повне одужання навряд чи можливо, хоча... Діти від 5 до 10 років після переломів: кістка зрослася; ми контрактуру своїми процедурами прибрали – і дитина одужала. Правильно?

Не було ніяких підстав не погодитися з доктором. У чому ми не дійшли згоди, так це в історії лікарні. Згідно з місцевими легендами, в маєтку Марченка (Бойчевского в Старобільську практично не пам'ятають) лікувався Нестор Махно. Олена Іванівна про такий факт не знає, і взагалі, Водолікарня як державний медичний заклад функціонує з 1934 року. Довелося звернутися до знайомого професійного історика, до якого я й раніше часто звертався – до Валерія Снєгірьова. Який багато писав про Старобільськ взагалі і про Махна (в період чергового примирення з більшовиками восени 1920 року) зокрема.

Він підтвердив: лікувався батька, зокрема, й у «Марченка». Точніше, загоював рани після операції, яку йому зробили на нозі місцеві хірурги. До речі, вже тоді в околицях міста добували мінеральну воду, але чи була вона натрій-хлоридною бромною – чи просто била джерелом десь по сусідству з маєтком Марченка – важко сказати.

Наостанок із чисто журналістських мотивів, поцікавився, з якою з відомих вод у «родинних стосунках» вода старобільська. Олена Іванівна задумалась на хвилину…

– Вода у нас комбінована... Є натрій-хлоридні води, є – йодо-бромні. А у нас – натрій-хлоридна бромна. Ну, плюс ще магній, кальцій, йод... Схожа на Карлові Вари, але там більше радону. У Хмільнику теж радон. Куяльник – бруду. Такої води... От був санаторій «Сосновий» – неподалік від села Лиман, Старобільського району, але він поки не функціонує. Так що такої води більше ніде немає.

Тобто вода тут унікальна. Анамнез пацієнта Нестора Івановича Махна може це підтвердити.

Михайло Бублик, Сєверодонецьк

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-