Скелет у музеї
У Херсоні, у старому центрі міста, за адресою Театральна, 5 працює унікальний музей. Він був споруджений і відкритий саме як природничий музей ще в далекому 1906 році. «В Україні небагато таких споруд, які відразу будувалися під музей», - говорить директор Херсонського обласного краєзнавчого музею Тетяна Братченко.
Тут зберігаються експонати, які лишив після себе знаний у світі вчений і засновник херсонського Музею природи Йосип Пачоський. Сюди також приходять подивитися на скелет 26-метрового кита, який привезли у Херсон у 60-х роках минулого сторіччя моряки. Тут вам розкажуть про коралові рифи і про мешканців світового океану. Для багатьох херсонців цей музей є найулюбленішим, саме тому вони продовжують передавати у його фонди власні колекції.
Проте наразі не кожен відважиться сюди зайти. Чому? Про цю точку на карті, яка важлива не лише для України, а й для сусідньої з нами Польщі, - наша розповідь. Але передусім, це розповідь про людей, які лишають свої надбання у спадок нащадкам.
ЗОЛОТЕ ІМ’Я В НАУЦІ
У далекому 1897 році Херсонська губернська земська управа запросила молодого вченого Йосипа Пачоського на посаду губернського ентомолога. Пачоський народився у Білогородці Волинської губернії (нині Рівненська область) у польській родині. Закінчив Уманське училище землеробства і садівництва, вивчав рослини Уманщини. У 23 роки став дійсним членом Київського товариства природознавців. Наступні шість років вивчав флору і фауну Донських і Калмицьких степів, Північного Кавказу, Криму, Полтавської, Волинської, Подільської губерній, Полісся.
У тодішній Херсонській губернії (за територією – найбільшій на той час губернії України, яка мала широкий вихід до Чорного моря) Пачоський організував ентомологічний кабінет при губернській земській управі для вивчення шкідників сільського господарства і розробки рекомендацій щодо боротьби з ними. Дослідники пишуть, що вчений був одним з ініціаторів охорони степу, приділяв увагу розробці раціонального мисливського законодавства. Пачоський наполягав на забороні весняного і літнього полювання, коли винищується велика кількість дичини. І він таки добився, що в Україні з 1925 року було заборонено полювання у цей період, пише Людмила Ланшина (Волинський краєзнавчий музей).
«Пачоський – ботанік, зоолог, один з фундаторів природно-заповідної справи України та Польщі, людина зі світовим ім’ям. Херсонська губернія страждала тоді від пилових бур, суховіїв, нашестя шкідливих комах, і йому потрібно було розробити рекомендації для боротьби з ними. За рік він виготовив близько тисячі ентомологічних коробок. Тож виникла нагальна потреба у приміщенні, де можна було б зберігати ці унікальні експонати. І у 1906 році двері цього музею відчинились для відвідувачів. А першими його гостями стали студенти Херсонського сільськогосподарського училища», - розповідає Алла Дерюжина, завідувачка музею природи (нині він є науково-природничим відділом Херсонського обласного краєзнавчого музею).
Гербарна колекція Пачоського – це 22 тисячі експонатів, а ентомологічна налічує близько 10 тисяч екземплярів комах. Є у музеї і зоологічна колекція, в його експозиції та фондах зберігаються велика колекція пташиних гнізд, є також геологічна, мінералогічна, палеонтологічна колекції. Власне про Пачоського Алла Дерюжина може говорити годинами – про його дослідження флори та фауни, наукову та викладацьку роботу.
У Херсоні шанують цього вченого – кожні п’ять років тут проходять читання, присвячені йому. Тримають зв’язок із польськими вченими. Адже у 1923 році Йосип Пачоський виїхав до Польщі, залишивши у Херсоні всю свою колекцію. Пачоський був шанованим вченим не лише у нас, він став доктором філософії Познанського університету, членом-кореспондентом Польської Академії наук, заслуженим професором Познанського університету. На його честь названо 10 видів вищих рослин, три з них ростуть в Асканійському заповідному степу на Херсонщині.
ВІД КОМАХ ДО КИТА
Фонди музею збільшувались не лише стараннями Пачоського. Природничі колекції поповнювали у різні роки експонати, передані сюди Одеською ентомологічною комісією, а також ентузіастами. Колекцію ссавців і птахів передав до музею Олександр Браунер, зразки ґрунтів – Василь Топоров, гербарій – Іван Рябков, поповненню фондів сприяли і відомі Фальц-Фейни.
Як підкреслила Алла Дерюжина, справжня родзинка музею – це скелет кита фінвала. Його добули біля берегів Антарктиди китобої. Це були випускники Херсонської мореходки, які працювали на судах китобійних флотилій. Вони й зробили місту такий незвичайний подарунок. Загалом у музеях України експонується чотири скелети кита. Проте у Херсоні скелет розміщений у загальнодоступному музеї. «У нас будь-який пересічний відвідувач може прийти і оглянути цей скелет, в інших містах до них немає такого відкритого доступу», - говорить Дерюжина.
До речі, місцева влада подарунок у 60-х роках не оцінила. Тому кістки кита зберігалися у фондосховищі музею. Зараз скелет кита – центральний експонат музею, він цікавий не лише дітям, а й дорослим.
Проте ентузіасти, які поповнюють фонди музею, не лишились тільки у далекому минулому. Є, наприклад, ще одна людина, яка передала музею свою колекцію вже у нинішній час.
«Унікальну колекцію передав наш херсонський ентомолог Олександр Михайлович Зиков, який помер минулого року. Він протягом 35 років у свої відпустки їздив тодішнім СРСР, найбільше – у Середню Азію, і збирав свою колекцію метеликів і жуків, яку передав нам. Це 10 тисяч екземплярів, на виставці зараз лише 2 тисячі з них. Ця колекція проходить наукову обробку. Олександр Зиков закінчив сільськогосподарський інститут, був членом ентомологічної спілки, але це було хобі, якому він віддавав свій час і кошти. На його експонатах інші захищали дисертації, а сам він так і не захистився, хоча його база дозволяла це зробити. Йому, до речі, пропонували продати колекцію, проте він дуже хотів, щоб вона залишилась у Херсоні, у Музеї природи», - розповіла Алла Дерюжина.
СТРАШНО ЗАЙТИ, АЛЕ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ВИХОДИТИ
«Музей природи у Херсоні з’явився не лише завдяки коштам із казни, на нього частково збирали гроші і звичайні люди», - каже директор обласного краєзнавчого музею Тетяна Братченко.
Будівля музею і його колекції збереглися у буремні роки Другої світової війни, пережили окупацію. У 1963 році два головних музеї Херсона – природничий та історичний об’єднали в один, і він почав називатися краєзнавчим музеєм. Тоді будівля природничого музею перейшла у власність інших установ – тут розміщувались різні трести та управління. А у приміщенні сучасного краєзнавчого музею з’явилась нова експозиція, де вагоме місце посіла колекція Пачоського. Проте ентузіасти – громадськість і музейні працівники - повернули у 1989 році будівлю колишнього природничого музею, і тут знову розмістився музей природи.
Але наразі хепі-енду все ж немає, бо будівля цього музею нині у жахливому стані. Фасад обшарпаний, фундамент просідає. Не кожен зважиться запросити сюди гостя чи туриста – по-перше, просто соромно за місто й область.
- Відвідувачі кажуть: «Боже, ми боялись заходити в цей будинок, нам здається, що він зараз завалиться». А після екскурсій люди говорять: «Ніколи не думали, що тут так гарно», - і цікавляться - «а коли ж тут робитимуть ремонт», - розповідає Алла Дерюжина.
За її словами, музей природи люблять не лише херсонці, сюди, наприклад, охоче приїздять на екскурсії і сусіди-миколаївці.
«На жаль, на ремонт будівлі не виділяє кошти ні міський бюджет Херсона (адже більшість відвідувачів усе ж мешканці обласного центру), ні обласний», - каже директор обласного краєзнавчого музею Тетяна Братченко.
На базі музею проводять виїзні засідання місцеві депутати, висловлюють підтримку, та будівля як була, так і лишається у жахливому стані. «Музей робить, що може. У нас уже тричі розробляли проектно-кошторисну документацію на ремонт будівлі, проте грошей на нього жодного разу з місцевих бюджетів так і не отримали. Результату немає», - каже Тетяна Братченко.
Єдиний, хто все ж зміг «вибити» для ремонту музею 2,5 млн гривень субвенції з держбюджету, це народний депутат України від Херсонської області Олександр Співаковський. Проте поки розпорядники коштів проводили тендери, виявилось, що для ремонту, через інфляцію і зростання цін, потрібно вже не 2,5, а 7,5 млн гривень. «А наприкінці минулого року з наших 2,5 млн гривень половину забрали на будівництво мостопереходу у Херсоні. І сьогодні у нас залишилось із цих коштів лише 1,2 млн гривень. Дай Бог, щоб вистачило хоч би на зміцнення фундаменту, бо там є проблеми», - із сумом констатує директор обласного краєзнавчого музею.
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ
Ось такий музей, що лякає і захоплює, є у Херсоні. І неминуче виникає запитання: невже в регіоні, який нині позиціонується саме як нова туристична Мекка України, і в якому завдяки децентралізації мають сьогодні бюджети з великим профіцитом коштів, справді немоливо відшукати кошти, щоб урятувати для сьогодення і майбутнього спадщину, подаровану Херсону й області кількома поколіннями вчених та ентузіастів?!
Валерій Староселець, Херсон
Фото автора та надані Херсонським обласним краєзнавчим музеєм
