Імміграція для відновлення: як Україні закрити дефіцит кадрів і зберегти безпеку

5 травня 2026 року в Укрінформі відбувся круглий стіл на тему «Імміграція для відновлення: як Україні закрити дефіцит кадрів і зберегти безпеку», присвячений одному з ключових викликів повоєнного розвитку — забезпеченню економіки людським капіталом. Захід організовано Інститутом демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціацією «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та громадською організацією «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Круглий стіл став продовженням серії публічних обговорень, присвячених підготовці Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект). У центрі дискусії — питання керованої імміграції як одного з інструментів економічного відновлення країни.

Захід об’єднав представників державних органів, науковців, експертів ринку праці, бізнесу та громадського сектору для обговорення практичних механізмів формування політики імміграції. Під час дискусії було представлено підходи, закладені у проєкті Стратегії, зокрема щодо переходу до системної політики залучення іноземних працівників, запровадження прозорих механізмів відбору, розвитку програм інтеграції та посилення міжвідомчої координації.

Учасники обговорення виходили з того, що в умовах демографічного скорочення та зростаючого дефіциту робочої сили імміграція стає практичним інструментом економічної політики. Водночас ключовим викликом залишається пошук балансу між потребами ринку праці, питаннями безпеки та готовністю суспільства до інтеграції нових мешканців.

Окрему увагу було приділено необхідності спрощення процедур працевлаштування іноземців, підвищенню їх прозорості, а також формуванню системної політики інтеграції, яка дозволить перетворити імміграцію з потенційного виклику на ресурс розвитку.

Обговорення відбулося в межах серії публічних та експертних дискусій, спрямованих на доопрацювання Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект), яка передбачає системні рішення щодо повернення громадян, інтеграції внутрішньо переміщених осіб, розвитку внутрішнього ринку праці, залучення іноземних працівників та формування ефективної системи управління міграційними процесами.

Дискусія розпочалася з окреслення загального контексту та ключових підходів до формування політики керованої імміграції. Учасники зосередилися на тому, як поєднати потреби економіки, виклики демографічної ситуації та питання безпеки в єдиній державній політиці.

Відкриваючи обговорення, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики» Василь Воскобойник наголосив: «Сьогодні Україна вже відчуває реальний дефіцит робочої сили. І в цій ситуації ми змушені ставити питання: чи готові ми не лише повертати своїх громадян, а й системно залучати людей ззовні. Йдеться про керовану імміграцію — політику з чіткими правилами і зрозумілими критеріями, яка відповідає потребам економіки. Водночас ключовим завданням є пошук балансу між потребами ринку праці і здатністю суспільства інтегрувати нових людей».

«В Україні і до повномасштабної війни спостерігався високий, навіть за європейськими мірками, рівень старіння населення, постійно погіршувалося співвідношення між віковими контингентами, які є переважно виробниками матеріальних благ і послуг, та контингентами, які переважно є бенефіціарами системи соціального, зокрема пенсійного, забезпечення, що призводило до зростання навантаження на цю систему. Після 24 лютого 2022 р. масова еміграція осіб (переважно жінок) молодого та середнього віку, а також дітей призвела до різкого посилення цієї проблеми. Можливості її вирішення за рахунок внутрішніх ресурсів (підвищення продуктивності праці, залучення частини економічно пасивного населення до економіки тощо) є обмеженими. Тому українські науковці ще до початку навіть гібридної війни наголошували на тому, що Україна рано чи пізно стикнеться з необхідністю залучення іммігрантів. Реальні потреби в обсягах імміграції залежатимуть від темпів економічного розвитку та структурних змін в економіці у повоєнний період. Однак у будь-якому разі при визначенні масштабів залучення іммігрантів слід враховувати не лише потреби економіки, а й здатність місцевого населення їх інтегрувати», — зазначив завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олексій Позняк.

«Різні імміграційні групи мають неоднакові міграційні наміри та моделі інтеграції. Іноземні студенти чи тимчасові працівники, залучені на визначений термін, зазвичай орієнтовані на повернення до країни походження, однак частина з них може пов’язати своє майбутнє з Україною, якщо побачить тут професійні, соціальні та безпекові перспективи. Водночас іммігранти, які від початку розглядають Україну як місце довготривалого або постійного проживання, потребують більш комплексних механізмів інтеграції. Критично важливими інструментами є прозора міграційна політика, програми мовної та культурної адаптації, механізми захисту трудових прав і підтримка роботодавців, які інвестують в інтеграцію працівників та їхніх сімей. Поряд з економічними та соціальними чинниками надзвичайно важливими є доброзичливе ставлення місцевого населення, відсутність ксенофобії та формування інклюзивного суспільного середовища, у якому люди відчувають себе прийнятими та захищеними», — пояснила провідна наукова співробітниця Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Ірина Майданік.

«Логічним продовженням є питання стандартів праці, рівних умов та захищеності працівників. Одне з наших завдань  - захист трудових прав працівників. І тут важливо зафіксувати базову річ: іноземці, які працюють в Україні, користуються тими ж трудовими правами й гарантіями, що і громадяни нашої країни. Ця логіка закріплена у Кодексі законів про працю України і відповідає духу та букві міжнародних договорів України», - зауважила заступниця директора департаменту з питань праці - начальниця відділу з питань трудових відносин Державної служби України з питань праці Оксана Сатаніна. 

При цьому доступ іноземців до ринку праці, за її словами, має свою специфіку. Зокрема, відповідно за Закону про зайнятість населення, працевлаштування іноземців здійснюється на підставі спеціального дозволу. І саме з моменту отримання дозволу, оформлення документів, взаємодії з органами Міграційної служби фактично починається шлях іноземного працівника в Україні.

«Серед основних бар’єрів у процедурі працевлаштування іноземців в Україні — тривалість отримання дозволу на роботу та посвідки на тимчасове проживання (зараз процес може затягуватися на 6–9 місяців), що заважає оперативному закриттю вакансій. Процедура передбачає отримання двох окремих документів: спочатку дозволу на роботу, а потім — посвідки на тимчасове проживання. Суттєвим фактором залишається і висока фінансова вартість: легалізація одного іноземного працівника є дорогою (у 2026 році плата за дозвіл складає від 3 328 до 33 280 грн залежно від терміну, плюс інші витрати), що створює значне навантаження на бізнес. Також бізнес відзначає брак прозорості процедур — складний процес перевірки документів, численні міжвідомчі узгодження та наявність переліку «ризикових» країн, найм громадян з яких обмежений. Окремо варто зазначити обмеження для іноземних студентів, які навчаються в Україні і стикаються з перешкодами при спробі офіційного працевлаштування. Саме ці бар’єри сьогодні визначають необхідність спрощення процедур, скорочення строків та підвищення прозорості процесу для роботодавців», — розповів головний спеціаліст департаменту зайнятості Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Сімак.

«Залучення іноземної робочої сили — це не лише питання закриття вакансій, а елемент загальної політики ринку праці, який має бути збалансований із інтересами національної економіки та внутрішнього ринку праці. Тому ми бачимо роль Служби у кількох вимірах: участь у визначенні реальної потреби у залученні іноземних працівників у тих секторах, де є дефіцит кадрів, і водночас максимальне використання потенціалу внутрішнього ринку; супровід роботодавців — роз’яснення процедур, вимог законодавства, мінімізація ризиків нелегальної зайнятості; інтеграція працівників, зокрема базова орієнтація на ринку праці та розуміння трудових прав і обов’язків. Отже, залучення іноземної робочої сили не має підміняти розвиток національного кадрового потенціалу, а має доповнювати його там, де це економічно обґрунтовано», — наголосила заступниця директора Департаменту реалізації політики зайнятості — начальниця управління по роботі з роботодавцями Державного центру зайнятості Юлія Наріманова.

«Досягнення балансу між використанням внутрішнього трудового потенціалу та необхідністю залучення іноземної робочої сили залежатиме від того, наскільки якісно ми зможемо оцінити кількісну та якісну потребу в робочій силі та визначити можливості її забезпечення внутрішніми резервами. Це має включати аналіз, зокрема, у розрізі видів економічної діяльності, професій, регіонів. При цьому це не статичні цифри, а динамічні процеси, що передбачають наявність відповідних прогнозів та можливості їх коригування», — підкреслила директорка Департаменту стратегічного планування та бюджетування Державного центру зайнятості Ольга Купрій.

«Щоб інтеграція іноземних працівників була успішною, перш за все потрібно чітко розуміти реальні потреби — на рівні конкретних регіонів і навіть громад. Йдеться про дві ключові речі: яких саме спеціалістів потребує місцевий ринок і в якій кількості. Саме відсутність такого точного розуміння найчастіше і “ламає” інтеграційні процеси на практиці. Натомість, якщо залучення відбувається під реальний запит, іммігранти перестають сприйматися як виклик і стають ресурсом для розвитку громади», — додала директорка БО «Благодійний фонд «Мув Юкрейн» Антоніна Березовенко

Обговорення засвідчило, що тема імміграції поступово переходить у площину практичних рішень і потребує чіткої, системної державної політики. Учасники погодилися, що без прозорих процедур, ефективних механізмів відбору та продуманої інтеграції іноземних працівників неможливо досягти сталого економічного відновлення.

Наразі триває подальша робота над проєктом Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року (трудоресурсний аспект). Зацікавлені сторони можуть долучатися до обговорення та надавати свої пропозиції, що дозволить врахувати позиції різних секторів перед фіналізацією документа.

Загалом серія обговорень демонструє, що формування сучасної міграційної політики в Україні відбувається як відкритий процес, який базується на експертному діалозі, аналітичному підході та взаємодії держави, бізнесу й громадянського суспільства.