Кремлівський мильний серіал: Нові сюжети з неясним фіналом

Кремлівський мильний серіал: Нові сюжети з неясним фіналом

Укрінформ
Тривають ризиковані, на межі війни дипломатичні ігри РФ

Тягнеться довгий серіал переговорів, ініційованих російськими пропозиціями, точніше –  ультиматумами щодо «гарантий безопасности», які були пред'явлені США і НАТО. Спочатку Кремль голосно кричав у стилі хамуватого героя радянської кінокомедії: «Быстро-быстро-быстро! Сама-сама-сама!». Дивимося, однак, на календар. Пропозиції висувалися 15 грудня, а сьогодні – 28 січня. Отже, «быстро-быстро» триває вже понад 6 тижнів, тобто процес затягується і баналізується, попри усі запевнення Москви, що вона не дозволить цього зробити.

Але пізно ввечері у середу до Москви прибули нарешті «положенные на бумагу» відповіді США і НАТО. І?.. Нічого особливого - просто чекаємо продовження дипломатичного серіалу наступного тижня... А ось, до речі, зміст попередніх серій: у матеріалах від 20 січня - "Роспроп: Росія і Захід не втрачають темпу в нерозумінні одне одного. Другий тиждень тупикових переговорів щодо ультиматумів Кремля" і від 14 січня - "США і НАТО – Росії: "Ні! Ні! Ну, можливо, обговоримо…". Підсумки терапевтично-"дипломатичного" марафону тижня".

Сергей Елкин
Карикатура: Сергій Йолкін

ВИБІР РФ: ПЕРЕМОГА З НІЧОГО ЧИ ЯСТРУБИНИЙ КЛЕКІТ?

Ситуацію з цими відповідями російська пропаганда коментує не дуже активно і оригінально, відтоптуючись на попередніх узагальнених темах – синхронно «обезумевшие» Захід і Україна. Роспропагандистів можна зрозуміти: важко креативити, поки кремлівські темники з нового приводу ще не опубліковані.

Забавно також зазначити, як назвали матеріал про це, опублікований на сайті МЗС РФ: «Ответ» министра Лаврова на вопрос неназванного СМИ (підозрюю, що під словом з трьох великих літер закодована танцююча мідовська жінка-оркестр Марія Захарова). Що сказати: є в російській дипломатії таке папужництво - як вивчать якесь слово, так його і повторюють. Зараз це «ответ-ответы». 

Сам же «ответ» Лаврова теж не дуже інформативний: ну, отримали, ну, розглядаємо. Ось трохи цікавіше: коли в МЗС розглянуть, то проведуть міжвідомче узгодження, за підсумками якого буде підготовлена доповідь президенту Владіміру Путіну. Ну і вкрай банальний автократичний фінал, який ми чули неодноразово: після всього цього Путін «будет принимать решение о наших дальнейших шагах».

Далі у Лаврова - суперечливий комент з приводу суті. З одного боку, закинув американцям, що вони вибирають, як з «”меню”… только то, что “вкусно” для них». Але з іншого – говорить про те саме ніби навіть похвально, з перспективою на розвиток: «Там (у документі, – ред.) есть реакция, позволяющая рассчитывать на начало серьезного разговора…».. І це теж - розвиток вектора, що існує останні тижні. З одного боку, «не дадим вытащить изюм из булки!», а з іншого, і приблизно в тих самих пропорціях, похвальба - «с нами начали разговаривать на темы, по которым давно не говорили!». Друге - на той випадок, якщо роспропу доведеться робити велику перемогу з пшику.

Так, але якщо треба буде видавати яструбиний клекіт, то ось продовження фрази про «начало серьезного разговора…»: «…но по второстепенным темам. По главному вопросу в этом документе позитивной реакции нет». Що це за головне питання по-кремлівськи ми теж добре знаємо: нерозширення НАТО на Схід і нерозміщення на цьому Сході ударних озброєнь. Які, власне, ніхто тут розташовувати не збирається. Але ця теза є важливою для того ж самого - можливого подальшого роздування перемоги з нічого: «Мы не позволили разместить у наших границ новые ударные вооружения (которые и ранее не планировалось размещать)».

А далі - єдине нове і оригінальне. Лавров досить детально обґрунтував жорстке прив'язування «права каждого государства свободно выбирать военные союзы» з «обязательством каждого государства не укреплять свою безопасность за счет безопасности других» посиланнями на Стамбульську декларацію 1999 року і Астанинську декларацію 2010 року, яку «подписали лидеры всех стран, входящих в ОБСЕ, включая президента США». Після чого звинуватив партнерів по переговорах у небажанні погодитися з тим, що РФ встановлює такий жорсткий взаємозв'язок.

І ось тут, як на мене, є щось інтимне: російський МЗС і Лавров особисто придумали таку вдалу шулерську комбінацію. А світ її не помітив. Прикро, так?.. Треба наголосити - ткнути носом!

Але це, мабуть, єдина яскрава деталь лавровського  «ответа» на «ответы». В іншому - порожнеча, повторення пройденого. Як у мильній опері з тривожним сюжетом, надуманим, але таким, що постійно потребує підтвердження.

КРЕМЛІВСЬКІ УЛЬТИМАТУМИ В «НОРМАНДИ» І «ГАРАНТИЯХ»

До речі, в один день з урочистим врученням у Москві відповідей США і НАТО відбулася восьмигодинна паризька зустріч президентських радників "нормандського формату". Тут теж варто розібрати заяви головного з цього напряму від російської сторони - заступника голови АП і путінського спецпредставника на переговорах в «норманді» Дмітрія Козака. 

Для України і українців вони, звичайно, є неприємними і неприйнятними. Зате чіткими! Ключове – Козак заявив, що врегулювання «конфликта на востоке Украины», а також «деэскалация вокруг украинских границ» – «не связанные вопросы». Що ж, російська логіка зрозуміла: розділили. А далі РФ в особі Козака висуває Україні низку вимог.

За першим пунктом - російський представник знову наполягає на позитивній реакції України на так звані «республики» ОРДЛО, їх «многочисленные письменные предложения». Впізнаєте - адже цей той самий прийом «положить на бумагу». Російська дипломатія у всьому прагне перевести спілкування в формат ЗНО, причому за собою вона, природно, залишає функцію суворого екзаменатора забудькуватих і несерйозних представників західної школи.

Вкрай важливою є ще одна заява Козака, що саміт лідерів країн "нормандской четверки" можливий лише "после согласования условий особого статуса Донбасса". І вже з цього зрозуміло, що шанси на такий саміт практично нульові, оскільки ми добре знаємо, як представляє Москва ці умови.

Вчитаємося у подальшу пряму мову дипломата-гебіста: «Этот саммит должен состояться после того, как будут согласованы все правовые аспекты особого статуса (Донбасу, – ред.) в постконфликтной Украине, после того, как будет определен постконфликтный статус». Ну так, це те, що невитончено називають кремлівським упиханням «ЛДНР» в Україну, заявлене цілком відверто.

Що стосується другого пункту, напруженості, яку Росія провокує навколо українських кордонів, то Козак передбачувано відмовився обговорювати це в рамках "норманди" (типу – не формат!). Зате він (природно, за погодженням з Кремлем і МЗС) назвав «предусловия» такого обговорення.

І що ж це? 1. «Украинский президент и НАТО должны отменить девять масштабных маневров военных с привлечением десятков тысяч военнослужащих США и других союзников по НАТО». 2. Також для «деэскалации ситуации» Україні пропонується «отменить закон Украины, разрешающий проводить эти масштабные учения».

Так, неприємні і навіть образливі для нас заяви. Але якщо подивитися на ситуацію з іншого боку: що це, якщо не те саме «выковыривание изюма из булки». Адже раніше говорилося, що російські пропозиції є нероздільними. Але тут: «А давайте вы сначала это сделаете?!». Але ж відповіддю буде: «Допустим. А вы тогда то-то и то-то сделаете?».

Тобто і тут - поділ того, що спочатку лукаво заявлялося як нероздільне. Не кажучи вже про нову зустріч спецпредставників у "норманди" за два тижні в Берліні. А це видається логічним для Кремля заміщенням ОБСЄ (який виявився не дуже яскравим майданчиком) як третьої складової «мыльных» переговорів із Заходом після зустрічей, по-перше, з США, по-друге, з НАТО.

Карикатура: Сергей Елкин
Карикатура: Сергій Йолкін

ТОВАРИШ СІ СКАЗАВ ТОВАРИШЕВІ ПУ, ЩО КРАЩЕ НЕ ВОЮВАТИ

Ще шість днів тому інсайдерське джерело повідомило, що Сі Цзіньпін попросив Путіна не нападати на Україну під час зимової Олімпіади-2022 в Пекіні. Річ тут, звичайно, не у високих олімпійських принципах, а у тому, щоб московський улус не зіпсував довгоочікуване дороге свято у Великій Столиці.

Так, а коли у них (і у нас) Олімпіада? 4-20 лютого. І звернімо увагу на те, як витончено Кремль анонсує завершення великих російсько-білоруських навчань біля кордонів України – за дивним збігом теж на 20 лютого. Це як - погроза всерйоз чи натяк на розгін паніки? Може, так, може, ні. Ще не вирішили.

Утім, дочитаємо інсайд про Сі Цзіньпіна - він готується до переобрання на посаду голови КПК, тому йому в принципі невигідна криза в Європі.

До речі, той інсайд дипломати КНР назвали фейком. Однак, 27 січня прийшло повідомлення про те саме, але правильне і в інших формулюваннях. Постпред КНР при ООН Чжай Цзюнь закликав усі країни дотримуватися олімпійського перемир'я (набрало чинності 20 січня). При цьому особливий наголос був зроблений саме на загрозі війни з Україною.

3 лютого до Пекіна їде Лавров, 4 лютого (на відкриття Олімпіади) - Путін. У того й іншого очікуються серйозні переговори у Пекіні зі своїми візаві. І це буде дуже цікаво. Якщо витече щось, якась інформація поверх візантійсько-піднебесних розповідей про надійне партнерство (у китайських релізах) та глибинне союзництво (у російських).

ЛАВРОВ: АНОНС ПРОВОКАЦІЇ НА ЗАПИТАННЯ «БУДЕТ ЛИ ВОЙНА?»

У п'ятницю вранці у прямому ефірі вийшло «Большое интервью Сергея Лаврова крупнейшим радиостанциям России» (і знову ця гігантоманія цирку шапіто в описах, як же диктатури це люблять). Серед таких були названі - «Эхо Москвы», «Комсомольская правда», «Говорит Москва» і Sputnik. Причому спілкування відбувалося не з рядовими журналістами, а з головними редакторами. І Алєксєй Венедіктов добре вписався в коло найкращих пропагандистів Росії. На 90% Лавров повторював усі старі і добре відомі тези, описані в першій главі цього матеріалу. А серед решти варто звернути увагу на два пункти.

Цитую: «Американцам было сказано в том числе, в контактах президентов, что тот пакет (санкцій, – О.К.), который сопровождается полным отключением финансово-экономических систем, которые контролируются Западом, будет эквивалентен разрыву отношений. Это было прямо сказано, и я думаю, что они это понимают. Не думаю, что это в чьих бы то ни было интересах».

Можна так зрозуміти, що під «финансово-экономическими системами, которые контролируются Западом» Лавров має на увазі насамперед платіжну систему SWIFT. Раніше заявлялося, що РФ буде вважати «разрывом отношений» введення санкцій проти Путіна. Тепер у той самий ряд стало відключення від SWIFT. Ось вони - найболючіші точки Кремля.

Двічі під час інтерв'ю Лаврову ставилося запитання, чи буде війна з Україною? У перший раз він відповів мляво. Але у другому випадку, в самому кінці спілкування, розійшовся. І тут є що послухати. Коли сказав, що «со стороны РФ войны не будет», Лавров одразу ж поспішив перекласти усю відповідальність за можливий початок війни – на Україну: «Но я не исключаю, что кое-кто хотел бы спровоцировать военные действия. И «киевский режим» не контролирует огромное количество военнослужащих по данным западным даже. Там около ста тысяч на линии соприкосновения – «киевский режим» большую часть из этих вооруженных людей не контролирует. Значительная часть находящихся там людей – это бывшие добровольческие батальоны, нынешние какие-то батальоны территориальной обороны, отряды сопротивления народного… Им раздают уже ПЗРК».

Далі він зіронізував, мовляв, тих, на кого не вистачить ПЗРК «призывают приносить с собой охотничьи ружья». І уміло вплівши актуальну сумну подію у свої фантастичні версії про «неконтролируемость украинских военных», закінчив так: «Это просто такой милитаристский психоз. То, что там у кого-то дрогнут нервы, как у бойца (нацгвардії в Дніпрі, – О.К.), который застрелил пятерых своих сослуживцев, – я не могу исключать».

І це, в сумі, дуже важлива заява. Лавров не те що не заперечує можливість війни, а фактично прямо каже, що для Москви вона є цілком допустимою і навіть вказує найвірогідніший наразі спосіб російської провокації – збиття з ПЗРК якогось цивільного борту.

І це погана новина. Вид провокації може змінюватися, але готовність до її вчинення є.

Олег Кудрін, Рига

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-