Відлуння падіння. Чому ініціатива Сивохо з реінтеграції Донбасу зазнає фіаско?
Учора ми стали свідками початку краху Національної платформи примирення та єдності, започаткованої 11-м позаштатним радником на громадських засадах секретаря Ради національної безпеки і оборони Сергієм Сивохо. Друга спроба (першу, що мала відбутися 19 лютого, скасували напередодні після військової ескалації на Сході, думаю – невипадкової провокації) презентації провалилася після радикальних дій «Нацкорпусу».
Сам радник вважає, що платформа – це «центр, який об'єднує урядові та громадські ініціативи навколо спільної ідеї національної єдності й розвитку країни». І запевняє, що його команда діє в рамках виконання мирних ініціатив президента України щодо розробки дієвої політики гуманітарної реінтеграції Донбасу. «Ми (тобто команда) готові залучити громадянське суспільство і разом розробити дієву державну політику реінтеграції Донбасу, щоб вона стала фундаментом у роботі з реінтеграції українського Криму…, ну а я, власне кажучи, повинен це завдання виконувати, час настав», – з вогником заявив Сергій.
Ініціатива щодо реінтеграції Донбасу від свого початку виглядала приреченою на фіаско. Чому?
Саме через кадрове рішення – обрання виконавця, який мав стати лідером думок, консолідувати політичні еліти, представників влади та громадянське суспільство, відшукати консенсус між позиціями, виробити ефективні рішення.
Власне біографія Сергія Сивохо, освіта, творчість, кар‘єра та політична діяльність свідчать, що ця персона – м‘яко кажучи, поза компетенціями ведення стратегічних комунікацій. А реінтеграція Донбасу та повернення Криму – це саме про це. Про стратегічні комунікації.
В РНБО України заявили, що Сивохо не має повноважень офіційно представляти позицію цього координаційного органу з питань національної безпеки і оборони при президентові України «з будь-яких питань – чи то ситуації на тимчасово окупованих територіях, чи то питань реінтеграції, пенсій, соціальних виплат чи будь-яких інших», а лише висловлює власну позицію.
Вочевидь, що оголошений проєкт та спроба його реалізації мають ознаки імітації. Його продовження буде не просто популізмом, а свідомим уведенням в оману громадськості.
Відвертий і чесний діалог щодо дієвої політики гуманітарної реінтеграції Донбасу потрібен Україні.
Для цього суспільству потрібно визначити коло лідерів думок та модераторів, які користуються кредитом довіри, а вже потім рухатися далі, створювати справжню платформу примирення.
При цьому ми повинні чітко усвідомлювати, що населення окупованих територій знаходиться під тотальним контролем агресора, під загрозою репресій, під тиском страху та безвиході. Тому одним із перших питань порядку денного такого гуманітарного діалогу з мешканцями окупованого Донбасу: а чи досягнемо ми поставленої мети в таких умовах?
Роман Сущенко
FB
реклама