Створення гуманітарної стратегії практично завершене. Вдячний уряду й команді
Сім місяців тому, перед тим, як прийняти пропозицію приєднатися до роботи в уряді, я поставив собі питання – навіщо мені бути міністром. Тоді моя відповідь самому собі була така: є вікно можливостей побудувати систему, яка дозволить створити середовище для розвитку культурного капіталу українців – який є основою розвитку будь-якого суспільства та держави. Тобто чи не вперше за 30 років підійти до найголовнішого – свідомого вибору того, яке суспільство ми будуємо і через які гуманітарні інструменти це досягається.
Приведу уривок з книги “Евреи, конфуцианцы и протестанты. Культурный капитал и конец мультикультурализма” Лоуренс Э. Харрисон:
«Пер Альбин Ханссон, премьер-министр Швеции с 1932 по 1946 г., трансформировал идею социальной справедливости в метафору «дома». Я привожу здесь соответствующую цитату ввиду ее релевантности и красноречия: «Основа дома — единство душ и общие чувства. Хороший дом никого не наделяет привилегиями и не оставляет непризнанным, он не знает ни любимчиков, ни пасынков. В нем никто не смотрит на другого свысока, никто не пытается получить выгоду за чужой счет, а более сильный не грабит и не угнетает более слабого. В хорошем доме господствуют равенство, внимательность, сотрудничество и готовность прийти на помощь. Если применить сказанное к дому всех граждан, то это означает разрушение всех социальных и экономических барьеров, разделяющих сегодня граждан на привилегированных и обездоленных, на правителей и подданных, на богатых и бедных, на пресыщенных и нищих, на грабителей и ограбленных».
В завершение Бланк и Петтерссон подчеркивают две ключевые гражданские добродетели шведов: готовность следовать правилам и нормам общества и готовность участвовать в их создании».
Нашу роботу ми почали з роботи над гуманітарною стратегією, місією та новими завданнями для міністерства, розбудовою об'єднаного міністерства, яке, на наше переконання, відповідає за створення середовища для розвитку взаємодії, розвитку спільних українських наративів. Ми отримали унікальні інструменти для цього: з одного боку - ніколи в історії в України в одному міністерстві не були об’єднанні культура, спорт, туризм, інформаційна політика – всі інструменти для створення та реалізації вищевказаних завдань, з іншого - ніколи при владі не було такої кількості людей, які розуміють важливість гуманітарної сфери.
Створення гуманітарної стратегії практично завершено і вона може бути представлена суспільству найближчим часом, але, розуміючи її напрямок, нами закладено наступне:
1. Програма мобільності молоді, яка починає реалізовуватись вже з березня 2020 року, в якій прийме участь 80-100 тисяч школярів та студентів, які будуть мандрувати Україну, вчитись взаємодіяти, вчитись цінувати іншу думку та відстоювати свою.
2. Шкільні/студентські спортивні змагання, які повинні з 1 вересня відбуватися по всій Україні і збільшити залученість молоді до спорту та стати важливим елементом розбудови масового спорту в Україні.
3. Висвітлення Олімпіади Суспільним мовником разом із однією із українських медіа груп, для чого проведена величезна робота всіх зацікавлених сторін і протягом місяця повинно бути завершено узгодження деталей та зміни в законодавстві, що втричі збільшить кількість людей, які дізнаються про наших олімпійців та подивляться трансляцію олімпіади в Токіо.
4. Зміна принципів виділення коштів на кіно та серіали – всі продукти, які підтримує держава, повинні мати в своїй основі Ukrainian stories і працювати на збільшення українських наративів, введення персональної відповідальності продюсера за використання грошей через введення процедури рейтингування продюсерів і закріплення індивідуальної відповідальності продюсера (відповідальність ходить за продюсером, а не за компанією, в якій він працює). Залучення Суспільного мовника до копродукції – Суспільний мовник-Держкіно-Комерційні компанії – що також повинно сприяти появі більшого розмаїття Ukrainian stories
5. Нова політика щодо розвитку читання через залучення до практик читання школярів за програмами УІК, промоція читання, розуміння державою важливості розвитку власного книговидання та протекціонізм для всієї індустрії видання книжок, а не окремих видавців, спільні проекти з МОН щодо вивчення викладання та переліку літератури, що вивчається в школі – покликанні прививати любов до читання та формування звички читати, перебудова бібліотек – створення сучасних бібліотек як простору для навчання протягом життя.
6. Перфомативне мистецтво. Завдання наших політик та дій забезпечити створення середовища для генерування митцями перформативного контенту та надання можливості для творчої реалізації громадян через перфомативні практики, що стимулюють чуттєвий досвід, розвивають емоційний інтелект та спроможності громадянина, а також формують український спільний дискурс та позиціонують Україну в світі. Розроблений детальний план та показники вимірювання досягнення цих цілей.
7. Для збереження спадщини створений Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження традиційного характеру середовища та протидії хаотичній забудові», прийняття якого забезпечить збереження видатних пам'яток спадщини, неповторного історичного середовища наших місць, дозволить нашим дітям бачити історію очима, відчувати її подих, розуміти, хто ми такі. Важливо зберегти ефективну взаємодію МКМС, уряду та гуманітарного комітету для закінчення цієї надважливої роботи.
8. Незважаючи на шалений опір проекту Закону про протидію дезінформації, впевнений, що у нас немає вибору – ми повинні захищати наш гуманітарний простір, наш інформаційний простір, так само, як ми захищаємо наші кордони, так само, як ми захищаємо нашу гідність і свободу. Тому необхідно закінчити цю важливу роботу разом з професійними і чесним медійниками, юристами.
9. Сфера культурної спадщини потребує, можливо, найфундаментальніших змін та підходів до успадкованої від радянських часів системи управління. Очевидно, шість місяців – це замалий термін для розробки та впровадження відчутних змін у сфері, що недоотримувала увагу та ресурси від держави весь період незалежності. Нашою командою вперше було поставлене питання про потенціал культурної спадщини і ми знайшли на нього відповідь. Перетворення закладів культури, що зберігають артефакти та формують і репрезентують певний ідеологічно заангажований наратив про минуле, на інституції пам’яті. Музеї та заповідники, що діють від імені суспільства та в інтересах різних спільнот, мають стати платформами для формування колективної пам’яті: пригадування та актуалізації минулого заради бажаного майбутнього.
Усвідомлюючи роль та значення музеїв для сталого розвитку українського суспільства, ми не лише забезпечили продовження роботи над створенням музеїв, що осмислюють трагічні сторінки нашої історії - музею Голодомору та музею Революції Гідності, але і визначили пріоритетом роботи уряду заснування інституції принципово нового типу, яка має стати майданчиком для діалогу про спільне майбутнє - Музею сучасного мистецтва. Поза увагою команди міністерства не залишились і інституції, які не належать до сфери безпосереднього управління МКМС. Так, наприклад, Кабінетом Міністрів було розроблено план врегулювання боргу Мистецького Арсеналу, що загрожував існуванню надважливої культурної інституції.
10. Ми вперше зафіксували на державному рівні важливість розвитку громадянського суспільства – створивши Агентство молоді та розвитку громадянського суспільства. Одним з найпотужніших інструментів розвитку суспільства є розвиток волонтерства – тобто створення середовища яке підтримує волонтерство, робить долучення до волонтерства простим та безпечним. До кінця року повинна з'явитися онлайн платформа волонтерських програм з простим долученням громадян до них, змінитись законодавство щодо прозорості благодійних організацій – що підвищить довіру до них, запустить пілотні волонтерські проекти в бібліотеках на національних парках.
11. Вперше в України з’явився шанс розбудувати потужну туристичну сферу. Об'єднання міністерства, виділення на розвиток туризму 240 мільйонів гривень, створення агентства – дозволить збільшити як внутрішній туризм, так і зовнішній, розширюючи рамки можливостей – спортивний туризм, створення культурних туристичних маршрутів, промоція України всередині країни та за кордоном.
12. Ми продовжили важливу реформу – відокремлення формування політик від реалізації. Для цього були створені Державне агентство України з питань мистецтв, Державне агентство України з питань мистецької освіти, Державне агентство розвитку молоді та громадянського суспільства України, Державне агентство спорту України, Державне агентство розвитку туризму України, Державну інспекцію культурної спадщини України, Державну службу охорони культурної спадщини України, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті. На прикладі Держкіно та Інституту національної пам’яті ми вже бачимо і розуміємо ефективність такої інституціоналізації індустрій і моделі, за якої міністерства вибудовують політики, а державні агентства та служби втілюють їх в життя.
13. Ми провели форум “Єдності” в Маріуполі - масштабний захід, присвячений інституціоналізації діалогу між суспільством та владою у контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Саме там ми почали говорити про те, що планує робити МКМС для подолання негативних наслідків конфлікту на Сході в гуманітарній сфері та створення умов для суспільного діалогу. Територіальна цілісність України для нас беззастережна. Коли ми формулювали наші стратегії, аксіомою було і залишається те, що повернення Криму і Донбасу є неминучими. Також провели великий форум “Age of Crimea” (Час Криму), присвячений Дню кримського спротиву російській окупації.
14. Ми внесли об’єкти культурної та спортивної інфраструктури в такі, що не підлягають приватизації, розпочали кримінальні справи щодо повернення у державну власність майна державної кіностудії Кінематика, не допустили незаконне відчуження майна Льодового стадіону, ініціювали перевірки законності забудови на території державної студії Кінохроніка.
Ми зробили тільки 10-20% від задуманого, бо потрібно хоча б 1,5 року, щоб зміни стали незворотніми і всі відчули результати.
Ми хворіємо простими рішеннями в складному світі. Неможливо розраховувати на сталість без глибинного розуміння причин та наслідків наших дій, без стратегій та тактик, без використання новітніх підходів до управління державою, без свідомої розбудови Державної служби як ТОП роботодавця в країні з прозорою системою відбору та просування по службі, гідною ринковою оплатою, залученням кращих до державної служби, гордості за Державну службу, формування довіри між державними інституціями та громадянами.
Я відмовився від пропозиції очолити міністерство через фундаментальну незгоду з розділенням міністерства, тому що це відкине нас мінімум на рік від старту змін у всій гуманітарній сфері, спорт знову буде розглядатись не як частина гуманітарного простору держави, що і спричинило сьогоднішнє, м'яко кажучи, нерозуміння неймовірного впливу спорту на виховання, на створення культурного простору, на формування держави.
Я дякую команді, яка повірила і взялася до роботи, незважаючи на постійний опір системи, в якій всі ролі визначені і яка часто-густо перетворилась у феодальні об'єднання, які переживають одного міністра за іншим, і в яких нічого не змінюється десятиріччями.
Хочу подякувати людям, яких я зустрів на своєму шляху і які стали для мене підтвердженням того, що у нас є неймовірні професіонали, щирі, відверті, готові співтворити, на яких тримається наша країна.
Я вдячний уряду в якому я працював, уряду неймовірної взаємодії та віри в майбутнє нашої України, вдячний Олексію Гончаруку за довіру та підтримку всіх наших ініціатив, та розуміння важливості гуманітарної складової.
Володимир Бородянський
FB
реклама