Люстрація: мріяли як краще, а вийшло якось “невдобно”. І небезпечно

Люстрація: мріяли як краще, а вийшло якось “невдобно”. І небезпечно

Аналітика
Укрінформ
Україна, як цивілізована держава, змушена виконувати рішення ЄСПЛ. А це не лише мільярдні компенсації люстрованим...

Міністерство юстиції готує спеціальну процедуру перегляду справ люстрованих українських чиновників і виплати їм компенсацій через прецедентне рішення Європейського суду з прав людини. Про це повідомив глава відомства Денис Малюська. Мін’юст змушений реагувати на відповідну ухвалу, оскільки Україна безумовно визнає юрисдикцію ЄСПЛ у Страсбурзі. Нагадаємо, цими днями Велика палата Євросуду відмовилася задовольнити апеляцію української влади на рішення судової установи у справі "Полях та інші проти України". Таким чином, ЄСПЛ підтвердив, що положення ухваленого у вересні 2014 року Закону України “Про очищення влади” порушують права людини. Коментуючи судову ухвалу, Денис Малюська запевнив: його відомство зробить усе, "щоб забезпечити права громадян та збереження механізму люстрації, хоча і в обмеженому вигляді". І пояснив: ЄСПЛ не визнавав неправомірною українську люстрацію як таку, а лише “констатував її надмірний обсяг". Йдеться про те, що окремі групи громадян потрапили під дію закону “автоматично”, тоді як варто було б застосовувати вибірковий підхід. Як наслідок, потерпіли не тільки причетні до правопорушень, корупції та видання неправомірних розпоряджень ексчиновники, проти яких і був спрямований закон, а й ті, хто, за словами Малюськи, “нічого поганого не вчиняв". Йдеться про людей, які обіймали неполітичні посади середньої та нижньої управлінських ланок.

Денис Малюська
Денис Малюська

Як же позначиться рішення ЄСПЛ на вітчизняній системі управління, на державних фінансах, а головне – на моральному “самопочутті” суспільства? Адже наслідки, до яких призвів не зовсім продуманий, як тепер переконуємося, крок, це – болючий удар по почуттях тих, хто вірив у безповоротність радикального оновлення влади після Євромайдану і навпаки – ще один привід “розправити крила” для реваншистів. Що ми вже й спостерігаємо в соцмережах та в ефірах.

Люстрація: колись “рубонули з плеча”, тепер же – проблем вистача

Під дію Закону “Про очищення влади” потрапили майже 5 тисяч українських посадовців різного рівня. З одного боку, начебто небагато – менше 1% із семисоттисячної чиновницької армії. Утім, через специфіку документа, його сконцентрованість на окремих напрямках, чимало органів державної влади в один момент втратили “бойове ядро” фахівців. Що, звісно ж, нічого доброго країні не принесло. Про такі ризики правозахисники говорили ще у процесі ухвалення “люстраційної реформи”.

“Вочевидь, це поганий закон. Пам'ятаю, як під час розгляду законопроєкту приніс на засідання профільного Комітету ВР зауваження від Української гельсінської спілки з прав людини на 16 аркушах, за що нас затаврували як “контрреволюціонерів” і “руку Москви”, – згадує правозахисник Борис Захаров. – Був і хороший законопроєкт, розроблений Володимиром Яворським. Але уваги на нього ніхто не звернув”. Головна проблема, на думку експерта, у тому, що автори “реформи” розуміли люстрацію як покарання. Насправді ж люстрація є механізмом перехідного правосуддя, який на певний час встановлює обмеження на обіймання певних посад для окремих категорій осіб – для захисту свободи демократії і прав людини. “І зовсім не йдеться про механізм покарання за вину, ще й із публічними “списками ганьби”, – зазначає Захаров. Отже, ухвала ЄСПЛ, за його словами, була прогнозованою. І Україна не стикнулася б нині з такими проблемами, якби свого часу було передбачено індивідуальний підхід до люстраційних процедур із розглядом справ кожного конкретного “претендента”. І із забезпеченням для нього права на оскарження.

Борис Захаров
Борис Захаров

Але 5 років тому автори законопроєкту “в ейфорії” такої логіки не сприймали. І це можна зрозуміти: в суспільстві існував запит на очищення. До того ж, ми всі усвідомлюємо, що революції, народні повстання проти злочинної влади не відбуваються у “правовому полі”. І якби Україна, приміром, була авторитарною державою, на це б і зараз ніхто уваги не звертав. Згадаймо період становлення СРСР, коли діяли лише “закони переможців” і “закони сили”. Але 21-е століття і прагнення України не ізолюватися, а бути повноправним членом світової спільноти, наша готовність жити за міжнародними правилами та нормами таки накладають свій відбиток. І це варто було враховувати. Утім, у 2014-му так не сталося.

Отже, маємо три проблеми і один приклад.

1. Фінансові втрати: щонайменше – десятки мільйонів, максимум – кілька мільярдів

Щодо так би мовити “квіточок” – виплати Україною компенсацій за вже ухваленими рішеннями ЄСПЛ, – то їх розмір вже можемо легко підрахувати. Подання ініціювали п’ятеро українських експосадовців – В’ячеслав Полях, Дмитро Басалаєв, Олександр Ясь, Роман Якубовський і Сергій Бондаренко, чиї справи ЄСПЛ об’єднав в одну. Згідно із судовою ухвалою, Україна має виплатити кожному із позивачів по п'ять тисяч євро – як відшкодування моральної шкоди, а також загалом 2,7 тисячі євро – на відшкодування судових витрат. Рахуємо:

5 × 5000 + 2700 = 27700

Перераховуємо суму у національній валюті:

27700 × 26,8 (курс НБУ на 27.02) = 742460

Себто, по 148472 гривні “на брата”.

Щодо “ягідок” – відшкодування решті “потерпілих”, – то, на щастя, розраховувати на компенсацію можуть далеко не всі 5 тисяч чиновників, котрих, за законом, мали б люструвати. До декого цю норму так і не було застосовано, хтось встиг на законних підставах вийти на пенсію, когось відновили на посадах українські суди, хтось отримав спецдозволи на працевлаштування як “індульгенцію” від експрезидента Петра Порошенка, когось залучила до своїх лав вже нова владна команда... Тож у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" нині знаходимо 894 прізвища. Якщо передбачити, що кожен із цих експосадовців отримає по 148472 гривні, держава втратить майже 133 мільйони. Але, за оцінками експертів, насправді сума може виявитися значно більшою. Адже багато хто зі звільнених у 2015-2017 роках чиновників так і не влаштувався (принаймні, офіційно) на нову роботу. Дехто роками отримував набагато меншу, ніж до люстрації, зарплатню. Відповідно, частині цих громадян Україні доведеться сплатити по кілька сотень, а то й мільйонів “недозароблених” гривень. За таких умов Держбюджет може втратити більше мільярда...

Щоправда, все залежатиме від механізму компенсації, який напрацює Мін’юст і який буде затверджено (вочевидь, на законодавчому рівні). За словами Дениса Малюськи, його підлеглі уже готують відповідний законопроєкт. Документом запропонують створити комісію, яка розглядатиме скарги громадян, котрі вважають свою люстрацію неправомірною. Також буде затверджено механізм компенсації втрат тим, хто через люстрацію отримував меншу, аніж до того, зарплату. Міністр не виключив, що ексчиновників можуть порадувати й виплатами за “моральну шкоду”. Але натякнув, що суми будуть незначними. Це якщо на кожного. Якщо ж підрахувати витрати “на всіх”, то йтиметься, мабуть, також про “кругленьку” суму із державної (нашої з вами) кишені.

Але й ухвалення нового законодавчого акта, який би “підправив” Закон “Про очищення влади” із урахуванням висновків ЄСПЛ, зокрема, щодо забезпечення індивідуального підходу до люстрування чиновників, не означає, що всі судові позови проти України будуть відкликані чи у якийсь інший спосіб “розсмокчуться”. Лише вітчизняні суди нині розглядають понад 800 позовів від фігурантів “списку-894”. Також, за оцінками Громадського люстраційного комітету, ще півтора десятка справ перебувають на розгляді в ЄСПЛ. Чи всі позивачі йтимуть до “переможного кінця”? А ми ж і без того – одні з лідерів за кількістю програних у Європейському суді справ...  

2. Приклад Поляха, або Чи є життя після люстрації?

До речі, кому цікаво: ініціатором щойно програного нашою країною позову був професійний юрист В’ячеслав Полях, якого свого часу звільнили з посади заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури – начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України. Підстава – застосування положень Закону України "Про очищення влади" (пункт 7 – 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України). При цьому чоловікові заборонили упродовж 10 років обіймати посади, щодо яких діє процедура очищення влади (люстрації). Але експосадовця “без хліба” не залишили, а, судячи з його майнових декларацій, відправили на пенсію. Вочевидь, на підставі спеціального “правоохоронного” законодавства, оскільки на момент ухвалення “люстраційного” закону йому не було ще й 45-ти. Розмір пенсії – 9500 гривень на місяць. Також у Єдиному реєстрі знаходимо його декларації як заступника начальника відділу юридичного супроводу Дирекції з організації та проведення Пісенного конкурсу “Євробачення-2017” ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України та заступника Директора виконавчого із загальних питань цієї ж Дирекції. За 2017 рік він заробив в НСТУ 754708 гривень. Родина Поляхів має квартиру у Києві площею 103 “квадрати”, володіє частиною квартири в Чернігові, має будинок у Васильківському району (170 м²) та земельні ділянки площею 12 і 15 соток у Васильківському і Вишгородському районах. Їздить експравоохоронець на “Лексусі gx 470”, щоправда, “втомленому” – 2007 року випуску. Він – співзасновник і керівник адвокатського об’єднання "Жолонко, Савченко і партнери "Лоумедіа” зі статутним капіталом 1000 гривень, 400 із яких – особистий внесок Поляха. Єдине, що насторожує: підприємство, яке було засноване лише наприкінці жовтня 2017 року, вже певний час перебуває у процесі ліквідації. Але само по собі це – не кримінал...

Загалом же Полях, судячи з усього, – людина забезпечена, яка знайшла себе і в “постлюстраційному” житті. Тобто, подаючи позов проти України, він, найімовірніше, переслідував не меркантильний інтерес. І експравоохоронця можна зрозуміти. Адже, якщо замислитися, особливої потреби у люструванні його колишньої посади не було. Посадовець займався діловодством і жодного впливу ні на рішення Генпрокуратури як правоохоронного органу, ні на слідчі та процесуальні дії не мав. Принаймні, за посадою. І це стосується також сотень інших людей...

3. Система кадрів: задовольнивши одних, ризикуємо порушити права інших

Окрім фінансових втрат, ще одна небезпека “реабілітації” люстрованих – ймовірність масового поновлення ексчиновників на колишніх посадах. Адже, за прогнозами, далеко не всіх задовольнить грошова компенсація. Приміром, один із п’яти позивачів, які перемогли в ЄСПЛ, експодатківець Роман Якубовський уже повідомив, що домагатиметься повернення на колишню роботу. “Щоб відповідали ті люди, які справді були винні у злочинах. Яким злочином можна назвати те, що я працював у своїй сфері і на своїй посаді протягом 18 років до звільнення? Мій адвокат готує подальші позови щодо наступних кроків про відновлення мене на посаді, відшкодування матеріальних збитків”.

У Мін’юсті підтвердили, що розглядають можливість поновлення людей на колишніх посадах (за їх наявності). При цьому, за словами Дениса Малюськи, це не стосуватиметься громадян, чия люстрація була обґрунтованою. Зокрема, як запевнив урядовець, 10-річна заборона обіймати державні посади і далі діятиме щодо топпосадовців з оточення Януковича. Сподіватимемося, не потраплять до влади й одіозні фігури, котрі зараз привселюдно паплюжать українство та українське і дискредитують Революцію Гідності...

Що ж до тих експосадовців, яких, за висновком ЄСПЛ, Україна не мала б свого часу “чесати одним гребінцем”, то їхні резони вплутуватися у так звані “кадрові розбірки” різні. Хтось спить і бачить, як після кількарічної перерви поверне собі “булаву” чи “булавку” й повернеться до звичного способу життя. Може, навіть, розраховуючи на корупційні вигоди (але ж без суду ніхто й ні в чому їх звинуватити не може). Для когось же повернення – “справа принципу”. Навіть, якщо й у “новому” житті вони почуваються непогано. І з точки зору “відновлення справедливості” таке бажання зрозуміле. Натомість складно уявити, який “хаос” може виникнути у нашій і без того далеко не “стресостійкій” управлінській системі! Адже, повертаючи на посади одних, ризикуємо порушити права інших – тих, кого призначили на вакантні посади і хто аж ніяк не винен у тому, що потрапив на місце люстрованого. При цьому не виключено, що до ЄСПЛ, пройшовши вертикаль українських судів, у пошуках справедливості звертатимуться вже ці люди. А як забезпечити процедуру безпроблемного “великого повернення люстрантів” в умовах, коли зробити це у правовому полі заважатимуть контракти, укладені із їхніми наступниками? Чи як діяти у випадках, коли перед призначенням “нові люди” пройшли кадрові конкурси? Словом, і це питання якось треба законодавчо вирішувати.  

4. Моральні втрати: рішення ЄСПЛ – ще одне “свято” для “реваншистів”

Та знаєте, що найбільше вражає, коли читаєш коментарі на тему “люстраційного відкату” у соціальних мережах? Ні, не дописи правозахисників, котрі ще у 2014-му попереджали про можливі негативні наслідки “поголовної” люстрації. Гнітить, що відповідні пабліки, – навіть сторінка міністра юстиції Дениса Малюськи, – перетворилися на нові майданчики для “свободи слова” усілякого штибу євромайдано(україно)ненависників. Ледь не кожен четвертий коментар містить образливі висловлювання на адресу учасників вікопомних подій і спроби виправдати експосадовців, зокрема – й тих, в існуванні підстав для люстрацїі яких не сумніваються ні здорові сили в Україні, ні у Європі. Але ж ухвала ЄСПЛ каталізувала виділення у “реваншистів” жовчі та інших рідин...

Автор не полінувався зайти на сторінки найбільш “чорноротих” чи як там точніше цих “майстрів клавіатури” назвати – “чорнопалих” – коментаторів. І з’ясував: далеко не всі з них – боти. Багато цілком реальних людей. Із вищою освітою. Зі значним життєвим досвідом. Із різних куточків країни. Вразило, як їх багато. Розумію, що донедавна мої з ними шляхи в соцмережах не перетиналися. Певно, сиділи десь у своїх групах і харчали жовчю, підзаряджаючи одне одного. Тепер же позаповзали у інші сегменти соціальних мереж – із тим, щоб заражати своєю “коронаненавистю” інших. Тим паче, що їхні ідейні “папики” та “мамці” (Портново-Лукаше-Бужансько-Киви) без проблем працюють проти України у загальнодержавному інформаційному просторі. І те, що ухвала ЄСПЛ стала таким собі “прапором” у їхніх руках, може виявитися чи не найбільшим збитком. Бо тут “на кону” – сама Україна. Що з цим робити?

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-