Чому міжнародна підтримка України нікуди не зникне після зміни влади
У далекому 2004 році Володимир Путін поспішив привітати Віктора Януковича з перемогою на президентських виборах, не чекаючи остаточного завершення підрахунку голосів і оголошення офіційного результату виборів. Але потім спалахнула Помаранчева революція, було оголошено додатковий тур голосувань і президентом України став не “поздоровлений” Янукович, а Віктор Ющенко. Після таких подій вітати кандидатів до завершення всіх офіційних процедур підрахунку стало поганою прикметою, і так залишалось до виборів 2019 року.
Наперекір негласній традиції, переможець президентських перегонів Володимир Зеленський почав буквально “купатися” в привітаннях від лідерів західних держав одразу після оприлюднення результатів екзит-полів. Безсумнівно, початок цьому поклав чинний президент Петро Порошенко, який вчинив безпрецедентний в історії України крок і першим не тільки визнав перемогу і привітав Володимира Зеленського, а й запропонував свою максимальну допомогу. Саме це і дозволяє зробити два важливих висновки-прогнози: по-перше, демократія в Україні стала відчутно більш зрілою і по-друге, прозахідному курсу України, якщо він буде послідовний і щирий, нічого на Заході не загрожує.
Захід підтверджує легітимність виборів та незмінність свого курсу щодо України
Вже в перші години після закриття виборчих дільниць Володимир Зеленський почав отримувати привітання від західних лідерів. Одним з перших особисто зателефонував до лідера “ЗЕ-команди” президент США Дональд Трамп. Також швидко приєднався до привітань президент Франції Еммануель Макрон, поки що єдиний західний лідер, з яким Зеленський вже зустрічався в якості політика. Підтримку новому президенту висловили президенти Польщі і Литви - країн-лідерів у справі підтримки України в Європі. Навіть “проблемний” президент Угорщини Орбан привітав Володимира Зеленського з перемогою на виборах. Протягом буквально одного дня абсолютна більшість західних держав прийняли і визнали результат українських виборів, їх легітимність та демократичність. Така незвична оперативність Заходу в оцінці ситуації в Україні також є прецедентом, і свідчить про серйозність курсу наших західних партнерів щодо України.
А от привітань з Кремля, попри хвилю радості кремлеботів у соцмережах, які чомусь вірять у “проросійськість” Володимира Зеленського, як свого часу вірили в те, що Трамп — це “наш чєлавєк”, не надійшло. Навіть навпаки, Росія затягнула свою звичну пісеньку про “нелегітимність” виборів в Україні. Крім того, спроби “легітимного” Віктора Януковича та одіозних регіоналів привітати нового президента зустріли вельми негативну і холодну відповідь “ЗЕ-команди”.
Таким чином, вже тільки з “вітальної реакції” можна робити висновки про те, хто з світових лідерів дійсно буде підтримувати і співпрацювати з новою українською владою. Але надзвичайно важливим є те, що всі “вітання” супроводжувались деклараціями про підтримку України Заходом та незмінність курсу на співпрацю. Такі тези були висловлені у колективній заяві послів “Великої сімки”. Запевнили у незмінності підтримки України і в Євросоюзі, зокрема голова Ради Європи Дональд Туск та генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд. Також оптимістичне бачення співпраці з Володимиром Зеленським висловили в НАТО.
Вислови лідерів держав та організацій не дають підстав вважати, що з боку Заходу уже зараз можна чекати спроби переглянути курс на підтримку України. Але не все залежить лише від Заходу, зрештою, ініціатива на розрив із Європою цілком може йти і з боку України. Вірніше, могла б іти, але для цього немає підстав. По-перше, існують конституційні гарантії незмінності євроатлантичного курсу України, по-друге, фінансові та економічні зв'язки та кредитні зобов'язання нашої держави перед Європою досягли вже таких значень, що самі по собі просто не дозволять жодних розривів чи різких поворотів. А щодо Заходу, який, схоже, уже чітко усвідомив необхідність стримування агресивної, хворої на постімперський синдром Росії, то союз з Україною, її підтримка - є для вільного світу питанням стратегічної ваги. Перші заяви з боку “ЗЕ-команди” також не віщують критичних змін у зовнішній політиці України, і підтверджують курс на інтеграцію з ЄС та НАТО, а тому від Президента Зеленського цілком логічним є очікувати продовження зовнішньополітичного курсу попередника. Можливо, з певними некритичними змінами.
Різка зміна зовнішньої політики України є де-факто неможливою
Звісно, декларовані наміри та реальні дії політиків можуть доволі сильно контрастувати, і на словах, скажімо, «рухаючись в Європу», вони цілком можуть направити країну в протилежному напрямку. Але у випадку України така політика не лише зустрічатиме потужну суспільну протидію, а й наразиться на серйозні юридичні та економічні перешкоди. Адже зовнішньополітичний курс нашої держави не підпорядкований лише політичній волі президента. Сьогодні є чітко сформований суспільний запит на прозахідний курс, і ігнорувати його — політичне самогубство. До того ж, разом з нашим західними партнерами, напрацьовано цілу систему зв’язків, що не зав’язана напряму на адміністрації президента, а ґрунтується на прямій співпраці з силовими, військовими та адміністративними органами, ЗМІ та різноманітними громадськими і суспільними організаціями. І навіть при гіпотетичному опорі з боку глави держави ця система працюватиме.
Сьогодні немає підстав вважати, що зовнішньополітичне становище нашої країни різко зміниться з приходом нового президента. Всі заяви та вислови як українських, так і західних політичних лідерів свідчать, що в цілому курс, впроваджуваний за президента Порошенка, буде продовжуватися і за президента Зеленського. Найбільшою загрозою для зовнішнього та внутрішнього становища України залишається не зміна перших осіб держави, а Росія. Але її справжні наміри та цілі інколи не будуть відкрито оголошені, а тому залишаються поза межами публічного аналізу. Втім, за роки конфронтації і Україна, і її західні союзники навчилися протистояти Кремлю та його агресивним планам, і залишається сподіватись, що цього буде достатньо для захисту нашої держави і всього вільного світу.
Вячеслав Масний. Київ
P.S. У день, коли цей текст готувався до публікації, надійшло повідомлення про те, що президент Росії підписав указ про запровадження «полегшеної процедури» отримання російського громадянства жителями ОРДЛО. Фактично, це ультиматум, який Росія виставила новому Президенту України. Які ще потрібні докази того, що аргументи, наведені в нашому матеріалі є коректними і правильно розставляють акценти.
