Чи допоможе Туреччина звільнити українських моряків? А закрити Босфор для Росії?

Чи допоможе Туреччина звільнити українських моряків? А закрити Босфор для Росії?

Аналітика
Укрінформ
Саме лиш звільнення наших кораблів і моряків з полону аж ніяк не може вважатися покаранням Росії за те, що вона вчинила

Президент України Петро Порошенко звернувся до президента Туреччини Ердогана із закликом натиснути на Росію, аби та звільнила полонених українських моряків і повернула захоплені військові кораблі. Ердоган погодився бути посередником між Україною та Росією у цьому питанні, і навіть вже говорив телефоном з російським президентом Путіним, а на саміті в Аргентині, що ось-ось розпочинається, обіцяв продовжити з ним розмову.

Чи може Ердоган змусити Путіна поступитися? Є у нього такі аргументи, щоб Путін звільнив українців і кораблі?

Без сумніву, в Ердогана є важелі впливу на Путіна. Росія залежна від доброї волі Туреччини у питанні добудови транзитної гілки газогону “Турецький потік”. У Туреччини і Росії зіткнулися інтереси у Сирії. Однак чи схоче Ердоган витрачати свої козирі для блага України? На жаль, наразі не видно нічого такого, що може отримати Ердоган навзамін, окрім іміджевих здобутків впливового у світі політика. Та й Україні наразі нічим “сплатити” за послуги Туреччини.

Однак для честолюбного турецького президента, котрий нині веде дуже активну зовнішню політику, згаданий імідж має неабияку цінність. Тому цілком можливо, що посередництво Туреччини і справді може бути для нас успішним. Принаймні, сподіватися на це є вагомі підстави. Згадаймо, що заступництво Ердогана вже одного разу допомогло звільнити з російського ув’язнення двох кримських татар – громадян України.

Інша справа, що звільнення наших кораблів і моряків з полону, хоча і є безумовно важливою метою для України, аж ніяк не може бути покаранням для Росії за те, що вона вчинила. Якщо все обмежиться поверненням українців додому, навіть разом з поверненням Україні кораблів, то чи буде це насправді перемогою України в загальному підсумку? Відповідь очевидна – ні.

Нам потрібне реальне покарання міжнародною спільнотою Росії, настільки сильне, щоб виключити повторення подібного. Нам потрібно, щоб Росія припинила будь-яке блокування українських портів в Азовському морі, щоб українські кораблі, у тому числі військові, без будь-яких перешкод проходили Керченську протоку.

Реджеп Ердоган
Реджеп Таїп Ердоган

Іншими словами, нам потрібне офіційне визнання міжнародними інституціями і провідними країнами Заходу акту російської агресії. Визнання, автоматичним наслідком якого стануть жорсткі санкції проти Росії. Нині, якщо уважно ознайомитися з реакцією різних політиків та інституцій Заходу, можливість такого розвитку подій видається малоймовірною. І це ще м’яко сказано.

Ми вкотре з жалем констатуємо: Захід все ще не наважується на запровадження таких санкцій проти Росії, котрі б змусили Кремль взагалі відмовитися від агресивних дій у світі (і не лише проти України). Нинішні санкції створили Росії та російській економіці масу проблем, вони чітко окреслили загальну несприятливу перспективу для Росії. Однак ці проблеми досі не настільки сильні, щоб зупинити російську агресію. Призупинити – так. Змусити Кремль відмовлятися від одних методів і гарячково шукати інших – так. Але зовсім зупинити – ні.

Безумовно, обрана Заходом стратегія на поступове і повільне, без ризику, відсунення Росії на периферію світової політики, на технологічно відсталу країну з часом досягне своєї мети. Однак для України цього не досить, бо, як-то кажуть, поки сонце зійде – роса очі виїсть. Ми не так далеко від Росії, як США чи хоча б Німеччина. І не такі сильні – економікою та армією – як вони. Тому для України не підходить політика простого терплячого очікування, доки у російського ведмедя від старості повипадають ікла.

Нам конче потрібно, щоб Росія вже зараз, негайно отримувала потужні удари у відповідь на свою агресію. Ось, приміром, так: у зв’язку з агресивними діями Росії в Азовському морі закрити протоку Босфор для її суден відповідно до 19-го пункту Конвенції Монтре. Таку пропозицію озвучив сьогодні командувач Військово-морських сил ЗС України Ігор Воронченко на ІІ Міжнародній конференції з питань морської безпеки у Києві.

19-а стаття Конвенції Монтре (ухвалена в 1936 році) дає право Туреччині закрити протоки Босфор і Дарданели для суден країн, які воюють. Правова підстава – визнання міжнародним товариством нападу на українські кораблі актом агресії Росії.

Тобто, нам потрібно, щоб Туреччина заборонила прохід російських кораблів через Босфор, що, безумовно, буде болючим ударом по Росії. Тим більше, що головний канал постачання російських військ у Сирії йде через чорноморські протоки. Це можливо?

Теоретично – так, бо агресія Росія очевидна, треба лише зафіксувати її формально. Але, прямо скажемо, – нереально, бо політика і Заходу, а тим більше – інших країн світу щодо Росії, не визначається, на жаль, адекватним покаранням Кремля за порушення ним міжнародного права. Іншими словами, можемо сподіватися, що Туреччина допоможе звільнити наших моряків та кораблі, але щоб вона задля нас перекрила для росіян Босфор?..

Такою є сьогодні реальна міжнародна політика, де право сильного, економічна вигода і пріоритет власних національних інтересів аж надто часто переважають норми міжнародного права. Навіть якщо ті викладені на папері та скріплені підписами найвищих державних мужів.

Юрій Сандул. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-