Антиукраїнські санкції. Фізичні особи. Логікою в списку і не пахне

Росіяни оприлюднили список з 322 українських фізичних та 68 юридичних осіб, на яких накладені санкції. Про це ще заявляв 22 жовтня Путін, а днем пізніше і прем’єр Мєдвєдєв. Укрінформ тоді припускав, хто з олігархів і які підприємства можуть опинитись в санкційному списку.

Тепер санкційний список відкрито. Переляку він, схоже, не викликав, натомість, як влучно відмітив секретар РНБО України Олександр Турчинов, санкціями росіяни швидше “налякали їжаків голим задом”. Але ж список дав привід поглузувати з російських урядовців. Зокрема, в списку знаходиться такий собі Євген Карась — але не той, що лідер націоналістичної організації C14, а... його тезка, власник київської художньої галереї. “За недружні і такі, що протирічать міжнародному праву, дії”, так би мовити.

Втім, список здивував й іншими прізвищами. Зокрема, відсутністю олігарха Ігора Коломойського і наявністю його партнера Геннадія Боголюбова, або ж наявністю Тимошенко і відсутністю інших кандидатів в президенти — Гриценка, Садового і т.д. Ясно, що в списку немає ані Петра Порошенка, ані Володимира Гройсмана. Якщо накладати санкції на президентів інших країн за відсутності повного ембарго і розриву дипломатичних стосунків якось не прийнято, то український прем’єр, виходить, недопрацював на цю “престижну російську відзнаку”? Чи прем’єри теє підпадають під це правило? А в родині генпрокурора Юрія Луценка так і взагалі через дії російських урядовців назріває скандал: він в списках є, а його дружини, представника президента в парламенті Ірини Луценко — немає. Сам генпрокурор сьогодні заявив, що як повернеться додому — обов’язково про це запитає в дружини.

Абсурдності ситуації додає і той факт, що деяких олігархів, чиї активи є в санкційному списку юридичних осіб, немає в списку осіб фізичних. Зокрема, мова про Юрія Косюка, власника “Миронівського хлібопродукту”, або про того ж таки Ігоря Коломойського, який володіє “Дніпроазотом”, а також «підсанкційними гірничо-збагачувальними комбінатами (ГЗК).

Укрінформ вирішив розпитати експертів-політологів, про що ж каже саме такий санкційний список і якою логікою керувались в Кремлі при формуванні цього списку?

Сергій Таран, політолог, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень “Соціовимір”:

"Це символічний крок, який не має практичного розрахунку”

“Основна логіка списку — включити до нього всіх, хто висловлювався чи діяв проти російської агресії. Це цілком очікувано, але не призведе до якогось ефекту, тому що за великим рахунком, більшість людей, які є у списку, і так давно в Російську Федерацію не їздять і навряд чи на них знайдуться в Росії якісь важелі тиску. Дуже сумніваюся, що вони там мають якусь нерухомість чи виробництво.

Цікаво, що раніше Російська Федерація більшою мірою хотіла покарати український бізнес, який працює з Росією, і мені здається, це був крок, який я би підтримав, адже нам треба обривати ці зв’язки. Але нині вони більшою мірою сконцентрувалися на політиках. Тому цей список - це політичний демарш, який розрахований на внутрішню російську аудиторію, мовляв, ми теж можемо оголошувати санкції. Але до чогось практичного це не призведе.

Звісно, ми варимося в українському політичному соусі, тому у нас і виникають питання щодо наявності і відсутності у списку тих чи тих осіб. Але в Росії не до кінця розуміють, що є Україна і хто в ній чим займається. І я не бачу певної логіки у тому, кого включили чи не включили у цей список. Тобто не варто шукати кішку в темній кімнаті, тим паче, якщо її там немає”.

Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби “Український барометр”:

“Це - суміш бюрократичної практики, роботи спецслужб і впливу російських пропагандистів ”

По-перше, дуже добре, що Москва ретельно відділила людей, з якими вона працює від людей, яких, як вона вважає, треба покарати. Отже, щодо тих, хто в список не потрапив, можна з більшою ймовірністю говорити, що ці люди працюють більше в інтересах Росії, ніж України.

По-друге, варто відмітити різке збільшення числа патріотів. Виходить, що в нас вже не кілька патріотів, а одразу 322 людини — сама Москва назвала їх ворогами Москви. Автоматично усі вони стають патріотами, і їм всім треба давати медалі за боротьбу з російською агресією — і це без будь-якої іронії, адже коли ворог визнає когось ворогом, це автоматично наш друг. В дуже тяжке становище потрапляє наша “п’ята колона” Кремля. Вони завжди доводили, що будь-яка блокада, будь-який розрив стосунків з Росією будуть катастрофічними для двох країн, а тут сам Путін підступно взяв і вирішив розірвати економічні стосунки.

І найголовніше: 4 роки російська пропаганда доводила росіянам і українцям, що чим більше санкцій, тим сильнішою стає Росія. Мовляв, санкції Заходу дали можливість Росії для імпортозаміщення, і саме вони є джерелом економічної могутності Росії. А тепер виявляється, що санкції проти України носять цілком інший характер.

Отже, рішення щодо санкцій — або політичний блеф, або це говорить про суперечливий характер рішень, прийнятих в Кремлі, коли одна група робить одне, інша — інше. Глобальних наслідків для України не буде, а ось політичні наслідки для декого — будуть.

Путін не може не розуміти протиріч і всього маразму становища, в якому опинилась Росія. Якщо Кремль ввів санкції щодо України, така доля може спіткати і Казахстан, і Киргизію, і навіть Білорусь. Це - неочікуваний висновок, який можна зробити з антиукраїнських санкцій. Умовно, якщо Путіну не сподобається перехід Казахстану на “латиницю”, чому б йому не ввести санкції проти Казахстану? Але я не думаю, що Путін розвиватиме цей інструмент — це, швидше, політичний блеф: ми сильні. Але це не означає, що наклавши санкції, Росія їх виконуватиме.

А логіка в списку відсутня. Це - суміш бюрократичної практики, роботи спецслужб і впливу російських пропагандистів — в списку є абсолютно “порожні” прізвища, тобто люди, які мало на що впливають. Але список реальний, він тепер житиме своїм життям, і це дуже важливий, історичний етап розриву стосунків між Україною і Росією.

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка:

"Більша частина потрапила до санкційного списку заради кількості”

“Мені важко віднайти логіку формування цього списку. Думаю, що його укладачі більшою мірою спиралися на формальні критерії, як, наприклад, присутність у складі Верховної Ради з 2014 року, робота в Кабінеті Міністрів, інших органах державної влади. Тут дійсно є знакові фігури, але при цьому більша частина потрапила до санкційного списку заради кількості. Тільки так можна пояснити присутність у ньому, скажімо, Парасюка, Гаврилюка, Бойка, Геращенка…

Там є, приміром, Добродомов і Чумак, але немає Гриценка. Думаю, швидше за все його не включили, оскільки він не є на сьогодні народним депутатом. Але звісно це буде використано проти нього з обвинуваченнями, що буцімто він і є справжнім агентом Росії.

Безперечно зараз цю тему активно використовуватиме Тимошенко. Вона вже виступила з відповідною заявою на своїй сторінці у Facebook, мовляв, дивіться, я - ворог Росії, і це визнано офіційно. А тим паче, зважаючи на те, що серед найрейтинговіших кандидатів-політиків у президенти, якими зараз є Порошенко, Тимошенко, Бойко, Гриценко, у цьому списку присутня лише Тимошенко. Було б дивно, якби вона це активно не педалювала. Тим паче, коли останнім часом Порошенко та його оточення основний акцент в критиці Тимошенко роблять якраз на пошуку її зв’язків з Росією”.

Дмитро Бачевський, політтехнолог:

“Весь список складений лише заради кількох ключових прізвищ, решта — баласт, доданий туди для правдоподібності”

Обидва санкційні списки Росії — проти українських юридичних та фізичних осіб — переслідують різні цілі, але в кінцевому результаті спрямовані на отримання позитивного для Кремля результату на президентських і, особливо, парламентських виборах в Україні наступного року.

Санкції, запроваджені проти ключових бюджетоутворюючих підприємств — покликані погіршити соціально-економічну ситуацію в Україні напередодні виборів. Таким чином Кремль розраховує ще більше знизити рейтинг влади та розпалити у суспільстві опозиційні настрої.

Санкції, запроваджені проти фізичних осіб — мають політичний зміст і є елементом інформаційної операції з підвищення рейтингу деяких опозиційних сил, які грають на “патріотичному” полі і з якими Кремль розраховує в майбутньому плідно співпрацювати. Швидше за все, весь список складений лише заради кількох ключових прізвищ, решта — баласт, записаний туди заради правдоподібності, хоча в абсолютної більшості з них немає ані рахунків, ані власності на території Росії.

Сьогодні Кремль робить ставку в Україні на дві колони: традиційно проросійські сили — вони працюють по своїй програмі, і частину опозиційних сил з “демократичного” табору. Саме на підвищення рейтингу останніх серед негативно налаштованої до Росії частини населення і спрямований цей документ. Адже тепер окремі опозиційні політики, яких звинувачували у співпраці з Кремлем, можуть використовувати цей санкційний список як алібі.

Те, що між списками спостерігаються неузгодженості, коли проти певної української компанії вводяться санкції, а проти її власника ні — лише підтверджує той факт, що списки переслідують окремі прагматичні цілі і в них немає нічого особистого.

Тарас Чорновіл, політолог:

“Список — суто політична декларація, яка не матиме жодних наслідків”

На жаль, росіяни не вистрілили цим списком собі в ногу. В списку юридичних осіб представлені компанії серйозних олігархів. Пінчук з його трубним бізнесом, Жеваго, Косюк — це ті, кого можна назвати найперше конкурентами російського бізнесу з боку України. «Вбити» конкурента під «санкційним приводом», звісно, не чесно, але ефективно, тому що в іншому випадку СОТівське законодавство їм це не дозволить. Між тим, в санкційному списку нема того українського бізнесу, який Росії цікавий. Здавалося б, що може бути для них кращим, ніж зруйнувати українську атомну енергетику? Це ж поставити Україну на коліна — половина генерації зупиниться. Але є проблема: твели, уранові стержні ми можемо закупити і у США, і вони готові повністю забезпечувати Україну. Якби Росія припинила постачання, вона повністю втратила б український ринок — це було б пострілом собі в ногу.

Чому немає в списку фізичних осіб Косюка та Коломойського, хоча їхні компанії є в списку юридичних осіб? Можливо, тут зіграла роль дуже поверхова підготовка списку, звичайний “русскій бардак”. Згадаймо, Путін зробив заяву, після того — довга мовчанка. Потім сказав Медведев — і знову мовчанка. І ось зараз вони розродились списком. Це свідчить про те, що готовності щось робити — не було, а тому зліпили такий список «на ходу».

Крім того, я згадую, що і Пінчук, і, кажуть, Жеваго, вже не кажучи про Коломойського, були помічені в переговорах з Тимошенко, а потім раптом ці переговори “заглохли”. Результатів переговорів Пінчука з Тимошенко я не бачу, по Жеваго — так само. Можливо, наявність їх, чи їх компаній в санкційному списку — пропозиція повернутись до переговорів? Мовляв, бізнес ваш ми “щемимо”, але до переговорів ще готові. І санкції можна як посилити, так і зняти.

Абсолютна більшість списку — персонажі, яким від російських санкцій ні холодно, ні жарко, а навіть приємно. Для Парубія це зайва можливість нагадати про себе і збільшити шанси кудись потрапити на наступних парламентських виборах. Для купи народу — так само. Тобто, цей список — це суто політична декларація.

Микола Романюк, Юлія Горбань, Київ