Виборчий кодекс, друге читання: ніхто не хотів приймати?
Інформаційних приводів до написання матеріалу було одразу два, тісно між собою пов’язаних.
По-перше, заява координатора політичних та виборчих програм Громадянської мережі ОПОРА Ольги Айвазовської, котра стверджує, що перспектив ухвалення Верховною Радою Виборчого кодексу немає. За її словами, профільний парламентський комітет максимально затягуватиме підготовку документа до другого читання, щоби потім послатися на те, що за рік до виборів міжнародні стандарти не дозволяють порушувати стабільність законодавства і змінювати систему виборів. “Не маю жодної позитивної або оптимістичної інформації про те, що Виборчий кодекс у другому читанні буде ухвалено. Процес реформи перетворюється на імітацію”, - переконана пані Айвазовська.
По-друге, того ж дня з’явилася ще одна “пікантна” інформація від нардепа Сергія Міщенка. На своїй сторінці у Фейсбук він пише, що представники провладної фракції БПП нібито почали активно “окучувати” мажоритарні округи, а особисто на нього чиниться тиск з боку керівництва Київського обласного БПП: “Мені передали в ультимативній формі вимогу: відмовитися йти на вибори по моєму рідному 98-му окрузі. По округу буде йти видатний екс-генпрокурор Віталій Ярема”. До речі, нагадаємо, що на початку лютого Віталій Ярема дійсно вступив у партію “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Нині він заступник з політико-правового напряму нардепа очільника БПП Київщини Ігоря Кононенка.
Отак і складається дуже схоже на істину враження, що майбутні вибори знову відбуватимуться за старою, змішаною виборчою системою, а не пропорційною з відкритими списками. Адже насправді 100% пропорційна система не надто до душі і багатьом нардепам-мажоритарникам, і сильним світу цього, які звикли «коригувати» брак популярності власних партійних проектів за рахунок залучення «мажоритарників» шляхом пропозиції «від яких не можна відмовитись».
На запитання Укрінформу - невже частина мажоритарки все-таки збережеться, попри всі обіцянки й застереження? - відповідають:
Богдан Бондаренко, експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ:
“Чимало факторів вказують на те, що нинішній політичній еліті виборча реформа невигідна”
“По-перше, умовна половина діючого складу ВРУ є депутати, обрані за мажоритарною складовою в межах паралельної змішаної виборчої системи. Вони апріорі не зацікавлені в зміні виборчої системи. З іншого боку, їх голосування, здебільшого, підпорядковується загальній політиці фракцій. Тому, за наявності волі фракцій, зміна виборчої системи можлива. Але такої волі немає.
По-друге, провал восени проекту Закону № 1068-2, який пропонував встановити пропорційну виборчу систему з відкритими списками, і в подальшому прийняття в першому читанні проекту Виборчого кодексу № 3112-1 є нелогічним, оскільки обидва проекти пропонують однакову виборчу систему для парламентських виборів. Чому так трапилося? При голосуванні за 3112-1 була впевненість, що проект не пройде, і у коаліційних фракцій не було рішення про голосування чи неголосування за проект. Тому депутати голосували на власний розсуд, і оскільки багато з них раніше тією чи іншою міроюі заявили про підтримку нової виборчої системи, трапилося неочікуване - 226 голосів... Крім того, не забудемо і законопроектів про вибори народних депутатів зареєстрованих в грудні, більшість з яких не встановлюють пропорційну виборчу систему з відкритими списками, а навпаки, повертають до складової мажоритарки.
По-третє, результати виборів в ОТГ показали досить високу підтримку кандидатів від партії БПП на тлі її низького загальнонаціонального рейтингу. Це може свідчити про ефективне використання адміністративного ресурсу, що для правлячої політичної еліти є безумовним аргументом для збереження мажоритарки.
По-четверте, реформа політичних фінансів (звітність і державне фінансування партій), запроваджена в 2015 році не досягла основної мети - посилення політичних партій як суспільних інституцій, які є ключовими суб'єктами в умовах пропорційної виборчої системи. Тому вони не стали достатньо сильними для того щоб “впливати” на зміну виборчої системи.
По-п’яте, соціологія показує роздробленість підтримки партій населенням, що, звісно залежно від виборчого бар'єру, дозволить пройти в парламент від 7 до 9 партій (приблизно). Тому влада зацікавлена в таких умовах залишити мажоритарні округи для посилення впливу в майбутньому складі парламенту.
Наведені фактори є занадто вагомими і вони не сприяють тому, щоб нинішня політична еліта виступала за нову виборчу систему, яка їй невигідна. Але оскільки її введення є умовою коаліційної угоди, закріплена в Плані законодавчого забезпечення реформ, є вимогою низки громадських організацій, її публічно підтримали багато депутатів - політики опиняються між Сциллою і Харибдою своїх інтересів та обіцянок. Відтак дуже можливим є варіант, за яким депутати проголосують за проект, який не встановлюватиме нову виборчу систему, але буде неймовірно складним, що дозволить депутатам в інформаційному просторі називати це виборчою реформою".
Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології “ВибіР”:
“Проект Виборчого кодексу буде похований під дискусіями навколо окремих статей чи поправками”
“Коли ми говоримо про виборче законодавство, треба згадати, що в українському політикумі є славна традиція – перекроювати його безпосередньо перед виборами. Чому? Одна з причин: зацікавлені особи, суб’єкти і фігуранти більш-менш усвідомлюють, яка система є для них вигіднішою, щонайближче до дати офіційного старту кампанії. По-перше, тому, що стає нарешті відомим вичерпний перелік гравців. По-друге, кожен непокоїться через можливий зрив домовленостей, а буквально за добу до початку перегонів це зробити складніше, ніж на етапі домовленостей і консультацій.
З огляду на це, перспектива ухвалення Виборчого кодексу є сумнівною. Наскільки відомо, більшість політсил, котрі мають намір взяти участь у виборах, не в захваті від діючої системи. Тим часом підготовка до перегонів розпочалася – умовно – за старими правилами. Тому ймовірність того, що ухвалений на такому піднесенні проект Виборчого кодексу буде похований під дискусіями навколо окремих статей чи поправками (останнє вірогідніше, бо технологію відпрацьовано), є доволі високою. З іншого боку, наші зовнішні партнери чекають оновлення, у тому числі, і виборчого законодавства. Навряд чи Банкова захоче віддати опонентам убивчий аргумент проти себе. Тому ми можемо очікувати на тривалі й запеклі торги. І, в цьому сенсі, є ще один важливий чинник – склад ЦВК. Якби, умовно кажучи, деякі представники влади воліли законсервувати чинну систему, то вони б придумали такі зміни, які б залишали старі правила у новому декорі. В обмін на такий підриштований, або й альтернативний, проект Виборчого кодексу, не виключено, і було внесено до Верховної Ради подання про склад ЦВК. Чи є ця версія правдивою, покаже голосування двох питань: складу ЦВК і Виборчого кодексу”.
Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна:
“З виборчою реформою затягуватимуть аж допоки щось змінювати вже не матиме сенсу”
“Нині робиться все для того, щоби виборча реформа або не відбулася, або відбулася з максимальним відкладенням - після виборів до парламенту. Де-юре, представники політичної еліти обіцяли провести виборчу реформу, власне, це один із пунктів коаліційної угоди. але, де-факто, вони консенсусом виступають проти цього. Крім затягування розгляду рекордної кількості пропозицій народних депутатів профільним парламентським комітетом, є безліч інших факторів, які також вказують на те, що документ до другого читання в Раду не дійде. Це, приміром, реєстрація громадських приймалень в мажоритарних округах, перебування нині більшості політичних сил у виборчому процесі, виділення бюджетних коштів для мажоритарників і таке інше. Ще одним аспектом цієї ж проблеми є те, що досі не змінено склад ЦВК. Але ж це досить важливий елемент будь-якої реформи, тому що від адміністрування залежить якість прийнятих рішень. І все це разом говорить лиш про те, що з реформою затягуватимуть аж допоки змінювати щось у виборчій системі вже не матиме сенсу - вибори стукатимуть у двері”.
Звісно, поки не факт, що змішана система виборів таки залишиться. Але якщо вже так станеться, варто подумати про запобіжники. Наприклад додати шансів кандидатам, які не матимуть серйозного фінансового або адміністративного ресурсу на округах, щоб вони реально могли б позмагатися з провладними “фаворитами”. Скажімо, система абсолютної більшості для визначення переможця виборів на мажоритарних округах (фактично, йдеться про другий тур виборів) створить значні перепони для “купівлі” голосів і дасть можливість для менш грошовитих кандидатів виходити у спаринг з умовним “фаворитом” до другого туру.
Мирослав Ліскович, Київ
