Наскільки дорогоцінні «десять заповідей Вакарчука»?
П’ЯТЬ ЗАПИТАНЬ ДО ВАКАРЧУКА
1. А можна вийти в народні лідери "без Стенфорда"? Які такі особливі знання нині потрібні, щоб сказати про те, що далі так жити не можна, що потрібні реальні зміни і мотивувати активну частину суспільства на чергову спробу?
2. А ви хіба не відчуваєте, як від цього вашого «стенфордства» тхне технологією, придумкою «чогось такого», щоб виборець, обдурений уже і так, і сяк, – знову повірив?
3. А можна було б «десять заповідей Вакарчука» замінити, скажімо, п’ятьма? І не витрачати дорогоцінні пункти-опори «політичного фундаменту» на декларативні очевидності типу «антикорупційний суд і негайно», чи то «реформа державної служби» (хто тільки про це не говорив, не кажучи як!), повністю при цьому ігноруючи деякі ключові питання, наприклад, співіснування з Росією?
4. Навіщо було настільки незграбно приховувати очевидний політичний інтерес та очевидну політтехнологію при, знову таки, очевидній присутності – й першого, і другої?
5. Можна було змонтувати цей ролик якось так, щоб із нього не перло відчуття «двадцяти репетицій»? На кого (або на що), до речі, час від часу, зиркає оратор у лівий від себе бік?
Сергій Тихий
реклама