Народження політичного міфа. Березюк & Порошенко
Оскільки мене останнім часом про це багато разів розпитували, спробую один раз описати, аніж десять разів пояснювати по телефону :)
Моделювання в очах виборця альтернативної реальності, в яку останній зобов'язаний беззастережно повірити, - необхідний атрибут діяльності політика. Так народжуються політичні міфи, які політики нам щоденно нав'язують з метою досягнення ключової мети - Влади. Інструменти впливу різні - популізм, емоції, пересмикування фактів, маніпуляції в ЗМІ.
Але найкраще діє творення картинок, в основі, яких лежать архетипи певних ситуацій та алегоричних образів, функціональна символіка яких співвідноситься по лінії «Добро» і «Зло». Сила політика заключається у здатності викликати до життя той архетип, який дозволить задати певну принципову нову дійсність, наприклад через політичну рекламу, ритуал тощо.
Завдання політика водночас складне і не складне, але не кожному це вдається зробити.
Водночас, лідером у творенні політичних міфів, де головною ідеєю буде протистояння Добра та Зла, була і лишається Тимошенко.
Сьогодні естафету спробували перехопити її колеги по опозиції. З точки зору "драматургії постановки", Самопоміч обрала ідеальні образи (все таки відчувається, що Олег Березюк - досвідчений психолог):
1) Класичне протистояння Добра та Зла.
2) Герой, який іде "до ворожої цитаделі" на боротьбу з абсолютним Злом, оскільки не може більше дивитися на муки "народу".
3) Чітка ідентифікація головного Зла, яке необхідно покарати, аби проблема була усунута.
4) Друзі, які йдуть допомагати Герою у цій боротьбі.
Однак, творення політичного міфа потребує ретельного дотримання всіх деталей та нюансів продукованого сценарію. У противному випадку міф буде розвінчаний.
Каменем спотикання стало два маленьких неузгодження:
1) Майже рік виборці спостерігали протистояння по лінії Садовий&Гройсман. Сьогоднішня різка зміна персонажів на пару Березюк&Порошенко стала неочікуваною для всіх. Хто тепер головний позитивний герой, не зрозуміло: Березюк чи Садовий? Чому Березюк пішов "страждати" і боротися за народ, а Садовий ні?
Набагато логічнішим з точки зору творення політичного міфа виглядав би приїзд Садового у Київ, де Андрій Іванович повинен був розгорнути активну діяльність (поставити намет на Банковій, прикувати себе ланцюгом до дверей АП або КМУ) - варіантів безліч. І виключно за цих умов (!) Образ Головного Героя в очах виборця зафіксувався б, а політичний міф відбувся б.
2) Друга проблема - випливає з першої. Герой прийшов воювати у "цитадель Зла", а там - нікого немає. І найближчими днями не буде. :-) З ким воювати? Де протистояння? Боротьба? Інтрига? Перемога? Можливо, навіть сакральна поразка? Замість цього спостерігаємо "одинокий" нікому не цікавий пікет, адже "Метафоричне Зло" поїхало за Океан. І що найгірше для Героя - Воно поїхало шукати допомогу в сил Добра (американців) для боротьби із Всесвітнім Злом - Росією.
Емоція та експресія будуть з кожним днем спадати, а головні протистояння поступово перейдуть на нове політичне поле - парламент. От і казочці, тобто політичному міфу, кінець, а хто за нею спостерігав той молодець.
Віктор Таран
реклама