Конституційний переворот у Росії: «понятія» перемогли закон

Події навколо нас сповнені символізму. Для України Майдан та Революція Гідності, кров, що була та ще буде пролита, означають болісний та тернистий шлях уперед. Для Росії її каїнів гріх, підлий удар у спину напівсвідомій тоді Україні, анексія Криму та інтервенція на Сході дедалі більше означають міжнародну ізоляцію, економічне та моральне падіння.

Ці дві тенденції, хоча й пов'язані одна з одною, розвиваються у прямо протилежних напрямках. І якщо Україна відчайдушно намагається вирватися з тенет пострадянської ментальності з її кумівством, корупцією та приниженням людини, то Росія добровільно «схлопується», консервує власні й зрозумілі лише для неї «духовні скрепи», і дедалі більше закривається від зовнішнього світу.

Останні декілька днів принесли прямі свідчення того, що Україні, як і всьому світові, не варто розраховувати на повернення Росії до більш-менш цивілізованої поведінки. Зруйнувавши своїми діями повоєнну систему міжнародного права, на якій більш як півстоліття тримався крихкий мир у євроатлантичному просторі, Росія почала руйнувати власну правову систему. Принаймні, у цьому вона є послідовною. 

Минулої п'ятниці, 4 грудня, Державна дума Російської Федерації (до речі, наступні вибори до якої мають відбутися 18 вересня 2016 року) схвалила у другому (основному) і відразу в третьому (остаточному) читаннях закон, який надає федеральному Конституційному суду право визнавати неможливим виконання в Росії рішень міжнародних судів, якщо вони порушують верховенство російської Конституції.

Згідно з останніми поправками, Конституційний суд Російської Федерації може визнавати нездійсненними рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) й інших міжнародних судів, якщо вони суперечитимуть російській Конституції.

Цей законопроект підтримали 436 депутатів, троє парламентарів виступили проти.

Саме так, де-факто і де-юре, у Росії відбувся конституційний переворот. Саме переворот, із драматичними наслідками для всієї правової системи країни, згубний для її відносин із сусідами та із зовнішнім світом.

Відбулася фактично зміна Конституції Російської Федерації у її принципово незмінній частині

За оцінками незалежних експертів (в т. ч. експертів «Борисфен Інтел»), такими діями була фактично змінена Конституція Російської Федерації у своїй принципово незмінній частині.

Усі 436 депутатів Державної думи РФ (лише троє були проти!) - учасники цієї дії, прикриваючись риторикою щодо «національних інтересів Росії», по суті, скоїли злочин, що іменується як «державна зрада». З правової точки зору, в Росії відбувся державний переворот за попередньою змовою групи осіб, імена яких широко відомі.

Такий висновок виходить із самої Конституції РФ, чинного, між іншим, документа, який відкрито розчавили російські ж законодавці. Адже, перед тим, як надавати Конституційному суду протиправні повноваження, для початку депутати Державної думи РФ мали б змінити або взагалі скасувати ст.15 частини 4 Конституції Російської Федерації.

Процитуємо: «Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, чим передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору».

Депутати Держдуми РФ за визначенням не мають права таким чином порушувати Конституцію.

Але у путінській Росії сьогодні усе можливо, і внутрішнім указом чи законом, «прикритими держдумівською кришею», у будь-який момент можна скасувати кожну з міжнародних домовленостей або міжнародних угод, цинічно попираючи при цьому міжнародне право.

Без емоцій згадаємо лише неповний перелік порушень міжнародних актів, яких путинська Росія припустилася протягом останнього часу:

- Договір про звичайні збройні сили в Європі від 19.11.1990 року (14.07.2007 року президент Росії Володимир Путін підписав указ «Про призупинення Російською Федерацією чинності Договору про звичайні збройні сили в Європі і пов'язаних із ним міжнародних договорів»);

- Договір про ліквідацію ракет середньої и меншої дальності від 01.06.1988 року (в частині продовження РФ розробки та випробувань в односторонньому порядку ракет з дальністю дії більше 500 км);

- Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року (т.зв. «Будапештський меморандум»);

- Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року;

- Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від  28.01.2003 року.

Цей, останній пункт в переліку, є особливо красномовним. Адже після злочинного акту анексії Криму в березні 2014 року в Росії, фактично, немає більше міжнародно визнаних кордонів - ось вже близько двох років!

Цей перелік можна продовжувати та продовжувати, і не лише у воєнно-політичній галузі, а й у торговельній, фінансовій, інтелектуальній, прав власності, гуманітарній і т.д. 

Іншими словами, після антиконституційного рішення Держдуми, яке відбулося минулої п'ятниці, Росія перестала жити за законами. Величезна країна, вся, всі її люди, почали жити «по понятіям». Тим самим «понятіям», за якими не соромно бити першим, які так близькі і зрозумілі дрібному «гопнику» з ленінградського підворіття 60-х років. Гопнику таки вдалося перетворити цілу країну у блатне підворіття із власного босоногого дитинства.

РФ на офіційному рівні демонструє міжнародній спільноті, що вона не хоче і не буде дотримуватися зобов'язань, взятих згідно з міжнародними договорами

Росія  де-факто і де-юре відмінила свою власну ст. 15 частини 4 Конституції Російської Федерації. Чи захоче відтепер будь-яка цивілізована держава або міжнародна організація домовлятися про що-небудь з Російською Федерацією, яка на законодавчому рівні вирішила «плювати» на всі власні зобов'язання за міждержавними та міжнародними договорами, як і на власні підписи під цими документами? Питання риторичне.

Таким чином, на сьогодні Російська Федерація на офіційному рівні демонструє міжнародній спільноті, що вона не хоче і не буде дотримуватися зобов'язань, взятих на себе у відповідності до міжнародних договорів, підписаних та ратифікованих нею, а також норм та стандартів, імплементованих у своє внутрішнє (національне) законодавство.

Отже, згідно з таким новим підходом, Російська Федерація зможе порушувати (хоча вона це неодноразово робила й раніше та продовжує робити зараз!) цілі та принципи Статуту ООН, а саме - зафіксовані в ньому основні принципи міжнародного права, які, до того ж, є імперативними нормами.

Виходячи з цього, право вето в Раді безпеки ООН, яким все ще користується й маніпулює Росія, перетворюється на шкідливий рудимент епохи, що вже давно пішла у минуле.  Не тільки Україні, але й будь-якій країні, влада якої зберігає хоч краплю здорового глузду, доцільно та вкрай необхідно ставити питання про позбавлення Росії такого права вето. Більш того, доцільність самого членства Росії в Раді безпеки ООН викликає великі сумніви, адже не може бути  місця у такому шанованому товаристві для країни-агресора.

P.S: "У 21 столітті країни не можуть, і не можемо їм дозволити перекроювати політику силою. В цьому і є основні правила. Росія порушили ці правила і продовжує порушувати їх. Сьогодні Росія окупувала незалежну українську територію. Я хочу чітко сказати: Сполучені Штати Америки ніколи цього не визнають, ніколи не визнають спроби Росії анексувати Крим". Ці слова депутати Верховної Ради почули у сесійній залі 8 грудня від віце-президента США Джозефа Байдена.

Події дійсно сповнені символізму. Особливо, коли вони означають початок нової історії. 

Юрій Радковець, віце-президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен-Інтел», кандидат військових наук, генерал-лейтенант запасу. Київ.

Перше Фото: РИА Новости