Як журналісту/редакції дбати про ментальне здоров’я та корпоративні комунікації - рекомендації НМР

Як журналісту/редакції дбати про ментальне здоров’я та корпоративні комунікації - рекомендації НМР

Укрінформ

Часто проблеми ментального (психічного) здоров’я сприймаються як табу – про що не варто говорити, особливо на роботі.

Однак кожен четвертий у світі переживає проблеми психічного здоров’я, вони впливають на всіх нас і ми повинні відчувати можливість говорити про це, звертатися за підтримкою чи отримувати якісну допомогу. Чим більше буде діалогу, тим більше міфів зможемо розвіяти та перешкод зруйнувати, припиняючи ізоляцію, сором та меншовартість, які часто відчувають ті, хто стикається з проблемою психічного здоров’я.

Турбота про психічне здоров’я в медійній організації, створення середовища підтримки журналістів, яке зміцнює опірність до стресів, вчить турбуватися про себе й оточуючих, не лише сприяє фізичному та емоційному здоров’ю і відновленню членів команди, а й збільшує лояльність, продуктивність і залученість працівників.

Що таке психічне здоров’я? Це «серцевина» здоров’я людини: стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи недуги. Психічне здоров’я – це стан благополуччя, при якому кожна людина може реалізувати свій власний потенціал, долати життєві стреси, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти (World Health Organization).

Чому важливо розвивати культуру турботи про психічне здоров’я на рівні медійної організації?

За дослідженнями, три з п’яти працівників мають проблеми психічного здоров’я, пов’язані з роботою (Business in the Community (2017). Mental Health report: National employee mental wellbeing survey findings).

Багатозадачність, нестабільний та інтенсивний робочий графік, фокус уваги на емоційно складних темах, напади та цькування у зв’язку з професійною діяльністю – ці особливості роботи журналіста також можуть викликати значний стрес, посилювати тривогу, сприяти емоційному вигоранню, погіршувати фізичне та психічне здоров’я.

За дослідженнями:

– до 80 % журналістів стикались із травматичною подією, пов’язаною з роботою (The Dart Center for Journalism and Trauma);

– 31 % повідомляли про отримання погроз впродовж року (Löfgren Nilsson & Örnebring, 2016, Sweden);

– 21,9 % журналісток повідомляли про пережиття фізичного насильства у зв’язку з роботою (Barton & Storm, 2016).

Журналістика за характером роботи часто пов’язана з тиском, а стрес є найбільшою проблемою охорони здоров’я, яка стосується працівників медіасектору (National Union of Journalists, NUJ, Велика Британія).

За підрахунками, кожен випадок нездужання, викликаного стресом, у середньому призводить до втрати 30,9 робочих днів на рік (WHO, 2019, facts about mental health).

Поряд із цим існують ефективні практики турботи про психічне здоров’я працівника. Розпочати можна із простих невеликих кроків, які кожен може зробити, щоби подбати про свій стан та своїх колег. Нижче ми пропонуємо ряд рекомендацій, покликаних зменшити дію стрес-факторів і допомогти журналісту дбати про своє психічне здоров’я та емоційний добробут.

Зміцнення психічного здоров’я на роботі включає дві складові:

1) зміцнення психологічної стійкості (відновлюваності, здатності справлятись із труднощами і зростати) на персональному рівні;

2) створення підтримуючого середовища на роботі та людиноорієнтованих процесів.

Зміцнення психологічної стійкості

Інтервенції щодо стресу та психічного здоров’я на роботі можуть збільшити її продуктивність на 30 % (National Institute for Health and Care Excellence, 2009).

Репортери, фото- й відеооператори, дизайнери та інші співробітники редакції можуть зазнавати травматичного стресу під час будь-яких новинних подій – незалежно від того, чи перебувають вони на місці події, чи за робочим столом. Тому важливо забезпечити системний супровід медійної команди в питаннях психічного здоров’я, щоб допомогти собі та колегам у важкі моменти.

Супровід команди може передбачати:

1. заохочення до проходження навчання зі стресостійкості, опанування методів емоційної регуляції;

2. заохочення колег до обговорення питань психічного здоров’я. Один із варіантів — організувати базову peer-to-peer підтримку: коли члени команди можуть подзвонити одне одному чи головному редактору, якщо потребують підтримки. Іноді достатньо просто домовитися про це — заохочуйте підтримку зв’язку між колегами, особливо якщо йдеться про висвітлення складних подій. Нагадування про цінність і важливість роботи одне одного, відчуття плеча поряд додає сил справлятися з труднощами. Коли колеги працюють над важкою історією — дайте їм знати, що вони не повинні приховувати свій стрес, почуття чи емоції в ці моменти. Створюйте таке середовище довіри в редакції, де усвідомлюється важливість визнання важких почуттів та їх висловлення. Будь-які проблеми із психічним здоров’ям не мають сприйматися як щось, чого треба соромитися і про що «незручно» говорити. Ще один варіант — запровадити практику менторства: згідно з дослідженнями, молоді журналісти мають вищий рівень стресу та повільніше відновлення, ніж журналісти старшого віку;

3. створення «мережі контактів» під час надзвичайних ситуацій для вашої редакції. Цей список контактів має містити чіткий протокол, кому потрібно дзвонити під час особливих чи травматичних подій. Цей алгоритм має бути доступним для всіх співробітників;

4. розміщення легких для сприйняття і зрозумілих алгоритмів турботи про себе й колег, а також базові методи емоційної регуляції. Наприклад, у вигляді тих же портативних візиток та / або постерів на стінах у редакції.

Розуміти, коли в редакції потрібна допомога фахівця

Навчіть своїх співробітників стежити за симптомами професійного вигорання чи проблем психічного здоров’я – чим більше людей у вашому оточенні будуть обізнані з першими «дзвіночками», тим легше буде забезпечити їм необхідну допомогу.

Нижче наводимо перелік ознак, які потребують уваги фахівців:

  • розрив зв’язків із вашим звичним оточенням – якщо ви уникаєте близьких і друзів, втратили бажання спілкуватися;
  • зміни у робочій поведінці – наприклад, приходити дуже рано на роботу чи лишатися на роботі допізна;
  • нав’язливі думки та одержимість певною темою;
  • ігнорування особистої гігієни та зовнішнього вигляду;
  • труднощі з концентрацією уваги, погіршення пам’яті, проблеми з ухваленням рішень, складнощі в підтриманні розмови;
  • відчуття паніки, постійна тривога;
  • постійна втомлюваність, складність у самоорганізації;
  • тривалий пригнічений стан, байдужість і втрата інтересу до активностей та занять, які раніше були до вподоби;
  • самозвинувачення та постійне почуття провини;
  • різкі перепади настрою без видимих причин;
  • зміни в харчових звичках, апетиті, збільшення частоти паління чи вживання алкоголю.

Будь-яка з цих ознак є сигналом, що потрібна консультація та обстеження спеціаліста. Особливо, якщо подібні прояви тривають понад два тижні.

Однак якщо ви помітили зміни в поведінці чи вигляді колеги-журналіста, не робіть поспішних висновків щодо їхнього психічного здоров’я. Якщо ви почуваєтеся готовими — запропонуйте розмову за кавою десь поза роботою, при цьому будьте відкритими, неосудливими і ставте багато відкритих запитань. Втім важливо розуміти, що ця людина може вже отримувати допомогу і не хотіти ділитися своїми переживаннями з вами; це теж нормально.

Створення підтримуючого середовища та людиноорієнтованих процесів

Серед компонентів формування середовища підтримки в редакції є:

  • обізнаність із факторами ризику, пов’язаними з роботою, та їх контроль;
  • визначені принципи корпоративної комунікації та їх дотримання;
  • прозорі внутрішні процеси та людиноорієнтовані сервіси;
  • культура нульової толерантності до стигми, зокрема обізнаність із найпоширенішими психічними розладами та міфами навколо цієї теми, дотримання принципів коректної взаємодії з колегами, що мають проблеми психічного здоров’я.

Фактори ризику щодо психічного здоров’я, пов’язані з журналістською роботою:

  • робоча завантаженість (як надмірна, так і недостатня);
  • відсутність участі та контролю на робочому місці;
  • одноманітні або неприємні завдання;
  • неоднозначність ролі або конфлікт;
  • відсутність визнання на роботі;
  • нерівність;
  • погані міжособистісні стосунки;
  • погані умови праці;
  • слабке лідерство / керівництво та спілкування;
  • конфлікт між домашніми та робочими потребами.

Всі вони потребують уваги топменеджменту редакції.

Принципи корпоративної комунікації журналістів

Розбудова психологічної безпеки, довіри та міжособистісних стосунків є основою для злагодженої роботи медійної команди. Вимірювання «температури» допоможе краще розуміти своїх колег, розвинути емпатію, ставити людяність, щирість та довіру в основу співпраці.

До прикладу, простий та дієвий інструмент для цього — «check-in & check-out».

За можливості відкривайте та закривайте робочі дні командними дружніми чекінами та чекаутами, коли кожен член робочої команди коротко відповідає на запитання про свій стан і настрій. Це допомагає сформувати фокус, підвищити самосвідомість і внести ясність щодо емоційного стану кожного з учасників, щоби коректно будувати співпрацю.

Створити місце в редакції, де команда може виговоритися про те, що її хвилює.

Започаткуйте в редакції відповідні зустрічі, на яких команда може поговорити про:

1) проблему, яка існує в організації, однак її ніхто не наважується порушити;

2) щось, що трапилося давно, однак команда досі не може з цим упоратися.

Робоча скринька «запитання-відповіді», у яку команда може протягом тижня покласти будь-які запитання, а топменеджери або й власники чи інвестори нададуть на них відповіді протягом тижня. Це можливість поставити запитання, яке отримає відповідь, без страху здатися некомпетентним. Розвивайте в редакціях культуру «дурних і незручних запитань не буває».

Фідбек-сесії, розвиток культури зворотного зв’язку

Це підвищує розуміння дій та настроїв членів команди, дає можливість у коректний спосіб відреагувати як на позитивні, так і негативні вчинки колег. Якісний зворотній зв’язок можна будувати за таким алгоритмом:

1) спостереження (опис вами ситуації, який базується на конкретних фактах);

2) вплив (повідомлення, до чого призвів вчинок людини — позитивні наслідки чи негативні);

3) пропозиція (підтримка, заохочення далі рухатись у тому ж темпі або варіант вирішення неприємної ситуації).

Прозорі внутрішні процеси та людиноорієнтовані сервіси

Робочі завдання в редакції:

  • встановлюйте розумні та узгоджені терміни реалізації та завершення роботи;
  • забезпечте відповідне робоче середовище;
  • визначте робочу роль та обов’язки якомога чіткіше й детальніше;
  • залучайте працівників до планування їхніх навантаження, де це можливо.

Цілі: формуйте цілі й пріоритети на рівні організації та команди, щоби всі сконцентрувалися на важливих речах. Важливо, щоби цілі формувалися за SMART-критеріями визначеними спільно в редакції.

Робочий графік: заплануйте чіткі години праці (початок, завершення роботи, час на обід) та внесіть їх до календаря, щоб ваша медійна команда розуміла, коли ви є на місці.

Знайте свій «природний годинник» і старайтеся підлаштовувати робочий ритм відповідно до нього. Вибір кращого часу для виконання певної роботи залежить від характеру цієї роботи, для кожної справи є свій золотий час. І на ці персональні особливості варто зважати членам команди та керівництву й по можливості враховувати їх при організації робочого процесу.

«Перерви на відновлення»: візьміть за звичку після кожної години роботи вставати з місця й ходити 5 хв — це сприяє кращому відновленню та підвищує концентрацію. Найбільш ефективними для зняття стресу та підвищення настрою впродовж робочого дня є короткі перерви на активність, а також так звані соціальні паузи, коли з колегами говорять на теми, не пов’язані з роботою.

Подбайте, щоб у співробітників було щонайменше пів години обідньої перерви й заохочуйте, щоб вона була поза робочим столом. Найкраще — поєднати обід із прогулянкою.

На особистому рівні – винагороджуйте себе за досягнення. Найчастіше ми схильні зосереджуватися на тому, що потрібно зробити далі, й забуваємо винагородити себе за те, що вже зробили. На рівні редакції – запровадьте практику визнання. Співробітники в організаціях, де розвинена культура визнання, є більш задоволені своєю роботою та відчувають, що їх цінують. Беріть участь та комунікуйте у професійних об’єднаннях, як-от, приміром, незалежні медіапрофспілки та Національний пресклуб, виборюйте професійні журналістські нагороди.

Людиноорієнтовані сервіси в медіаорганізації. Зокрема:

  • максимально спростіть технологічний процес підготовки матеріалів;
  • використовуйте електронні сервіси редагування і погодження журналістських продуктів на всіх рівнях організації;
  • створіть зручну систему обліку та організації матеріально-технічного забезпечення робочих процесів членів медійної команди;

Організаційний дизайн:

  • Переконайтеся, що робоче місце й середовище підходить для підготовки редакційного матеріалу. Шум, температура та рівень освітлення можуть вплинути на самопочуття. Там, де це можливо, розгляньте варіант розділювачів простору й тихі простори, щоби покращити робоче середовище; переконайтеся, що зі співробітниками, які працюють дистанційно, є чіткі та регулярні канали зв’язку, які водночас не створюють ситуації, коли від людини очікується бути онлайн / на зв’язку цілодобово. Постійна зайнятість виключно робочими справами сприяє швидкому професійному вигоранню. Працівники мусять мати час для рефлексії, для інших занять та інтересів поза роботою. Це стосується й тих членів команди, які наразі не мають родини, дітей і т. д. Відсутність необхідності приділяти час сімейному життю не означає відсутності інших інтересів, окрім роботи. Перемикатися на інші активності необхідно всім незалежно від сімейного стану.
  • Пам’ятайте, що емоційний, психологічний стан журналіста впливає на його оцінку ситуації і для якісної професійної діяльності важливо вміти зберегти внутрішній баланс і залишатися зосередженим. Поряд із цим те, в який спосіб журналіст висвітлює історію, опитує джерела та подає інформацію, може по-різному впливати як на тих, кого подія стосується безпосередньо, так і на широку громадськість. Тож питання важливості доброго психічного здоров’я журналіста виходить за межі особистого добробуту конкретної особи та має значну соціальну значущість.

Незалежна медійна рада

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-