Колекціонер Віктор Лещинський врятуав унікальний козацький хрест

Колекціонер Віктор Лещинський врятуав унікальний козацький хрест

Укрінформ

Старовинний дерев’яний хрест колекціонер старожитностей, будівельний експерт за фахом, Віктор Лещинський випадково побачив на одному з антикварних ринків столиці. «Понівечений часом й недбалими господарями, він все рівно притягував погляд. Я повертався до нього кілька разів. Хрести – особливі завжди, а від цього просто відчувалась сила», - згадує Лещинський.

Зовні приблизно можна було встановити епоху, коли подібні речі створювали для храмів – друга половина 18 століття, на престолі була Єлизавета, відтак і стиль українського барокко часто називають «єлизаветинським».

Віктор Лещиньский звернувся до відомого музейника та мистецтвознавиці Лариси Чернової з Хмельницького, аби та дослідила старожитність. ««Хрест по контуру декоровано скульптурним орнаментальним різьбленням в стилі «єлизаветинського барокко». На нижній частині хреста, з обох боків – фігури орлів, що є характерними для 17-18 століття. На декоративному оздобленні хреста подекуди збереглись решти золочення», - значиться у експертному висновку за підписом Лариси Чернової.

Далі до роботи взялась реставратор Тетяна Московцева, вона відновила розписи, відтворила елементи декору. Досвідчена майстриня каже, що таких речей не бачила дуже давно. Розп’яття – зображено на лицьовій частині, а образ Богородиці Оранти – на зворотній. Стиль іконопису – не монастирський канонічний, не такий, як у північних сусідів, а український, з типовими емоційністю, теплом. «Пречиста й Спаситель мають наближені до людських образи. Вони викликають співпереживання, від них ніби йде тепло, яке передав майстер 18 століття», - згадує свої враження від хреста реставратор.

Коли вже відновлену старожитність привезли до Києва, її глянув відомий експерт, мистецтвознавець Володимир Недяк. «Гоноровий козацький хрест, який не має аналогів. Подібні були знищені за часів войовничого атеїзму, або вивезені закордон», - одразу визнав фахівець. І припустив, що за всіма ознаками хрест походить з Козельця. А саме там стояв храм, де вінчалась імператриця Єлизавета з Олексієм Розумом.

Саме в межах Козельця й досі стоїть садиба Наталі Розумихи – матері Розумовського – Покорщина. Там, за традицією, після вінчання, імператриця-невістка вклонилась своїй свекрусі. Звідти й назва – Покорщина», - каже Володимир Недяк. Мистецтвознавець звертає увагу на каплицю, що вимальовану богомазом – на лівій частині хреста, так богомази вказували на храми, для яких розписували ікони. Так що у 21 столітті ми отримали звістку про те, де стояв унікальний хрест, перед яким правились літургії. «Дякуючи колекціонеру Віктору Лещинському, врятовано унікальну сакральну річ козацької доби.  Її можуть бачити багато людей, дізнаватись про історію козаччини, гетьманщини, й молитись – для чого, власне, її й створили у 18 столітті», - каже Володимир Недяк.

А Віктор Лещинський хоче, аби хрест побачило якомога більше людей й відчуло величну історію гетьманщини.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-