На Олімпіаду в Ріо – через жорсткий відбір

На моєму приставному робочому столі у Мінмолодьспорті України – акредитаційні картки тих українських спортсменів, які отримали ліцензії на право виступити на змаганнях в олімпійському Ріо-де-Жанейро. Таке право у нелегких, напружених, нервових відбірних змаганнях вже отримали 197 атлетів. Названа цифра ще не остаточна, бо в ці дні завершуються останні із великої і розтягнутої в часі серії таких змагань, і ми ще сподіваємось на збільшення цієї кількості, хоча й розуміємо, що воно буде незначним.

У сімдесяті – вісімдесяті роки минулого століття, коли я займалася академічним веслуванням і виступала у складі «вісімки , подібних відборів не проводили, бо кожна країна, кожна міжнародна федерація того чи іншого виду спорту безпосередньо визначали, скільки спортсменів і в яких спортивних дисциплінах допускається до участі в Олімпійських іграх. Тоді в наших радянських умовах була інша проблема – відстояти представництво в олімпійській збірній Союзу спортсменів республік, зокрема, й нашої України. Пам’ятаю, як керівник Держкомспорту України, авторитетний і шанований Михайло Макарович Бака їздив до Москви і в кабінетах спортивних керівників СРСР не втомлювався їх переконувати в необхідності включити до остаточного списку того чи іншого спортсмена. Як, скажімо, нашу «вісімку», в якій на Олімпіаді 1980 року у Москві виступило шість українських веслувальниць. Тоді нам вдалося завоювати олімпійське срібло.

До речі, згодом, у 1992 році, коли я вже працювала директором Республіканської спортивної школи, мені самій довелося відстоювати представництво українських спортсменів на Олімпіаді в Барселоні. Тоді олімпійської збірної СРСР вже не існувало, але ще й національні команди окремих держав, колишніх радянських республік, на Ігри не допускалися. МОК у тих умовах прийняв «соломонове» рішення: дозволив виступити у Барселоні Об’єднаній команді, складеній із спортсменів колишнього Союзу. Мені довелося захищати інтереси українських веслувальниць. Вдалося, зокрема, відстояти включення до команди Тетяни Устюжаніної. Вона тоді у складі четвірки парної завоювала олімпійську бронзу.

Тепер ситуація інша. Правила для ліцензійних відборів і вимоги до претендентів на участь в Іграх визначають міжнародні федерації і тільки вони. Спортсмени мають виконати відповідні нормативи, які дають право на таку участь. У деяких видах спорту, зокрема, у легкій атлетиці і плаванні, діють так звані часові нормативи. А в інших спортивних видах, як у близькому мені академічному веслуванні, необхідно пройти через «сито» відбірних змагань чи турнірів, зайнявши там прохідні на Олімпіаду призові місця. Такий порядок введено, якщо не помиляюся, з 1996 року, тобто з Ігор в Атланті.

Правда, у боксі – свої особливості відбору. Якщо якийсь боксер завоював ліцензію, то на Олімпіаду має право їхати тільки він. Заміна його на іншого представника країни не допускається. Приміром, з українських боксерів олімпійську ліцензію здобули Тетяна Коб, Микола Буценко, Дмитро Митрофанов, Володимир Матвійчук та Денис Солоненко. Два останні з них завоювали путівки на Олімпіаду кілька днів тому у Венесуелі, де проходив останній ліцензійний турнір.

Є ще надія на плавання. Міжнародна федерація цього виду спорту ввела так звану категорію «Б», яка допускає участь в Іграх у Ріо плавцям з дещо нижчими, ніж у категорії «А» результатами. Не виключено що ще три – чотири українські спортсмени пройдуть через цей відбір і приєднаються до сімки спортсменів, які здобули олімпійські ліцензії раніше, виконавши відповідні олімпійські нормативи.

18 липня буде підведена риска під списком спортсменів, які складуть олімпійську збірну України. Того дня будуть визначені українські учасники Ігор-2016 в усіх видах спорту. З усього видно, їх буде близько двохсот. Це дещо менше, ніж на попередніх Олімпіадах – там кількість учасників сягала цифр 240 – 250. Але слід врахувати, що відпали спортсмени Криму і окупованих територій Донбасу, а їхнє представництво в українській збірній завжди було помітним. Дехто з них переїхав з цих регіонів і залишився в команді. Але не всі.

Крім того, в окремих видах спорту відбувається зміна поколінь. Приміром, ми не дорахувалися десяти путівок в академічному веслуванні, в якому відбулася зміна команди. Так, із «золотої» жіночої четвірки парної, яка тріумфувала у Лондоні, залишилася тільки одна веслувальниця – Анастасія Коженкова. Зменшилась кількість українських учасників у плаванні. Не добрали ліцензій стрибуни у воду, борці, боксери… І так можна сказати майже про кожен вид спорту. На цьому фоні приємним сюрпризом стало здобуття ліцензії у такому новому для України виді спорту, як веслувальний слалом: її здобула киянка Вікторія Ус.

Слід зауважити, що кожна спортивна федерація в Україні розробляє свою систему відбору на Олімпійські ігри і намагається її втілити в життя. Ці системи затверджені міністром молоді і спорту України Ігорем Ждановим та президентом Національного олімпійського комітету України Сергієм Бубкою. Отже, тут самодіяльності немає. Підготовка олімпійців – це завдання не тільки для тренерів, федерацій і спортивних товариств, а й для всіх областей України. Опікування регіонів досить суттєве – і в стипендіях, і в соціальних питаннях. Отже, спортсмени-олімпійці представляють також відповідні регіони нашої країни. Така система  перевірена часом і засвідчила свою ефективність.

Зараз у нас, тих хто готує нашу олімпійську команду до стартів у Ріо-де-Жанейро, особливо гарячі дні. Бо щоденно виникає безліч питань, інколи несподіваних і непередбачуваних, які доводиться вирішувати. Постійно проходять наради, готуються документи, заповнюються анкети,  уточнюються дні й години перельоту до Бразилії, перебування там і повернення додому, графік перебування на Олімпіаді наших спортсменів, тренерів, усієї української делегації. Турбот і клопотів – з великим надлишком. Але ми до них готові і їх дружною, досвідченою командою нашої Місії оперативно, крок за кроком долаємо. 17 липня перші три представники місії, у тому числі і я, відбувають до Ріо-де-Жанейро. Перші українські спортсмени виїздять туди 24 липня. А 5-го серпня, як відомо, Олімпіада стартує. І цей день наближається з наростаючою швидкістю. 

Ніна Уманець, шеф Місії НОК України на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства