У політиці все можливе - 06.04.2016 01:47 — Новини Укрінформ
У політиці все можливе

У політиці все можливе

Блоги
922
Ukrinform
Слухав я Президента України у Вашингтоні недавно. Він побував у США та, зокрема, у центрі відвідувачів Капітолію ділився інформаціями про сучасний стан та останні події в Україні.

Говорив, зокрема, про великі успіхи від часу його обрання Президентом та висловлював ще більші надії на майбутнє, коли ефективно запрацюють реформи які він впровадив.  Говорив про зріст військовий у кадрах та у технічні зброї,  про енергетичну незалежність від Росії, про економічні зрушення навіть при важкій світовій економічній кризі, про встановлення валютного резерву, тоді коли до нього такого резерву взагалі не було, про зміни у кадрах і системі правління Генеральної прокуратури при відставці Генерального прокурора Шокіна, про заложення нової коаліції більшості у Верховні Раді України, та навіть про обрання нового прем'єр міністра України, не називаючи поіменно. Багато дещо можна про ці заслуги сказати, хоча б, що одіозний Шокін це приятель та був наставником Петра Порошенка. Але це на маргінесі.

Зустріч була побудована американськими неурядовими організаторами так, що Президент не  мусів надто журитися про важкі запитання від учасників, бо питання були допущені тільки на письмі з одної сторони залі, мабуть, звідки модератор, який їх все ж таки фільтрував – сподівався на легкі  загальникові питання від своїх знайомих. Для прикладу, які були поставлені питання, можна подати таке не влучне, хвилююче для Президента питання: як Президент передбачає наступні п'ять років свого президентства і яку спадщину хотів би залишити по собі.  Таке питання аж напрошувалося на фантазію, вже навіть не беручи під увагу, що Президент Порошенко конституційно не міг говорити про п'ять років, оскільки  йому залишилися тільки три роки до закінчення терміну, хіба Петра Порошенка переоберуть Президентом на чергову каденцію. У політиці все можливе, попри сьогоднішні негативні показники. Ясно, Президент Порошенко вдало справився.

Кілька днів пізніше, на завершення Зустрічі у верхах з ядерного питання, Президент США Барак Обама відбув пресову конференцію. Тут також все було у позитивах. Президент навіть згадав Україну, яка чотири роки тому віддала на пропозицію США свій уран.  Президент, зокрема, підкреслив важливість цього чину, беручи під увагу військову ситуацію сьогодні в Україні, бо немає небезпеки, що цей ядерний матеріал може попасти у невідповідні руки. Забув, мабуть, тільки Президент США повідомити присутніх, що, на пропозицію США, цей український уран був переданий у Росію і сьогодні знаходиться у державі, якою керує  Президент Путін, який тероризує цілий світ і пригадує світові постійно, що Росія це ядерна держава і тому з нею треба відповідно поводитися.

Колега мій вислав мені фото із зустрічі, де президенти Обама і Порошенко зустрічаються і подають один одному руки. Це фото з΄явилося на сторінці Президента України із заміткою, немов два президенти суттєво розмовляли між собою про стратегічне партнерство двох країн. Правда, сам термін «стратегічне партнерство» такий широкий, що фактично без окреслення і мабуть без значення.

Попри ПіаР, у якому обидва президенти справляються дуже вдало, треба, мабуть,  заглянути і в дійсність. Обидва президенти мають великі здібності зокрема по відношенню до замилування очей. За час Президента Обами відносини США–Україна  починалися погано – з політикою направлення відносин з Росією, одначе при  першій ознаці російської агресії проти України, вже у лютому 2014 США стали відкрито на сторону України. Недавно Президент Обама продовжив антиросійські санкції ще на один рік, а Державний департамент в особі пані Нуланд заявив, що санкції незмінні так довго, як Крим у російських руках і російські війська, зброя чи прибічники на Донбасі.

А щодо проголоску, що США надає Україні підпільно пекельну зброю, то сам Президент України казав, що це не відповідає правді. Зближення України з НАТО з ініціативи США не посунулося вперед від 2008 року, хоча зі сторони України і її населення виявлено велике зацікавлення. За вісім років Президент Обама ні разу не відвідав Україну. Це мимо того, що Конгрес США кількаразово переголосував резолюції на користь України та що Україна напевно одна з двох найбільш важливих стратегічних країн у світовій політиці сьогодні. Навіть недавнє проголошення про постійне навантаження військ і зброї НАТО на території нових членів НАТО, Балтійських країн, Польщі, Румунії і Болгарії не ініціювало нової дискусії про шлях України до НАТО. Залишилися тільки військові маневри і трейнінг.  Україна, мабуть, у ролі буферної зони. 

Зі сторони великих реформ Президента Порошенка економічний стан в Україні не поправився. У 2015 році загальний внутрішній продукт України знов занепав. Правда, у стані війни, але при великій фінансовій допомозі Заходу. Надія на 2016 рік зумовлена хіба тим, що стан вже не може більш погіршитися. Боротьба з корупцією в Україні поки що заслона цього, що внутрі відбувається. Боротьба є засадничо словесна,  а елементи дійсності тільки проти політичних противників Президента.

Тобто засадничо все перейшло у площину ПіаР, а Петро Порошенко у ролі Президента став режисером і головним виконавцем цієї ПР.  Тільки війна в Україні активна чи гібридна,  окупація української землі  ворогом,  людські жертви та проста бідність звичайних людей – це вже не ПіаР.

Аскольд Лозинський, президент Світового конгресу українців (1998 – 2008)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>