Новоросія-2: загроза з півдня
Інспірований Кремлем парад референдумів у південно-східній Україні, що зазнав провалу в Одесі й забуксував на Донбасі, практично поховав наміри путінських опричників за півроку вибудувати "новоросійський" коридор з Криму в Донбас, Придністров'я і по гирлу Дунаю.
Довелось "заморозити" на різних стадіях проекти таких локальних "суб'єктів оспорюваного суверенітету", як «Одеська автономія» та «Гагаузія», що синхронно стартували на початку лютого в Одесі й Комраті. Хоч перспектива кримінальної відповідальності за їх ініціювання, схоже, стає головним болем для ідеологів та організаторів проросійських сепаратистських організацій. Оскільки генпрокуратура Молдови вже арештувала групу бойовиків-сепаратистів, що готувалися до участі в силових протистояннях і терактах, оголосила в розшук члена виконкому Гагаузької автономії Анатолія Кару, якому інкримінують причетність до дестабілізаційних та антиконституційних діянь. Порушила карну справу, підозрюючи в підривній і антиконституційній діяльності проросійського лідера Партії регіонів Молдови Михайла Формузала, голову парламентської комісії Івана Бургуджі та інших осіб - за фактами заяв і дій, що "зневажають конституційний режим країни".
У Генеральній прокуратурі України, в свою чергу, досліджують матеріали звернення голови Одеської ОДА Ігоря Палиці стосовно діяльності екс-нардепа-регіонала Сергія Ківалова, що переступив, на думку громадськості та влади, «червону межу» сепаратизму, ставши публічним натхненником антиконституційної трансформації Одеської області в автономну республіку. І в разі встановлення ознак суспільно-небезпечних діянь, передбачених КК України, він теж підпаде під кримінальну статтю.
Коментуючи на брифінгу своє звернення до генпрокуратури щодо сепаратистської діяльності путінського орденоносця Ківалова, глава Одеської ОДА не став приховувати, що "80 відсотків свого робочого часу змушений приділяти підтриманню стабільної і мирної ситуації та забезпеченню третьої хвилі мобілізації в регіоні. Інколи ті, хто гарантує спокій громадян, мають для сну всього 2-3 години на добу".
Оскільки відомо, чиїми зусиллями країна доведена до цього стану, очевидно, настав час відповісти «за свої діяння ківаловим, єфремовим та іншим зрадникам, що принесли біду в Україну», вважає глава ОДА, привертаючи, зокрема, увагу до зв`язку законника Ківалова з «представником кремлівської п'ятої колони» Антоном Давидченком, засудженим за сепаратизм. І насамперед, переконаний керівник ОДА, має бути дана правова оцінка факту оприлюднення 7 лютого Ківаловим спеціальної публікації «Настав час готувати Конституцію для Одещини» у спеціальній газеті «2000» з явними закликами до сепаратизму і руйнування державного устрою». Бо він вказує на вірогідність того, що «саме Ківалов міг бути одним із організаторів та ідеологів проросійських, сепаратистських рухів та організацій в Одесі і в Україні в цілому, а також здійснювати їх фінансове забезпечення».
Крім того, ківаловські тези про доцільність автономізації регіону могли стати своєрідним прологом до березневих спроб захоплення облдержадміністрації та трагічних подій 2 травня.
Втім, Ківалов не забарився відкинути звинувачення очільника Одеської ОДА, оскільки, акцентував лідер реанімованої Української морської партії, "вони не мають під собою реального підрунтя". Хоч міг би, приміром, замість погрози судової тяжби популярно роз'яснити, зокрема виборцям Одещини, навіщо в лютому публічно закликав їх до місцевого референдуму до зміни статусу області на «конституційну автономію», ігноруючи відсутність відповідного закону? Чому доручив вести підполковнику у відставці Селіванову, військовому фахівцю з психологічних диверсій підривну антиукраїнську телепрограму "Бекграунд" на підконтрольному телеканалі "Академія", поки змістом диверсій не зацікавився слідчий облпрокуратури? Якими мотивами керувався, роблячи ставку на підміну законності революційною доцільністю? Причому, діючи, за оцінками політичних аналітиків, практично синхронно з проросійським лідером Партії регіонів сусідньої Молдови Михайлом Формузалом, який разом із соратниками теж закликав на початку лютого мешканців Гагаузької автономії взяти участь у місцевому референдумі, всупереч рішенню суду. Адже гагаузам і болгарам було запропоновано висловити позицію як стосовно зовнішньополітичного курсу держави, так і права на самовизначення - "у разі втрати Республікою Молдова суверенітету при укладенні угоди про асоціацію з ЄС". Не більш, але й не менш!
Розмірковуючи, заради чого «регіонали» України та Молдови в один і той же час інспірували нелегітимні референдуми, директор Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень України Артем Філіпенко зауважує, що реалізація ініціатив "регіоналів" збігається зі стратегічною метою, яку ставить перед собою Росія.
"Якщо не можна силою повернути в свою сферу впливу Україну чи сусідні пострадянські країни, що обрали курс на євроінтеграцію, - акцентує аналітик, - необхідно заблокувати перспективу їх входження до Євросоюзу, а тим більше, - інтеграцію в структури Євроатлантичного альянсу. Тож чи варто дивуватись, що було використано політтехнологію створення у причорноморському поясі ланцюга самопроголошених республік - так званих «суб'єктів оспорюваного суверенітету», що спроможні стати своєрідними гирями на шляху України, Молдови та Грузії до європейських та євроатлантичних структур?», - наголошує Філіпенко.
Поділяючи цю позицію, авторитетний політичний аналітик і посланник ЄС у Кишиневі Петру Богату водночас констатував, що гагаузьку столицю Комрат і південно-західне порубіжжя Молдови й України російські спецслужби у січні-лютому зуміли «перетворити на полігон для відпрацювання подальших атак на Україну». І хоч світ уважно відстежує події в Донбасі, мало хто звернув увагу на те, зауважує він, що «планомірне знищення України було відпрацьоване якраз на Республіці Молдова. Так само в Комраті росіяни провели експеримент з окупації території без введення регулярної армії...»
На думку Богату, «якби Москва хотіла, то приєднала б Гагаузію й Придністров'я так само швидко, як і Крим». Однак «росіяни не поспішають, причому зовсім не тому, що виправдати анексію у випадку з Молдовою буде важче, аніж у випадку з Кримом». А тому що «осередки сецесії поки надто далекі від лінії можливого фронту, від російських баз, що постачають спорядження і ватажків загонів. От коли все складеться, Гагаузія і зможе стати складовою частиною масштабного проекту «Новоросія».
Особливе занепокоєння викликає той факт, що після візиту в болгарський район Тараклію російського посла в Республіці Молдова, вже й болгарська меншина погрожує незаконним референдумом. Це може бути свідченням того, вважає політичний аналітик, що «Кремль розширює площу вибірки, і коли лінія фронту переміститься (з Донбасу) до «молдовсько-українського) кордону, цей полігон може перетворитися на поле битви...»
Цікаво, що у ті ж лютневі дні, коли поряд із самопроголошеним Придністров'ям з'явилася ще й гагаузько-болгарська "гаряча точка", перебував на півдні Молдови також український нардеп-регіонал Антон Кіссе. На відміну від політологів, представник болгарської громади позитивно оцінив плебісцит, проведений усупереч рішенню суду, назвавши його "барометром настрою людей, у яких є своя воля, своє бачення зовнішньополітичного курсу (Молдовської) держави». І з цим, наголосив він, «доведеться рахуватися». Причому й уряду України, бо "чим гагаузи Комрата відрізняються від гагаузів Дмитрівки або Червоноармійського Болградського району Одещини? Одна мова, одна культура, ментальність».
Що саме при цьому мав на увазі пан Кіссе, можна тільки здогадуватись. Однак недавно надбанням гласності став розроблений Москвою масштабний план федералізації Молдови. Як повідомляє «Jurnal de Chisinau» з посиланням на Інститут у справах Східної Європи Варшавського університету, "у разі підписання Кишиневом Угоди про асоційоване членство Молдови в ЄС влада Гагаузії готується оголосити про появу нової держави - «Народної Республіки Гагаузія», що повинна об'єднати південні райони Республіки Молдова, а також українські Болградський і Ізмаїльський райони. Нова держава повинна мати у своєму розпорядженні два порти - один з українських, і молдовський порт Джурджулешти".
Реалізувати план належить гагаузьким політикам, а супроводження покладено на групу членів однієї з колишніх провладних партії України, підсумувує «Jurnal de Chisinau».
Чи має план "суверенізації Гагаузії" реальне підгрунтя, і яких дотримуються позицій з цього приводу українські депутати, зокрема, представники болгарської та гагаузької меншин Одещини нардеп Кіссе та депутат Одеської облради Юрій Дімчогло? Адже відомо, що 3 червня у Комраті вже була невдала спроба депутатів правлячої Партії регіонів протягнути через сесію Народних Зборів законодавчі ініціативи щодо підвищення державного статусу Гагаузької автономії в рамках реалізації волевиявлення на лютневому референдумі, - збій трапився через силову протидію "русофілам" проєвропейськи налаштованих парламентаріїв та представників громадськості.
Тоді журналісти назвали кількагодинні жорсткі сутички "гагаузьким Майданом", а лідер ПР Формузал - "спробою державного перевороту".
Особливої актуальності проблема сепартизму в українському Придунав'ї набула у серпні, після скликання речником одеської «Самооборони» Тодором Пановським брифінгу «Хто розхитує ситуацію в Болграді?» у кризовому медіа-центрі, на якому було привернуто увагу громадськості до вибухонебезпечної ситуації в українській Бессарабії. Пановський назвав поіменно тих, хто причетний до дестабілізації обстановки і роздмухування сепаратистських настроїв.
"Організатором сепаратистів болградці вважають Олега Бабича, - зазначив Пановський. - Колишній командир болградської дивізії, що називає себе козаком, недавно закликав організовувати блок-пости і захоплювати владу, як це відбувалося у Донецьку й Луганську».
Сепаратистом вважають бессарабці, за словами речника «Самооборони», також «нардепа Антона Кіссе, котрий спільно з екс-регіоналом Сергієм Тигіпком провів недавно пропагандистські поїздки по населених пунктах Бессарабії. Обидва відкрито закликали жителів ігнорувати призов до армії, влаштовувати публічне спалення повісток із військкоматів».
Протидіяти проявам сепаратизму, звісно, мали б державні структури, з МВС і СБУ включно. Однак місцеві силовики, серед яких чимало ставлеників Партії регіонів, резюмував Пановський, «цю роботу саботують», бо серед них теж чимало висуванців Партії регіонів.
Як відреагували на заяву речника «Самооборони» нардеп Кіссе і його помічники - бессарабські депутати Юрій Дімчогло та Марія Попова? Так само, як і Ківалов: категоричними запереченнями будь-яких сепаратистських настроїв серед болгар і гагаузів, а також причетності нардепа Кіссе до участі в "антимобілізаційних" заходах у населених пунктах Болградського району чи до розпалювання сепаратизму. Крім того, заявляли на зустрічах із журналістами, що телерепортаж одеського каналу "Перший міський" про сепаратистську символіку на вулицях Болграда - ніщо інше, як банальна провокація...
Інколи це достоту скидалось на те, що англійці називають "пострілом собі в ногу". Чим старанніше силкувались відхреститися від закидів, тим більше виникало сумнівів. Чи варто, скажімо, заперечувати несприйняття нардепом Кіссе ідеї євроінтеграційного вибору учасників Майдану, коли всім відомі його публічні заклики до Януковича - застосувати усю «силу закону» до євромайданівців! Не дивно, що у соцмережах після активних спроб "відбілити" Кіссе від сепаратизму та участі в "антимобілізаційних" акціях з участю Тігіпка з'явились заклики-запитання до правоохороних органів: "Чому досі на волі, окрім нардепів Ківалова й Кіссе, начальники облуправлінь ОДА Станков і Яковлєв, яких одесити вважають теж причетними до рекрутингу "тітушок" для столичного Маріїнського парку?!"
Характерно, що депутат Одеської облради Дімчогло, відкинувши в інтерв'ю новинному порталу gagauzinfo.md свою причетність до спроб проголошення у Придунав'ї так званої "Гагаузської народної республіки", водночас не став приховувати, що знає про "сили, які ведуть Гагаузію по шляху Луганська й Донецька". Спершу в це не вірив, однак "потім зрозумів, - налогосив депутат-гагауз, - наскільки ця інформація серйозна. Зрозумів, що хтось хоче в цьому Буджакському краю влаштувати донецький і луганський варіант". Однак висловив сподівання, що гостроти донбаського протистояння вдасться уникнути, хоч гагаузи явно "забули про гагаузький шлях, вибираючи між проєвропейським або проросійським векторами".
Одеський політичний аналітик Філіпенко погоджується: "Проект створення єдиної Буджацької держави, згідно з яким планувалося об'єднати гагаузів, що проживають у Молдові та Україні, зараз утратив актуальність. Хоча сильні проросійські настрої в Бессарабії (південно-західна частина Одеської області - Ред.) мають місце. Втім, не думаю, що дійде до конфліктів. Все-таки сумний приклад Донбасу перед очима. І Гагаузька автономія Молдови потрапила у дуже складну ситуацію. Особливо після того, як Туреччина, що фінансує розвиток краю, не підтримала настроїв частини місцевої еліти на суверенізацію автономного утворення».
Поділяє цю точку зору й політолог Тарас Березовець, вважаючи, що спроби збройних виступів у бессарабському Придунав'ї, де живуть нащадки татарів-золотоординців, і час від часу знаходять артефакти, пов'язані зі службою римських легіонерів, приречені на провал. Та й навряд чи дійде до серйозного конфлікту.
«Шансів у сепаратистів жодних: якщо хтось і спровокує сутички - наткнеться на твердий опір», - переконаний політолог. - Адже в Болграді, наскільки відомо, дислокована боєздатна частина Збройних Сил України".
Михайло Аксанюк, Одеса.
