Словаччина, яка серед країн ЄС має найбільші технічні можливості для поставок газу з Європейського Союзу в Україну (так звані реверсні поставки), дотримуватиметься у даному питанні спільної позиції, яку виробив Європейський Союз. Про це заявив у розмові з кореспондентом Укрінформу директор Інституту громадських справ (м.Братислава, Словаччина) Григорій Мєсєжніков під час перебування у Херсоні.
- Чи існують, на Вашу думку, проблеми з реверсними поставками газу в Україну зі Словаччини, і чим вони викликані?
- У питанні досягнутої між Україною та ЄС домовленості про реверсний хід газу Словаччина повела себе так, що виникли сумніви чи достатньо вона підтримує у нинішній ситуації Україну. Тут є і політична, і економічна площина. Словаччина дотримується усіх спільних позицій, які вироблені Європейським Союзом. Але прем'єр Роберт Фіцо із деяких питань зовнішньої політики має особливу позицію, яка (хоч це може прозвучати як парадокс) не збігається з офіційною позицією країни. І це не перший раз. Наприклад, у питанні про можливе встановлення антиракетного щита у Польщі свого часу офіційна позиція словацького уряду була на користь цього, а Роберт Фіцо був проти. На даний час він теж допускає висловлювання, які викликають сумнів щодо спрямованості нашої політики, і це стосується, насамперед, газового питання.
- Чи не впливає на таку позицію прем'єр-міністра Словацької Республіки чинник можливої проросійської орієнтації країни?
- Щодо проросійської орієнтації. Для Роберта Фіцо його ставлення до Росії та України багато в чому визначається так званим прагматизмом. Я б не сказав, що його ціннісні орієнтації повністю збігаються із ціннісними орієнтаціями, припустимо, російської зовнішньої політики. Але у нього найбільшу стурбованість викликають можливі перебої у постачанні газу, бо словацька економіка абсолютно залежить від поставок російського газу - це стовідсоткова залежність. Він розуміє, що якщо це трапиться, зупиняться підприємства, де створюється велика частка валового національного продукту. А це може боляче вдарити по політичних преференціях населення, більшість якого, на даний час підтримує нинішню правлячу партію.
Що ж стосується якихось особистих симпатій Роберта Фіцо до Росії та України, то тут певний тренд, безперечно, існує. Частково це може бути пов'язано із особистими спогадами Роберта Фіцо про 2009 рік, коли під час горезвісної російсько-української газової війни він відвідав Київ та Москву. І прийом, який був йому особисто наданий тодішнім прем'єр-міністром України, він, напевно, залишав бажати кращого. Наскільки я знаю, йому довелось три чи чотири години чекати у приймальні тодішнього прем'єр-міністра України. Це, звичайно ж, не викликало у нього великого ентузіазму. А в Москві Володимир Володимирович Путін прийняв дуже радо, навіть повіз на пульт управління газовою системою. Коротше кажучи, у Роберта Фіцо сформувалось, думаю, таке враження, що Росія у цій зв'язці виступає як більш надійний партнер, що симпатизує Словаччині, на відміну від України.
Є у Фіцо ще один "крен", який зараз, можливо, не настільки відкрито проявляється. Свого часу, десь у 2001-2002 роках, він дуже позитивно відзначав стабілізацію внутрішньополітичного розвитку Росії. І основну заслугу у цьому віддавав Володимиру Путіну. Так що є тут у нього певні особисті симпатії. Але думаю, ці симпатії не настільки сильні, і не настільки системоутворюючі, щоб можна було говорити, що Словаччина міняє вектор своєї зовнішньої політики або політики безпеки. Словаччина залишається лояльним членом Євросоюзу та НАТО. І не відступиться в офіційній позиції ні на п'ядь. Тобто, якщо буде досягнута спільна домовленість Євросоюзу про введення санкцій (проти Росії - Ред.) у будь-якому форматі, зараз говорять про третій пакет, то Словаччина буде суворо дотримуватися цього. Інша справа, що Роберт Фіцо виступає проти введення таких санкцій. Але думаю, його реальна політична вага не настільки велика, щоб ці санкції взагалі не були введені.
- Чи не загрожують реверсні поставки в Україну підвищенням ціни на природний газ для самої Словаччини?
- Не думаю. По-перше, Росія буде дуже грунтовно оцінювати можливі наслідки у своїй газовій політиці. Для Росії, звичайно ж, найвигідніше мати справу з кожною країною окремо. А зараз у ЄС звучать сильні авторитетні голоси про необхідність ведення єдиної енергетичної політики Євросоюзу, зокрема і в сфері торгівлі газом. Це підтримує Польща, Німеччина. Думаю, це (ведення Євросоюзом єдиної енергетичної політики - Ред.) питання лише часу. Та й Словаччині вигідніше мати справу з Росією через Євросоюз, тому що такі домовленості вже не дозволять не лише Росії, але й постачальнику будь-якої сировини - енергетичної чи якоїсь іншої - якщо виникне необхідність у загальноєвропейській позиції, змінювати умови. Але коли раптом щось таке (підняття Росією ціни на газ - Ред.) все ж трапиться, це теж може мати позитивний ефект - у тому сенсі, що словацькі політики стануть більше орієнтуватися на Європейський Союз, щоб займати спільні позиції і не чекати, що Росія комусь даватиме вигоди, а когось каратиме.
Валерій Староселець, ХЕРСОН. 10 червня 2014 року.