Російський бюджет-2027 на папері виглядає цілком звично: соціальні зобов’язання, оборона, безпека. Саме так його й подає міністр фінансів Антон Силуанов. Але пріоритети видно не з промов, а з цифр. А вони дедалі виразніше свідчать про те, що Кремль готовий пускати під ніж цивільну економіку, аби зберегти економіку війни.

Достатньо одного показового прикладу: фінансування боротьби з онкологічними захворюваннями планують скоротити з 44,9 млрд до 3,9 млрд рублів. Це не просто оптимізація. Це ціна пріоритетів.

Арифметика секвестрів

Доходи федерального бюджету РФ на наступний рік заплановані на рівні 43,3 трлн рублів, видатки — 48,8 трлн. Дефіцит становитиме близько 5,5 трлн рублів, або 2,2% ВВП. Вже за підсумками цього року очікується дефіцит у 7,3 трлн рублів — майже вдвічі більше за початковий прогноз. І ось на цьому тлі видатки на оборону (читай: на війну) зростають до 17,147 трлн рублів. Це приблизно на 27% більше, ніж Москва ще недавно планувала витратити на неї, і майже у 4,75 раза більше, ніж у останньому довоєнному 2021-му році.

Ще цікавіша арифметика: фінансовий документ РФ порівняно з попереднім планом збільшили на 2,7 трлн рублів, а видатки на оборону — одразу на 3,6 трлн. Отже, різницю приблизно в 0,9 трлн кремлівським бухгалтерам доводиться шукати в інших статтях.

І ось тут починається справжня історія російського бюджету. Кремль уже не шукає одну велику «скарбницю», яка дозволила б безболісно оплачувати війну проти України. Він збирає гроші буквально по шматках: додатковий податок тут, підвищений тариф там, скасована пільга, відкладений ремонт, урізана медична програма.

Причина такої політики проста: простір для маневру звужується. Оцінку дефіциту федерального бюджету РФ на 2026 рік уже підвищили з 1,6% до 3,2% ВВП. Одночасно прогноз нафтогазових доходів знизили з 8,9 до 7,6 трлн рублів. Це ще не порожня каса, але вже касовий розрив. Проблема Кремля полягає в тому, що війна стає дорожчою в той самий момент, коли одна з його головних дохідних (нафтогазових) опор слабшає. Тому він запускає черговий податковий пилосос.

Уряд пропонує підвищити оподаткування так званих пасивних доходів (відсотків за депозитами, дивідендів, операцій із цінними паперами та продажу майна) з нинішнього діапазону 13–15% до прогресивної шкали 13–22%. Для покупок у закордонних онлайн-магазинах планують запровадити ПДВ у 22%, а на посилки вартістю до 200 євро — додатковий збір у 100 рублів.

Окремо Кремль хоче забрати частину «надприбутків» металургійних, гірничодобувних і золотодобувних компаній, запровадити податок на доходи пайових інвестиційних фондів і підвищити ставку на дивіденди, що надходять нерезидентам на спеціальні рахунки. За різними оцінками, увесь пакет має принести бюджету додатково близько 1,3–1,5 трлн рублів.

Це вже третя хвиля істотного посилення податкового навантаження за роки повномасштабної війни. У 2025-му було підвищено податок на прибуток і розширено прогресивну шкалу ПДФО. Потім підвищили ПДВ до 22%, а частина малого бізнесу втратила колишні податкові пільги.

Зростання тарифів ЖКГ на 11%, а електроенергії — на 14,4% перекладає з держави на населення ще одну частину витрат. Мінфін пояснює нові заходи необхідністю забезпечити «стійкість бюджетної системи».

Навіть Z-блогери вже не приховують роздратування. Анастасія Кашеварова після оприлюднення нових бюджетних планів обурилася: «Вибори пройшли. Мобілізацію не оголосили, але уряд зійшов з котушок і просто накинув порцію податків на ВСЕ! Сімейна іпотека — зростання! Податок на смартфони та ноутбуки! Митний збір на посилки до 200 євро — 100 рублів! Підвищення тарифів на комунальні послуги на 11%! Зростання цін на бензин! ПДФО підвищать. Збір за утилізацію стане ще більшим. Але ж Решетніков (міністр економічного розвитку РФ. — Ред.), коли був у Путіна і показував графіки, запевняв, що більше нічого підвищувати не будуть, що ми попереду всієї планети».

Насправді реакція цієї «патріотки» — індикатор зміни суспільних очікувань: людям обіцяли, що підвищень більше не буде, а тепер пояснюють, чому вони все ж таки необхідні. Причина цієї метаморфози проста — зійшлися одразу три фактори: витрати зростають, економічне зростання сповільнюється, а старі джерела доходів уже не забезпечують колишнього запасу міцності.

Соціальна «оптимізація»

Коли додаткових доходів недостатньо, залишається інший інструмент — скорочення видатків. У проєкті бюджету фінансування підтримки економіки зменшується на 148 млрд рублів — до 4,62 трлн. Видатки на ЖКГ скорочуються на 167 млрд — до 1,829 трлн. На охорону здоров’я — на 59 млрд, до 1,818 трлн. Соціальна підтримка втрачає 453 млрд рублів, скорочуючись до 6,65 трлн.

Якщо ж порівнювати ці цифри з асигнуваннями, які раніше планували саме на 2027 рік, картина ще красномовніша: охорона здоров’я — мінус 5,5%, освіта — мінус 5,4%, соціальні програми — мінус близько 6%.

За сухими бюджетними рядками ховаються цілком конкретні наслідки. Фінансування скорочується за вісьмома з 11 медичних нацпроєктів. Ремонт регіональних медзакладів урізають удвічі, фінансування онкологічних ліків та обладнання — у 3,3 раза, розвиток швидкої допомоги — майже на третину.

Ось так і виникає непомітний для пересічного росіянина «воєнний податок», якого немає в платіжці. Він платить за війну не лише тоді, коли віддає державі додаткові рублі. Він платить, коли довше чекає на ремонт поліклініки. Коли користується старим медичним обладнанням. Коли відкладається ремонт дороги. Коли дорожчає опалення.

Війна в борг

Але навіть податкового пилососа та скорочення цивільних витрат недостатньо. У 2027 році Мінфін РФ планує розмістити рублеві облігації на 7,72 трлн рублів. Обслуговування державного боргу коштуватиме близько 4,6 трлн рублів — це 9,4% усіх федеральних видатків. Державний борг може зрости до 21,7% ВВП — вище за рівень 20%, який сам Мінфін раніше називав «комфортною межею».

Для багатьох країн такий борг не виглядав би катастрофою (хоча в деяких із них він навіть вищий). Російська проблема в тому, що її борг дорогий. Висока інфляція, санкційні ризики та висока ключова ставка змушують державу позичати під значний відсоток. Банки купують держоблігації, бюджет платить їм за це дедалі більше, а обслуговування старих боргів забирає дедалі більшу частину майбутніх доходів. Тобто Кремль уже не просто витрачає сьогоднішні гроші — він закладає у війну частину завтрашніх.

І тут виникає ще одна проблема — резерви. Ліквідна частина Фонду національного добробуту зараз оцінюється орієнтовно у 3,9 трлн рублів проти 8,78 трлн у лютому 2022 року. Це означає, що подушка фінансової безпеки, яку Путін накопичував саме для кризових часів, стала значно тоншою. Тому уряд переписує бюджетне правило: знижує базову ціну нафти до $50 за барель, планує спрямовувати надлишкові нафтогазові доходи до фонду, а дефіцит дедалі більше покривати боргом.

Є ще один ресурс — бізнесовий. Після хвилі «націоналізацій», яка охопила купу компаній із сукупною вартістю понад 7 трлн рублів і супроводжується кримінальними справами, наляканий бізнес став платити Кремлю ще завзятіше. Цього року федеральний бюджет очікує отримати від нього 471,7 млрд рублів «добровільних внесків».

Саме тому теза «Кремль — банкрут, у нього закінчуються гроші на війну» — хибна. Але правильно те, що кожен наступний рік війни робить ці гроші дорожчими. Щоб не скорочувати військові видатки, Кремль підвищує податки. Щоб обслуговувати борги — скорочує інші видатки. Щоб компенсувати дефіцит — позичає. Щоб уникнути соціального вибуху — намагається до останнього зберігати ключові виплати. А щоб закрити діри — змушує бізнес платити більше.

І в цьому замкнутому колі полягає головна особливість путінономіки. Вона може деградувати роками — повільно, нерівномірно і майже непомітно на тлі багатомільярдних цифр. Кремлю не потрібно одномоментно конфісковувати заощадження чи оголошувати тотальну мобілізацію економіки.

І саме тому наступний російський бюджет цікавий не стільки як економічний, скільки як політичний вибір Кремля: спочатку — війна, а потім — усе, на що залишаться гроші. Подібна гібридна тактика тисячі порізів цивільної економіки працює, бо жоден окремий поріз не здається смертельним. Але проблема починається тоді, коли їх стає тисяча.

Макс Мельцер