Чому росіянам не місце на чемпіонаті світу з хокею
Міжнародна федерація хокею (IIHF) 15 листопада підтвердила, що Канада прийматиме Молодіжний чемпіонат світу – 2027, а російська збірна не братиме в ньому участі. Рішення IIHF стало важливим прецедентом для інших чемпіонатів, на які росіяни мали б повернутися згідно з рішенням Спортивного арбітражного суду (CAS) від 30 жовтня.
CAS задовольнив апеляцію Федерації хокею Росії та зобов'язав IIHF повернути російські збірні до міжнародних змагань сезону 2026/27.
Вердикт мав відкрити російським командам доступ до п'яти турнірів: Молодіжного чемпіонату світу (U-20), Чемпіонату світу серед дівчат (U-18), Чемпіонату світу серед юнаків (U-18), Чемпіонату світу серед чоловіків (елітний дивізіон) та Чемпіонату світу серед жінок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Попри війну та мілітаризацію спорту в РФ, міжнародні федерації послаблюють обмеження
Наслідки рішення CAS та міжнародна реакція
Через необхідність інтегрувати РФ у сформований календар IIHF уже повідомила про виключення з елітного дивізіону молодіжного ЧС-2027 збірної Норвегії як команди з найнижчим рейтингом. Наразі це питання вирішене, і норвежці, на відміну від росіян, гратимуть у U-20. Однак загроза ротацій команд для інших вікових та дорослих дивізіонів зберігається.
Рішення CAS є обов'язковим для спортивних федерацій, але не для урядів країн, що приймають чемпіонати. Канада вже офіційно попередила IIHF, що не видаватиме візи російським гравцям для участі в грудневому молодіжному чемпіонаті світу. Країни ЄС також запроваджують суворі обмеження на в'їзд спортсменів з РФ. Крім того, вісім країн – Чехія, Фінляндія, Данія, Швеція, Франція, Австрія, Норвегія, Латвія заявили про відмову від матчів проти російських збірних.
Низка великих партнерів IIHF, зокрема компанії Skoda Auto попередили про перегляд або розірвання спонсорських контрактів у разі допуску російських команд.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав до міжнародного бойкоту російських збірних та засудив спортивних функціонерів, що ухвалили рішення на користь росіян.
International sports bureaucrats who make decisions to return the Russians to international competitions have blood on their hands and become accomplices in Russian war crimes and their whitewashing. This is equally true for those at the International Ice Hockey Federation @IIHFHockey who decided to include Russia in the updated schedule for the 2027 World Junior Championship in place of Norway. This raises a serious concern about possible influence from Moscow on this decision. Norwegian players @norskishockey earned their place through sporting merit. Stripping them of that place to accommodate a country waging a war of aggression is a disgrace to the entire sporting community. We stand with Norway and demand that this IIHF decision be overturned. We call for a boycott of Russia’s participation in the championship and urge the withdrawal of international funding of the federation for this disgraceful decision. The ice must not become a platform for Russia to break the ice with the civilised world. Sport must never be used to legitimize an aggressor. Russia must remain off the ice for as long as its barbaric war against Ukraine continues.
— Andrii Sybiha 🇺🇦 (@andrii_sybiha) November 8, 2026
Міністерство молоді та спорту України заявило, що ухвала CAS повністю ігнорує реалії війни та закликало Уряд Німеччини (господаря дорослого ЧС-2027, де вперше за 20 років має зіграти Україна) наслідувати приклад Канади і закрити в'їзд росіянам.
Федерація хокею України так само висловила протест та передала до IIHF докази незаконної інтеграції команд із тимчасово окупованих Донецька та Луганська («Донецьк» і «Дизель») у російську хокейну систему. Ці факти стали підставою для нового дисциплінарного розслідування проти РФ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому російські спортсмени не мають брати участь в Олімпійських іграх
Обмеження на участь у міжнародних спортивних змаганнях для РФ
Кремль системно й наполегливо працює над зняттям обмежень на російський спорт, які було накладено у 2022 році у зв’язку з розв’язанням повномасштабної війни проти України.
Ключовим моментом стало рішення виконкому Міжнародного олімпійського комітету (МОК) від 7 липня 2026 року, яким було тимчасово поновлено членство Олімпійського комітету Росії (ОКР) та скасовано рекомендації щодо обмеження допуску російських атлетів. Проте наразі МОК не організовує власні заходи на території РФ і не запрошує російських державних посадовців на свої події. Питання використання прапора, гімну та національних кольорів РФ безпосередньо на майбутніх Олімпійських іграх МОК залишив відкритим і планує ухвалити окреме рішення ближче до змагань. Усі російські атлети, які повертаються до змагань, зобов'язані проходити стандартні міжнародні перевірки на допінг.
Низка впливових організацій зберігає повну заборону для спортсменів і персоналу з РФ. Наприклад, Всесвітня легкоатлетична асоціація (World Athletics) у липні 2026 року підтвердила повне відсторонення росіян та білорусів через відсутність прогресу в мирних переговорах. Повна заборона також діє у баскетболі (FIBA) та більшості ігрових видів спорту.
Водночас міжнародні федерації з багатьох олімпійських видів спорту протягом з кінця 2025 року почали послаблювати обмеження для атлетів з РФ та Республіки Білорусь. Частина дозволила росіянам і білорусам барти участь у міжнародних змаганнях у нейтральному статусі, частина ‒ зняла заборону на використання державної символіки для юніорів (мовляв, «діти не відповідають за дії дорослих») або ж для всіх категорій атлетів. Менше ніж за рік, санкції проти росіян та білорусів послабили або скасували понад півтора десятка федерацій. Рішення Спортивного арбітражного суду на користь російських хокеїстів можна розглядати як продовження цієї тенденції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Париж під нейтральним прапором: як російські військові можуть потрапити на Олімпіаду
Росії вдається поступово повертатися у світовий спорт та знімати заборони на державну символіку завдяки формальному виконанню юридичних вимог Міжнародного олімпійського комітету (МОК), лобізму в окремих міжнародних федераціях та використанню принципу «автономії спорту».
Російські функціонери та лояльні до них члени спортивних організацій просувають меседжі про неприпустимість «дискримінації за паспортом», необхідність «відокремлення спорту від політики» та «неповноцінність» міжнародного спорту без росіян.
Чому росіянам не місце на чемпіонаті світу з хокею
- Публічна підтримка путінського режиму та агресивної війни РФ проти України. В РФ спорт є прямим інструментом державної пропаганди, а її спортсмени відкрито підтримують війну та авторитарний режим. Таким прикладом є діяльність капітана клубу НХЛ «Вашингтон Кепіталз» Олександра Овечкіна, який, прикриваючись тезами про «спорт поза політикою», роками легітимізує владу Володимира Путіна на міжнародній арені. У листопаді 2017 року напередодні президентських виборів у РФ хокеїст створив і фінансував рух на підтримку диктатора Putin Team, об'єднавши навколо нього відомих спортсменів та медійних осіб. У вересні 2026 року Овечкін знявся у передвиборчому ролику провладної партії «Єдина Росія» поруч із міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим та підсанкційними посадовцями.
Іншим прикладом є В'ячеслав Фетісов — дворазовий олімпійський чемпіон і член Зали слави хокею є депутатом Держдуми РФ від партії «Єдина Росія». Він відкрито виправдовує повномасштабне вторгнення та перебуває наразі під західними санкціями.
Владислав Третьяк — президент Федерації хокею Росії та депутат Держдуми РФ системно підтримує мілітаризацію спорту, схвалює війну проти України та організовує інтеграцію хокейних структур із тимчасово окупованих українських територій у російські турніри.
Клуби Континентальної хокейної ліги (КХЛ), зокрема московський ЦСКА та петербурзький СКА, регулярно проводять матчі у військовій формі з символікою «Z», збирають кошти для російських окупаційних військ і запрошують на символічні вкидання шайби учасників вторгнення в Україну.
- Мілітаризація спорту та зв'язок з армією. Серед російських спортсменів є військовослужбовці або співробітники силових відомств, які безпосередньо воюють проти України, підпорядковуються злочинним наказам командування і фінансово залежать від держави.
- Спорт як інструмент державної пропаганди та легітимізації режиму. Авторитарна влада використовує перемоги російських спортсменів для виправдання війни, демонстрації своєї переваги та просування наративу, що світ змушений рахуватися з державою-агресором.
- Системне порушення принципів чесної гри (допінг та фізичне знищення суперників). РФ має історію державних маніпуляцій із допінг-пробами за участі спецслужб, а під час війни застосовує найганебніший метод усунення конкурентів — фізичне вбивство українських спортсменів.
- Нівелювання цінностей. Допуск представників держави-агресора до чемпіонатів з хокею подає іншим диктатурам сигнал про безкарність за воєнні злочини.
- Фінансування та контроль з боку олігархів і спонсорів війни. Російський хокей є проєктом найближчого оточення Кремля. Керівні посади у ФХР та КХЛ обіймають підсанкційні олігархи й політики, а також ті, чиї компанії будують об'єкти для окупантів і постачають боєприпаси армії РФ (Геннадій Тимченко, сім'я Ротенбергів, Владислав Третьяк). Водночас провідні клуби ліги існують за рахунок дотацій державних монополій та промислових гігантів («Газпром», «Роснєфть», РЖД, ММК, «Сєвєрсталь»), які наповнюють військовий бюджет, забезпечують логістику фронту та виробляють броньову сталь для російського ВПК.
Українські хокеїсти, які загинули внаслідок війни РФ проти України
За час повномасштабного вторгнення загинули щонайменше 14 представників української хокейної спільноти: як на полі бою, так і в тилу внаслідок російських терористичних ударів по цивільних та житлових об’єктах.
Зокрема, захищаючи Україну загинули колишній гравець молодіжної та юнацької збірних, чемпіон України Олександр Хміль, а також гравець «Сокола», «Донбасу» та чемпіон Універсіади-1999 Денис Пашинський, вихованець білоцерківського хокею Олександр Колонюк, гравець київського «Автомобіліста» Владислав Лихошва, воротар «Білого Барса» Олексій Логінов, ексгравець «Дніпра» та дитячий тренер Олександр Пойда, а також Ярослав Гаркавко, Макар Єрофєєв, Микола Антошкін та Нікіта Літвінов.
Російські обстріли у тилу також забрали життя українських тренерів та гравців. Так у грудні 2024 року внаслідок удару КАБами по Запоріжжю загинули капітан аматорської команди «Аврора» Богдан Тітов та дитячий тренер Максим Брагін. У травні 2026 року російська ракета влучила в житловий будинок у Києві, забравши життя ексгравця «Дженералз» та «Крижинки-Компаньйон» Юрія Орлова. Найменшою жертвою став 9-річний вихованець «Білого Барса» Гордій Удовиченко, який загинув у березні 2026 року внаслідок нічного ракетного удару по Харкову.
Центр стратегічних комунікацій