Росія внесла засновника та власника системи обміну повідомленнями Telegram Павла Дурова до списку терористів та екстремістів. Він у відповідь розмістив на аватарці свого акаунта мем, на якому він зображений у вигляді терориста. Ця іронічна відповідь підкреслила історичне, м’яко кажучи, напруженя в його стосунках із владою РФ.

Росія від ненависті…

Ще кілька років тому в інтерв’ю Такеру Карлсону Дуров розповів, що виїхав із Росії через тиск силовиків: «…У 2013-му були протести в Україні, де люди використовували соціальну мережу «ВКонтакте» (його засновником і був Дуров. Ред.), щоб самоорганізуватися, вийти на центральну площу й висловити незгоду з урядом. І ми отримали запит / вимогу від російської сторони про те, що «ви повинні дати нам особисті дані організаторів цих протестів». Наша відповідь була – це інша країна. Ми не зрадимо наших українських користувачів». Після цього Дуров продав свою частку мережі «ВКонтакте» та виїхав із Росії.

У жовтні 2017 – квітні 2018 років ФСБ зажадала від Дурова передати ключі шифрування вже від Telegram (через «закон Ярової»). Дуров відмовився, заявивши про конституційне право на таємницю листування. 13 квітня 2018 року суд у Москві виніс рішення про блокування месенджера.

Далі почалася російська державна технологічна комедія. Роскомнагляд спробував перекрити Telegram через масове блокування IP-адрес і зачепив інфраструктуру Amazon Web Services, Google Cloud та інші сторонні сервіси. Під удар потрапили сайти, онлайн-сервіси, платіжні й бізнес-інструменти, а сам Telegram продовжував працювати. Тобто Кремль ударив кувалдою по інтернету, але у визначену ціль не влучив.

Визнавши неспроможність заблокувати Telegram лобовим ударом, російська влада у червні 2020 року офіційно зняла обмеження з нього. Протягом наступних кількох років платформа швидко стала головним джерелом новин та месенджером у РФ, яким активно користувалися (і продовжують користуватися) також російські держоргани.

Після повномасштабного вторгнення в Україну Telegram перетворився для РФ на критичну інфраструктуру. Через нього працюють пропагандисти, регіональні адміністрації, «воєнкори», канали силових структур і неформальні мережі впливу одних кремлівських «веж» на інші.

Паралельно влада будувала свій «суверенний», закритий і контрольований інтернет. На мережах операторів зв’язку встановлювали технічні засоби фільтрації та аналізу трафіку. Відпрацьовувалися сценарії регіональної ізоляції інтернету. Meta була заблокована, YouTube системно деградував, Signal і Viber потрапили під заборони, WhatsApp і Telegram почали обмежувати.

У серпні минулого року Москва вже нанесла перший прямий удар – під офіційним приводом «боротьби з шахрайством» почала блокування аудіо- та відеодзвінків у Telegram. Із початку цього року пішли вже масштабні збої та уповільнення. 10 лютого 2026 року Роскомнагляд офіційно підтвердив штучне уповільнення трафіку Telegram по всій РФ.

Навесні відбулося повне офіційне блокування месенджера. Водночас силовики оголосили Дурова в розшук у РФ, а проти компанії та користувачів посилили юридичний і штрафний тиск. Розміщення реклами в Telegram або покупка Premium-підписок у РФ тепер офіційно трактуються як порушення закону. І ось у липні Москва нанесла останній (на сьогодні) удар уже безпосередньо по Дурову важкою «терористичною» статтею. Але є один нюанс.

…до «любові»

У серпні 2024 року в Росії розгорнулася широка продуровська кампанія. Приводом стало затримання Дурова у Франції. Тоді росЗМІ та публічні особи (зокрема, й так звані опозиційні) та закордонні (Маск, Карлсон та інші) виступили єдиним інформаційним фронтом в дусі «Руки геть від Дурова!». «Патріотичні» блоги навіть почали постити фото снарядів із написом «Zа ДуроVа».

МЗС вимагав допустити до Дурова своїх представників (мовляв, через громадянство РФ), але команда Дурова відмовилася від допомоги. На його захист виступили Медведєв, Захарова, Симоньян, Соловйов та інші. Навіть міністр закордонних справ Лавров тоді зазначив: «Тепер, коли Дурова, вочевидь, за чиєюсь порадою затримали й погрожують йому суворим покаранням, розраховуючи, мабуть, якось отримати доступ до кодів шифрування, доведено, що Telegram – справді надійна й популярна мережа».

Тодішня паніка докотилася й до урядовців та інших чиновників РФ. Їм дали розпорядження «прибрати з Telegram чутливу інформацію». Заволали «воєнкори» на тему «Telegram є начальником зв’язку в нашій армії». Відомий z-блогер Роман Альохін писав, що вона стане «ще більш вразливою, якщо Дуров віддасть ключі західним спецслужбам».

Спостерігати за тодішнім всеросійським «одурінням за Дуровим» на тему «заборони свободу слова на Заході», «Орвелл повертається» було смішно. Особливо на тлі того, що саме Telegram останнім часом зазнав найбільших утисків у Росії.

Зокрема: деанонімізації каналів із понад 10 тисяч підписників, тюремними строками або переслідуванням адмінам Telegram-каналів (тому самому Альохіну), які вступили в інформвійну не з тими «вежами». Але тодішні заяви зараз сприймаються кумедно.

Російська клітка подає знак

Проте нині Росії не до сміху. У Держдумі якось намагаються пояснити це рішення. Заступник голови комітету з інформаційної політики Олег Матвейчев каже: «Дурова неодноразово попереджали, що не варто ставати на бік ворогів. З огляду на все, він не розуміє, що відстав від життя років на 20. Тоді існували глобальні платформи, глобальний інтернет. У майбутньому цього не буде, світ увійшов в епоху дефрагментації. Якщо у 2000-х роках Дуров був людиною майбутнього, то тепер він уособлює минуле».

Такому визначенню здивувався навіть зрадник України, z-блогер Царьов: «Дуров – уособлює минуле. Вони разом з Ілоном Маском тягнуть нас у минуле. Чортові ретрогради», – кепкує він.

Проте, кепкування не допоможе. «Терористична» справа Дурова набагато ширша, ніж його особиста доля. Вона показує, що Кремль не здатен гарантувати навіть тимчасової лояльності

до будь-чого (і не тільки великого цифрового ресурсу). Сьогодні державні органи РФ ведуть Telegram-канали, армія використовує його на фронті, пропагандисти збирають завдяки йому аудиторії та донати на ту саму армію. Завтра (цілком можливо) той Telegram оголосять інструментом тероризму й остаточно заборонять.

Насправді в цьому й полягає логіка путінської інформаційної клітки: усе глобальне сприймається як загроза, усе автономне – як непокора, усе популярне – як ресурс, який треба зламати або привласнити.

Так, Дуров складна фігура, а Telegram – проблемна платформа для багатьох країн. Але російська справа проти нього насправді не про безпеку. Вона – про страх Кремля перед дефрагментованою комунікацією. Москва не просто надсилає Дурову особисту «терористичну» телеграму. Це сигнал усім, хто ще вірить, що в Росії ще можна жити поза інформаційною кліткою.

До речі, у вже згаданому інтерв’ю з Карлсоном Дуров спілкувався на тлі двох стільців, на одному з яких стояли фігури у вигляді карт «пік», а на іншому – чоловічих статевих органів.  Це, як багато хто вважає, – було своєрідним відсиланням до російського тюремного фольклору, загадки-питання, яку зазвичай задають новому арештантові перед «пропискою в камері»: що він обирає – «піки точені» чи… (продовження можна знайти в інтернеті).

Видається, Дуров уже тоді відчував, що його «картярська гра» з Кремлем зайшла надто далеко. І вже тоді подавав відповідний знак. Тепер свій знак подала йому і кремлівська клітка.

Макс Мельцер