Міжнародний олімпійський комітет (МОК) вирішив укотре довести, що його девіз «Швидше, вище, сильніше» в сучасних реаліях трансформувався у «Гнучкіше, цинічніше, безпринципніше».

МОК вирішив показати себе зразковим пацифістом і не просто порекомендував повернути росіян у великий спорт, а й повернув легітимність Олімпійському комітету Росії (ОКР). Це не просто суперечить загальній світовій санкційній політиці, а потенційно дає змогу команді РФ виступити на Олімпіаді-2028 у Лос-Анджелесі із своїм гімном і прапором.

Але є декілька важливих деталей. По-перше, МОК своїм рішенням підкреслив, що не визнає жодних «нових територій» РФ і відповідно — їхніх «олімпійських рад». По-друге, відбір російських спортсменів має враховувати не лише спортивні результати, а й їхню «здатність бути взірцями миру». Нюанс у тому, що кожен другий російський атлет — із ЦСКА або «Динамо», а кожен перший отримує підтримку від корпорацій і регіонів, які також фінансують путінську військову машину. Як із цим миритиметься МОК?

По-третє, передбачається обов’язкове відповідне тестування росіян на допінг із численними пробами. А те, що Росія є єдиним і неповторним чемпіоном світу з допінгу, відомо давно. І жодних причин вважати, що щось кардинально зміниться, немає. По-четверте, МОК лише рекомендує міжнародним спортивним федераціям брати до уваги свою позицію. Але про це нижче.

Насправді, до цього йшлося. Повзуча капітуляція МОК перед РФ (мовляв, «спорт поза політикою») тривала недовго: спочатку «нейтральний» статус у 2023 році, потім юніори з прапорами наприкінці 2025-го, у травні 2026-го — повна амністія Білорусі, а ще за два місяці й Росії. Чиї декілька «нейтральних» спортсменів, нагадаємо, вже брали участь у літній Олімпіаді в Парижі (2024) та зимових Олімпійських іграх Мілан-Кортіна (2026).

Навколо РФ уже почався федераційний бардак

Але до чого призведе вже повна легітимація росіян, здогадатися неважко. Демарші українських та інших спортсменів в індивідуальних видах спорту на п’єдесталах пошани під час виконання гімну і підняття прапора РФ стануть масовими. У командних видах спорту (насамперед футболі) стануть регулярними відмови команд з Європи грати з російськими. Це призведе до «технічних поразок», що напряму впливатиме на підсумки змагань.

Естонський прецедент (коли ця балтійська країна рішенням Європейської федерації стрілецького спорту втратила право проведення континентальної першості через відмову допускати до змагань росіян і білорусів) стане постійним. Тоді змагання перенесли до Іспанії. Проте «перенесення проблеми» не означає її вирішення.

Ще до амністії Росії з боку МОК уже почався федераційний бардак. Міжнародні федерації — водних видів спорту, дзюдо, боротьби, фехтування, гімнастики, волейболу — вже дозволяють росіянам виступати під власним прапором і з гімном. А міжнародні федерації — біатлону, лижного спорту та легкої атлетики — відмовилися це робити. УЄФА також не планує повертати російських футбольних клубів та збірних до своїх турнірів.

«Реал» не полетить на «Газпром-арену»

Логіка, принаймні УЄФА, цілком зрозуміла. Бо саме під її егідою проводяться європейські чемпіонати (відбір на найближчий —стартує вже в березні), Ліги націй — на рівні збірних та Ліги чемпіонів, Європи та Конференцій — на рівні клубів. І важко уявити, як, наприклад, той самий «Реал» прилетить у Санкт-Петербург грати із «Зенітом». Бо жодних гарантій безпеки ніхто (навіть Володимир Зеленський своїм указом) зараз уже не дасть.

Грати «домашні» матчі на європейських стадіонах (як зараз роблять українські команди) для росіян — теж не варіант. Бо офіційно воєнного стану в РФ немає. Тому й підстав для перенесення також немає. Усе це в УЄФА розуміють. І тому на такий «логістичний» (не кажучи про політичний) хаос не підуть.

Російська збірна наразі грає виключно з Нікарагуа, Буркіна-Фасо й тому подібне. Це наразі і є реальний футбольний периметр Росії. І жодний «Реал» на пітерській «Газпром-арені» не гратиме.

Провідні європейські футбольні країни, Велика Британія, Німеччина, Іспанія, Італія, вже категорично виступили проти повернення російських команд до завершення війни в Україні. Хоча президент ФІФА Джанні Інфантіно вже неодноразово висловлював інфантильну думку про можливий перегляд бану, УЄФА залишається непохитною. Це створює напругу між двома головними футбольними органами світу.

Напруга й без того посилилася під час нинішнього чемпіонату світу, коли ФІФА з «паса Трампа» забила гол сама собі, скасувавши дискваліфікацію нападника збірної США Фоларіна Балогуна. УЄФА жорстко розкритикувала це рішення, назвавши його «безпрецедентним, незрозумілим і невиправданим» та «перетином червоної межі». Інфантіно заперечував вплив Трампа. Але він у притаманному собі стилі визнав, що просив ФІФА переглянути вилучення Балогуна. Все це, звісно, не додає оптимізму і в подальших відносинах між ФІФА та УЄФА.

До речі, у 2022 році, коли почався європейський футбольний «бан» Росії, там досить серйозно розмірковували про перехід до АФК (Азійської футбольної конфедерації). З одного боку, це був елемент фінансового тиску (бо «Газпром» тоді був одним із спонсорів Ліги чемпіонів УЄФА), а з іншого — спроба бодай через азійську шпарину спробувати пролізти на світову першість. Але тоді ця ідея була спущена на гальмах. Передусім через зухвалу впевненість Путіна, що світ скоро визнає «нові реалії на землі», і все буде, як раніше.

Донбасу вже немає на спортивній мапі Росії

Відтоді реалії для Росії тільки погіршилися. І не тільки спортивні. До того ж настільки, що їй довелося фактично відмовитися від «нових територій». Бо якщо прибрати у бік емоції, то формальною причиною, за якою МОК наклав бан на РФ, було приєднання до ОКР олімпійських рад «ДНР», «ЛНР», Херсонської та Запорізької областей. Тепер Російський олімпійський комітет просто викреслив їх зі свого складу. А щоб замаскувати, викреслив і ради «старих» регіонів. Хоча до олімпійської Чукотки у складі ОКР у МОК питань ніколи не було.

Отже, з одного боку, Путін продовжує казати про «Донбас із Росією назавжди», з іншого, — ОКР викреслює їх заради Лос-Анджелесу. Звісно, не без дозволу самого Путіна. Рішення Москви позбутися «своїх нових» територій вже видається втечею з них, нехай і спортивною, але дужа симптоматичною.

Проте від останнього рішення МОК навіть у самих росіян вже сіпається око. Їхні пабліки дивуються: «Де логіка? Коли воювали в Україні у відносному "лайт"-режимі — нас відсторонили. Коли почали воювати у важкому — з бомбардуванням житлових кварталів — нас повернули. Цікаво, коли ми застосуємо тактичну ядерну зброю або вдаримо по Європі, нам просто вручать медалі чи одразу нададуть право на проведення наступної Олімпіади?».

З огляду на таке дивування з боку самих росіян, питання про те, чому ж МОК так раптово засумував за їхнім гімном та прапором, насправді є не таким нейтрально-спортивним.

Макс Мельцер, Данило Опанасенко