У грудні 2012 року Володимир Путін, який щойно переобрався на третій президентський термін, виступаючи перед своїми довіреними особами, не вигадав нічого кращого, як прирівняти Мавзолей Леніна до Києво-Печерської лаври. «Кажуть, Мавзолей не відповідає традиціям. Але чому? Подивіться на мощі в Києво-Печерській лаврі, в інших монастирях... Нам, звісно, треба повернутися до коріння», — з глибокодумним виглядом заявив Путін.

Але спроба поставити в один сакральний ряд нетлінні мощі християнських святих і забальзамовану мумію богоборця, за чиїм наказом храми підривали, а священників топили — було лише початком. І тоді світ ще не розумів, що це офіційне закладення першого каменя у фундаментальний проєкт Кремля: заміну канонічного християнства на «путініанство».

І цей пасаж чітко засвідчив: для Кремля київська Лавра завжди була не «сакральним центром», а геополітичним інструментом. А в червні 2026 року вона вже стала і «центром ухвалення рішень».

Купіль, колиска і Столипін

У московській концепції «триєдиного народу» Києво-Печерська лавра мала і має важливе значення. Путін та патріарх Кирило (Гундяєв) неодноразово називали її «купелею та колискою російського православ'я». Логіка залізобетонна (у стилі кремлівського експансіонізму): якщо в XI столітті ченці Антоній і Феодосій започаткували тут монастир, то Росія автоматично стає його єдиним легітимним духовним власником.

Був тут і персональний фетиш диктатора. На території Лаври похований Петро Столипін — затятий імперський прем'єр, якого Путін вибрав собі кумиром. У липні 2013-го він приїхав на святкування 1025-річчя Хрещення Русі і демонстративно став на коліна перед могилою Столипіна. Це був своєрідний камінг-аут: Путін кланявся не мощам святих, а прахові колонізатора. І це був чіткий політичний жест: демонстрація того, що київська Лавра для нього є пантеоном утраченої московської імперської слави.

«Повернення до коріння» за допомогою фугасів

Уже в червні 2026 року Путін устав із колін і «повернувся до коріння». Унаслідок влучання під час російської атаки почалася пожежа в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Реакція російського медіа-зоопарку була передбачуваною. Він завів платівку про те, що «це все українська ППО». Далі від усіх пішов прокремлівський політолог Сергій Марков, який заявив, що «це Володимир Зеленський особисто дочекався російського удару і під шумок підпалив монастир ізсередини».

Насправді так було й під час попередніх атак на українські храми. І роблять росіяни це з особливим, майже містичним цинізмом.  Загалом за час повномасштабного вторгнення російська армія пошкодила або вщент зруйнувала понад 700 релігійних об'єктів в Україні. Серед сотень постраждалих культових споруд є кілька знакових. Зокрема, одеський Спасо-Преображенський кафедральний собор, заснований ще наприкінці XVIII століття (за радянської влади його підірвали, але повністю відбудували за часів незалежності). У ніч на 23 липня 2023 року російська протикорабельна ракета «Онікс» прицільно влучила просто в будівлю собору, вщент зруйнувавши головний вівтар, пошкодивши внутрішнє оздоблення та декілька поверхів.

А повномасштабна війна росіян з українськими лаврами почалася із Свято-Успенської Святогірської лаври на Донеччині, яка з весни 2022 року опинилася на лінії фронту й пережила десятки прицільних російських обстрілів.

Окупанти зруйнували чудовий дерев’яний Всіхсвятський скит (найбільший дерев'яний храм України, зведений без жодного цвяха — він згорів, як свічка), пошкодили головний Успенський собор, келії та мости. Внаслідок обстрілів на території монастиря загинули кілька ченців, черниць та цивільних людей.

Одним із найперших жертв російської агресії став Георгіївський храм у Заворичах (Київщина), збудований у 1873 році. Він пережив Першу та Другу світові війни, радянську антирелігійну кампанію. Проте в березні 2022 року, під час спроби наступу на Київ, окупанти прицільно розстріляли храм із танків. Старовинна пам'ятка згоріла вщент. Така доля спіткала й іншу унікальну дерев'яну церкву XIX століття — Вознесенську в селі Лук'янівка.

Суто більшовицьким методом російські окупанти діяли й щодо Вознесенської церкви в Лукашівці на Чернігівщині. Навесні 2022‑го вони перетворили цей храм на склад для зберігання боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів, а на подвір'ї ставили техніку. Під час боїв за визволення села всередині будівлі спалахнула масштабна пожежа. Від храму залишилися лише обгорілі стіни.

У Харкові вибуховими хвилями та уламками було серйозно пошкоджено Свято-Успенський собор (найстаріший православний храм міста XVII століття) та ошатну Мироносицьку церкву в самому центрі міста. У Львові під час атак у 2024–2026 роках уламками ракет та дронів руйнувань зазнали історичні вікна, вітражі та дахи відомого храму Святих Ольги та Єлизавети.

Кремль замість Третього Рейха і «циркони» замість свічок

Найдивніше в цьому кафкіанському абсурді те, що левова частка спалених, розстріляних і підірваних храмів належала саме до УПЦ Московського патріархату. Тобто росіяни методично нищать майно церков, чиїх вірян вони прийшли «рятувати від гніту київського режиму». Особливу слабкість окупанти, як бачимо, мають до храмів Успіння Божої Матері.

Нагадаємо, Успенський собор був першим кам'яним храмом на території Києво-Печерської лаври. До його спорудження насельники відправляли служби в дерев'яній церкві на честь Успіння Божої Матері, що стояла над печерами. Закладення собору відбулося 1073 року. Князь Святослав власноруч копав рів під фундаменти. Після відбудови собору в 1729 році його архітектура залишалася без істотних змін. Під час окупації Києва гітлерівці пограбували його, а 3 листопада 1941 року поготів підірвали.

Минуло понад 80 років, і естафету Третього Рейха зі словами «можем повторить» підхопив Кремль. І знову вустами того самого Маркова переконує, що в такий спосіб «армія Росії звільняє Україну від найлютіших ворогів православ'я – київського русофобського неоколоніального неонацистського терористичного режиму».

Усе це відбувається не просто так, а на тлі прогресувального месіанського психозу самого Путіна. Останні роки він регулярно цитує фельдмаршала Мініха про те, що «Росія напряму керується Богом, інакше незрозуміло, як вона взагалі існує». На кожній пресконференції та «Підсумках року» (у 2024 та 2025 роках) на запитання «У що ви вірите?», Путін відповідає: «У Господа, який із нами, й ніколи не залишить Росію». 12 червня 2026 року, на День Росії, він знову видав: «Всевишній завжди з нашою країною». А вже за три дні після цього пальнув по «матєрі городов русскіх» і, зокрема, «купєлі і колибєлі нашего православія».

Насправді, християнство давно покинуло Росію. Його місце зайняло «путініанство» – державна релігія, де Мавзолей –важливіший за вівтар, а освячені РПЦ ракети регулярно доводять, що заповідь «не вбий» давно не діє. Тож дивуватися нічому.

Макс Мельцер