М’ясорубка в Сибіру та Куп’янську: як Кремль утилізує худобу

Лютий і березень 2026 року запам’ятаються селам Сибіру чорним димом від спалених корів. Через «невідому» хворобу і вилучення та знищення тварин прямі збитки їхніх власників лише за мінімальними розцінками вже перевищили 1,59 млрд рублів. Загалом постраждало від 87,5 до 90,5 тисяч голів худоби в десяти регіонах РФ. Компенсації у 170 рублів за кілограм живої ваги не вистачає навіть курям на сміх.

Географія «задимлення» – широка: Омська, Томська, Свердловська, Самарська, Пензенська області, Забайкалля, Чувашія, Якутія, Алтай. Офіційна причина – сказ і пастерельоз. У Новосибірській області ввели режим надзвичайної ситуації.

«Коров’ячий сказ», і як із ним боротися

І начебто в цьому немає нічого дивного. Різноманітні «коров’ячі скази» – справа звичайна в багатьох країнах. Але до цієї звичайності у РФ поставилися по-російськи: нічого не пояснюючи, а діючи лише силовими методами, що, зрештою, призвело до чергових «бунтів на колінах».

«Нас зібрали в кабінеті голови адміністрації, оголосили, що в нашої худоби позитивні результати аналізів на якусь новітню, особливо небезпечну хворобу. Говорити нічого не можна, запитувати нічого не можна, всі документи – для службового користування. Було одне завдання – якнайшвидше все знищити», – заявили місцеві фермери.

Після цього спалахнули протести, за ними почалися арешти. Силовики навіть затримували місцевих «героїв СВО», які за зароблені на війні в Україні кошти й накупили цієї худоби. Один із фермерів облив себе бензином і погрожував спалитися.

Офіційне повідомлення ТАСС говорить: «Влада вивчає заходи щодо забезпечення ветеринарного благополуччя великої рогатої худоби». За цією новомовою криється звичайна гібридна спецоперація з приховування ящуру – важкої хвороби, через яку, згідно з діючими нормативами, худобу справді треба знищувати.

Як указують профільні експерти, саме через небажання визнання ящуру Мінсільгосп РФ не хоче саме «піти під ніж». Оскільки підтверджений ящур – це заборона експорту м’яса. Тому його великі постачальники (яких, до речі, силовики не чіпають) можуть зазнати величезних збитків. А приховувати є що: торік експорт м'яса із РФ сягнув майже 2,2 млрд доларів США. Втрачати їх ніхто не хоче, тим паче в умовах діри в бюджеті, що збільшується буквально на очах. Ось звідси і вся ця турбота про «ветеринарне благополуччя», яке стало узагальненою характеристикою всієї внутрішньої політики Путіна.

Невтішна доля «парней из ЦРБ»

Минулого тижня це «благополуччя», крім того, знайшло відображення в дописах «воєнкорів». Вони повідомили, що залишки російського угруповання, які останні 100 днів у повній облозі (отримуючи постачання лише дронами) захищали руїни Куп’янської міської клінічної лікарні, загинули. З них зліпили «героїв» і назвали «парни з ЦРБ» (Центральной районнной больницы).

Історія вийшла гучною. Особливого цинізму та водночас символізму вона набуває через те, що рівно чотири місяці тому, у 20-х числах листопада 2025 року Путін доповів про взяття Куп’янська та «оточенні в ньому 15 батальйонів ЗСУ». 

А у січні z-канали поширювали лист матері одного із «парней из ЦРБ», у якому вона звернулася до Путіна з вимогою вивести сина та його групу з куп’янського оточення. «Цей їхній подвиг навряд чи буде офіційно визнано. Адже офіційно вони нібито й не воювали в оточенні. Та й чи воювали взагалі? Адже їхні позиції нібито навіть зараз на наших картах у тилу. За що тут нагороджувати і ставити «їхній подвиг за приклад»? За приклад будуть поставлені ті, хто «повністю звільнив Куп'янськ і був за це нагороджений», – зараз пише головний російський воєнний блогер Юрій Подоляка.

Під нову хвилю куп’янського хейту потрапив командувач угруповання військ «Захід» генерал-полковник Сергій Кузовльов, який тоді ж, у січні, коли мати благала Путіна вивести її сина з оточення, доповів про взяття Куп’янська, за що був нагороджений зіркою Героя Росії.  

Психотерапія брехні: від антиутопії до скотоферми

Відомий колаборант Ходаковський гірко констатує: «Коли одна людина виступає з доповіддю перед іншою, але до того ж усе відбувається публічно, а ЗМІ поширюють її серед багатомільйонної аудиторії, – зміст цієї доповіді розрахований на тих, хто її слухає у всіх куточках Росії. Її мешканці повинні знати, що все гаразд, все під контролем, приводів для занепокоєння немає. Батьківщині зовсім не потрібно отримувати звітів, що засмучують або розчаровують, – її спокій треба берегти. І цей бідний чоловік, який бере на себе відповідальність за спокій величезної маси людей, не оцінений невдячною публікою... Ну що ви, люди, – хіба не розумієте, що все, що ви називаєте брехнею, насправді є чистою психотерапією? Ви не цінуєте турботи про вас – не вмієте бути вдячними».

Але насправді росіяни дякують і цінують. В одному із сіл Сибіру, де ту худобу і знищують, місцеві жителі просять перейменувати його на «село імені Путіна». Власне, це все пояснює.

Якщо раніше його режим порівнювали з антиутопією «1984», то сьогодні не менш актуальною є інший твір Орвелла – «Колгосп тварин». «Отож, товариші, як влаштоване наше життя? Подивімося правді в очі. Бідність, непосильна праця, передчасна смерть – ось наша доля. Ми з’являємося на світ, отримуємо рівно стільки їжі, щоб не померти з голоду, а робочу худобу ще й виснажують роботою, поки не вичавлять з неї всіх соків, а коли ми вже ні на що не придатні, нас убивають із жахливою жорстокістю», – каже кабан на прізвисько Старий Майор, який закликав до повстання, що, зрештою, також закінчилося «ветеринарним благополуччям».

Це ідеально описує ставлення Путіна до власного «колгоспного двору», починаючи із сибірських фермерів та їхніх корів і закінчуючи куп’янськими «парнями из ЦРБ» та їхніми матерями.

Макс Мельцер