Сталінський кітель з Італії та ватники з КНР: як у РФ заробляють на «скрепах»
5 березня в Росії традиційно згадують смерть Йосипа Сталіна. Диктатор, винуватець мільйонів жертв, сьогодні впевнено очолює рейтинги «найвидатніших людей» у РФ. За останніми опитуваннями, близько 60–70 % мешканців РФ оцінюють його роль позитивно, а в рейтингу історичних постатей він випереджає навіть Путіна.
Це не випадковість. На тлі війни проти України та конфронтації із Заходом попит на символ «сильної держави» у РФ лише зростає. У сучасному російському наративі Сталін дедалі менше асоціюється з ГУЛАГом і масовими репресіями, натомість перетворюється на бренд «твердої руки». Ось про його використання і долю одного з тих, хто хотів заробити на ньому і загалом «патріотизмі» – ця історія.
Зліт і падіння «ватного дому» зі Смоленська
Наприкінці лютого в Росії заарештували засновника й колишнього головного редактора відомого пропагандистського медіа Readovka Олексія Костильова. Його звинувачують у розкраданні 1 млрд рублів, призначених для постачання БпЛА армії РФ. Але для того, щоб зрозуміти, як пропагандист став постачальником дронів, трохи історії.
Він, 40-річний уродженець Смоленської області, розпочав свій «патріотичний» шлях 2011 року зі створення місцевої спільноти у соцмережі «ВКонтакте». Згодом вона переросла в регіональне медіа Readovka, яке позиціонувало себе як незалежне. Але потім Костильов познайомився з керівником кремлівського АНО «Діалог» і почав відпрацьовувати його «темники». І так добре це робив, що Readovka ледве не повним складом у 2020 році перебралася зі Смоленська до Москви.
Справжню популярність видання здобуло у 2022-му, зайнявши радикальну z-позицію. Але, крім відповідного контенту, одним із головних напрямів роботи редакції став відвертий чорносотенний. У жовтні 2023 року Readovka навіть створила бойовий підрозділ «Російські бригади», який боровся в Москві з таджиками, узбеками, киргизами і рештою «понаехавших». Профіль одного з учасників цієї «бригади» містив цифри 1488, які використовують неонацисти. «Наші хлопці, які відпрацювали на нових територіях і побували в найгарячіших точках СВО, сколотили команду, яку ми вирішили назвати "Бригади"»,– повідомила Readovka і захоплено розповідала (з відповідним екшн-відео), як вона громила московську нічліжку, де жили мігранти.
Зрештою одна з «башт Кремля» вирішила, що це вже занадто, і розхитувати внутрішній човен не варто. Бо саме мігранти стали «імпортозаміщенням» тих, хто вже гнив у промислових масштабах в чорноземах України.
Згодом пост про «бригадний» рейд Readovka знесла. Але до цього встигла змінити назву свого силового підрозділу на «Російський культурний цивілізаційний контроль». Сам Костильов потім пояснював: «Старт викликав надто багато питань, очевидно, не все нами опрацьовано… але хто як не ми, провідний патріотичний медіахолдинг, можемо нагадати про культурні засади нашої країни. Тому замислювався нами «Російський культурний контроль» саме в тому значенні».
На своєму піку аудиторія Readovka (нехай і накручена), перевищувала 2 млн підписників (у Соловйова та RT – значно менше). Треба було це монетизувати. Рівно два роки тому, 5 березня 2024 року, на 71-шу річницю з дня смерті Сталіна в межах презентації власного «24 Нового російського бренду» Костильов знявся в білому сталінському кітелі і з люлькою, гуляючи по окупованому зруйнованому Сєвєродонецьку (Сіверськодонецьку). Його «ватно-модний дім» почав випускати сталінські кітелі та інший «русский» одяг (до речі, з преміальної італійської тканини, про що й свідчили ціни).
Далі – більше. На одній із нарад у МО РФ Костильов «пробив» постачання теплого одягу для окупантів. Йому доручили відправити тисячу зимових ватників у «ЛНР / ДНР». Костильов планував завозити їх із Китаю та просто пришивати на них свої бірки. Але поки домовлявся, Пекін заблокував експорт усього, на чому є колір хакі, до РФ, щоб не порушувати санкцій ЄС.
«Дворянське» гніздо та фінансові «пральні»
Далі – ще більше. Костильов зрозумів, що на «ватниках» багато не заробиш, тому переорієнтував свою головну компанію вже на постачання китайських квадрокоптерів DJI та Autel Robotics. Оскільки Пекін офіційно заборонив постачання і дронів до РФ, була використана «паралельно- імпортна фірма-прокладка». Дрони купували в КНР на «аліекспресах», а продавали МО РФ (та пов'язаним фондам) уже з націнкою у два-три рази.
Костильов заснував дві фірми під назвою «НПО Оборона». Перша базувалася біля аеродрому «Тихвінка» у Смоленській області. Її пріоритетним напрямом було виробництво літальних апаратів. Друга – в підмосковній Балашисі, поблизу Центру спецпризначення ФСБ та Головного штабу ВКС РФ. Вона мала працювати над спецтранспортом та радіоапаратурою. Але, попри амбітні плани та близькість до військових структур, костильовська «НПО Оборона» була ліквідована вже у 2025-му.
Була ще одна історія – «селищна». Костильов намагався побудувати образ такого собі «нового русского дворянина» і почав будувати «деревню Readovka» в селі Лоєве Смоленської області. Це був не просто дачний кооператив, а ідеологічне поселення «для своїх». Він анонсував, що «це буде місце для співробітників його холдингу та "однодумців-патріотів", де вони зможуть жити за традиційними цінностями». Там планували будівництво готелю, коворкінгу, ферми. Він називав це «відродженням російської глибинки».
Лоєве мало стати і живою декорацією для реклами його «ватників» та іншого мерчу. Костильов часто публікував пасторальні фото: в російській «косоворотці» чи куфайці на тлі смоленських краєвидів, пропагуючи естетику «російського села». Після того як у жовтні 2024 року він потрапив у важку аварію саме в Лоєвому (перекинувся на квадроциклі та перебував на межі життя та смерті), проєкт зупинився. А Readovka перейшла в повне і вже офіційне керівництво АНО «Діалог».
Зрештою, все не таке вже й таємне стало офіційно-явним. З’ясувалося, що освоєння та відмивання бюджетних коштів, які отримав він та його найближче оточення в Readovka, відбувалося через ТОВ «Бархат Тім». Ще до схеми з постачанням БпЛА для МО РФ через нього було проведено понад 2 млрд рублів. Кошти офіційно йшли на «роботу по Україні» (зокрема й на англомовний сегмент), утримання мережі регіональних ЗМІ тощо.
Насправді підробленим було все: звіти про охоплення каналів, кількість співробітників, витрачання коштів. «Бархатна» команда Костильова брехала всім, починаючи з кураторів із Адміністрації президента РФ.
Як башти Кремля здають «СВОїх»
Звісно, всі у РФ, хто так чи інакше пов’язаний із «зароблянням на патріотизмі», знав, як працює ця «пральня». Для них було абсолютно нормально, що той самий «Бархат Тім» (із трьома штатними працівниками із зарплатою 20 тисяч на місяць), змогло за 2024 рік отримати 2,1 млрд рублів виторгу і 290 млн чистого прибутку. Зрозуміло, що вся бухгалтерія проходила в чорну: гроші йшли готівкою, в сумках, «коробках із-під ксероксів», зарплати видавали в конвертах.
Так, власне, й закотилася «зірка» Костильова, якого в потрібній момент одна башта Кремля здала іншій. Вже й «нова» Readovka відреклася від Костильова. Проте сама тема (і схеми): від організації горезвісних божевільних «путінських бабок» до співака Шамана нікуди не поділася. У 2023 році, наприклад, на церемонії нагородження ІІ Національної премії інтернет-контенту, яку влаштовує ІРІ (Інститут розвитку Інтернету) кращим телеграм-каналом РФ було визнано саме канал Readovka.
Тоді ІРІ отримав понад 20 млрд рублів (річний бюджет таких міст, як Брянськ чи Волгоград). Із них понад 17 – на створення матеріалів, присвячених «громадянській ідентичності та духовно-моральним цінностям Росії». Протягом 2023–2025 років ІРІ витратив на подібні «скрепи» понад 72 млрд рублів. Організація має пряме підпорядкування Кремлю: її наглядову раду очолює Сергій Кирієнко – перший заступник керівника Адміністрації Путіна.
Тому, поки на такому рівні Росія готова платити мільярди за міфи про «сильну руку», нові «костильови» з’являтимуться знову. Адже патріотизм в путінізмі – це передусім високоприбутковий бізнес, де дрони виготовляють за іранськими лекалами, а сталінські кітелі шиють з італійської тканини.
Макс Мельцер
